Ухвала

від 30.08.2022 по справі 195/1550/22

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/1550/22

Провадження № 1-кс/195/285/22

У Х В А Л А

іменем України

30.08.2022 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області областіу складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022082020000342 від 11.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 2323081600:06:013:0016 площею 10,3813 га; житловий будинок загальною площею 123,8 м2 житловою площею 33,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 2323084000:02:014:0007 площею 0,1 га, з метою забезпечення виконання рішення суду, а також для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та заборонити будь які операції з вказаним майном, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Клопотання обґрунтовано тим, що в період часу з 24.02.2022 року по теперішній час громадянин України ОСОБА_4 , займаючи посаду лікаря у Комунальному некомерційному підприємстві Територіальне медичне об`єднання Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги Мелітопольської міської ради Запорізької області, яка перебуває на тимчасово окупованій збройними силами Російської федерації території України, маючи умисел на сприяння окупаційній владі держави-агресора російської федерації та незаконному зайнятті посади директора вказаного підприємства, добровільно, попередньо узгодивши з представниками окупаційної влади, висунув власну кандидатуру та обійняв посаду медичного директора вказаної установи. Після чого, усунув чинного директора від виконання покладених на нього головою Мелітопольської міської ради функцій та став виконувати функції директора підприємства.

Всупереч законодавству України про охорону здоров`я, Статуту Територіального медичного об`єднання, правил та норм охорони праці, посадових інструкцій, службових наказів та розпоряджень директора Територіального медичного об`єднання, громадянин України ОСОБА_4 незаконно, добрповільно зайняв посаду медичного директора у закладі який відноситься до окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме КПП ТМО БЛІМЛ та ШМД ММР ЗО, окрім того усунув директора та почав виконувати його функції, які пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, призначення та звільнення персоналу з займаних посад, встановлення на власний розсуд розмір премій та заробітної плати підлеглим, розпоряджається місцевими бюджетними коштами виділеними для функціонування медичного закладу, розподіленням гуманітарної допомоги, тощо.

15.04.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України в рамках кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12022082020000342 за фактом колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Згідно витягу з реєстру речових прав власності на нерухоме майно, у власності підозрюваного ОСОБА_4 перебуває вказане вище нерухоме майно у чому виникла необхідність накладення на нього арешту з метою забезпечення виконання у послідуючому рішення суду та відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий в судове засідання не з`явився, однак ним подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримує та просить його задовольнити. Крім того, просить суд проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна та його захисника, у зв`язку з тим, що це є необхідним для забезпечення арешту майна.

Суд вважає необхідним проводити розгляд даного клопотання без повідомлення власника майна та його захисника відповідно до вимог ст.172 ч.2 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання за допомогою технічних засобів не здійснювалась. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання про арешт майна, долучені до нього матеріали, прийшов до висновку про необхідність його задоволення виходячи із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Як вбачається з документів наданих суду, дійсно 11.04.2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082020000342 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 1111 КК України за фактом колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

15.04.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України в рамках кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12022082020000342.

Згідно витягу з реєстру речових прав власності на нерухоме майно, у власності підозрюваного ОСОБА_4 перебуває: земельна ділянка з кадастровим номером 2323081600:06:013:0016 площею 10,3813 га; житловий будинок загальною площею 123,8 м2 житловою площею 33,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 2323084000:02:014:0007 площею 0,1 га, .

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як слідує з ч. 6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Зі змісту ст.171 КПК України слідує, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Разом з тим, при розгляді клопотання, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно з метою запобігання подальшого відчуження майна, що може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а не накладення арешту на вказане майно створює реальну загрозу заподіяння матеріальної шкоди потерпілому, а також з метою забезпечення цивільного позову, відшкодування збитків, завданих вчиненим злочином.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання його зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, і таке обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

В свою чергу статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. наприклад пункт 53 рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Таким чином, право на володіння речами і документами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

За вказаних обставин слідчий суддя вважає наявними передбачені ст. 170 КПК України підстави для арешту майна, з метою забезпечення виконання у послідуючому рішення суду та відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики знищення, псування, відчуження цього майна.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022082020000342 від 11.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України, про арешт майна,- задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2323081600:06:013:0016 площею 10,3813 га;

- житловий будинок загальною площею 123,8 м2 житловою площею 33,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2323084000:02:014:0007 площею 0,1 га, з метою забезпечення виконання рішення суду, а також для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Заборонити будь які операції з вказаним майном, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта..

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 .

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1

30.08.2022