Постанова

від 29.08.2022 по справі 911/1428/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. Справа№ 911/1428/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.08.2022 у справі №911/1428/18 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт»

на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018, повний текст якого складено 22.10.2018

у справі №911/1428/18 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до 1. Броварської районної державної адміністрації,

2. Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт»

про визнання незаконним і скасування розпорядження районної державної адміністрації, визнання договору оренди землі недійсним з припиненням зобов`язань на майбутнє

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави до Броварської районної державної адміністрації та Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт» про визнання незаконним і скасування розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 №1706, визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2007, який укладений між Броварською районною державною адміністрацією та Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Стандарт», щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024, з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє.

Крім того у позовній заяві керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

В обґрунтування позовних вимог керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області послався на те, що передана відповідачу 2 в оренду земельна ділянка загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей розташована поблизу озера, малої річки Дарниця та включає в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга, болота, канали), а відтак передача її для ведення садівництва є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України за змістом яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, серед іншого, забороняється садівництво.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2018, повний текст якого складено 22.10.2018, у справі №911/1428/18 позов задоволено повністю,

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відведені оспорюваним розпорядженнм Броварської РДА земельні ділянкі з кадастровими номерами 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024 для ведення садівництва розташовані поблизу озера, малої річки Дарниця та включають в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга, болота, канали), що підтверджується, зокрема, відповіддю Центральної геофізичної обсерваторії від 05.06.2018 за № 17-08/1174, відповіддю Київського облводгоспу від 11.10.2007 за № 823, відповіддю Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 20.06.2018 за № 01-01/187 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду, що свідчить про те, що оспорюване розпорядження прийнято відповідачем 1 в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для ведення садівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою прибережну захисну смугу водних об`єктів, земельні ділянки включають в себе болота та канали та є підставою для визнання незаконним і скасування оспорюваного розпорядження та укладеного на його виконання договору.

При розгляді спору суд першої інстанції дійшов висновку про наявність процесуальної дієздатності у органу прокуратури на подання даного позову виходивши з того, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати функції держави, є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, проте за змістом Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 29.09.2016 № 333 посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, тобто Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнаннями незаконними (недійсними) та скасування розпорядчих рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земель, договорів оренди землі, проте передача в оренду всупереч встановленого законом порядку земельної ділянки водного фонду істотно суперечить інтересам держави.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Стандарт» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду Київської області від 11.10.2018 (апелянтом у апеляційній скарзі допущено описки у даті винесення судом першої інстанції рішення та зазначено, що датою винесення рішення є 18.10.2018 - примітка суду) у справі №911/1428/18 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, обставини в оскаржуваному рішенні викладені однобічно та упереджено, а зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- позов підлягає залишенню без розгляду так як Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, в силу положень ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», згідно з якими міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та на виконання повноважень у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, має законодавчо встановлене право на звернення до суду у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення державного нагляду в сфері землеустрою, а тому твердження прокурора та висновки суду першої інстанції про відсутність органу, уповноваженого державою на виконання функцій розпорядника земельними ділянками водного фонду державної форми власності та здійснення державного нагляду у цій сфері є помилковими та не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. При цьому слід зауважити, що прокурор не надав доказів, які би свідчили як про невиконання або неналежне виконання з боку Головного управління Держгеокадастру в Київській області повноважень у сфері розпорядження земельною ділянкою та у сфері нагляду, так і про відсутність повноважень у цього органу на звернення до суду, що надало би прокурору право звернутися до суду з цим позовом;

- у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо оформлення договору оренди земельної ділянки за апелянтом наявні документи, з яких вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження спірна земельна ділянка відносилась до земель заболочених сіножатей, а проект землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення садівництва погоджений 11.10.2007 листом № 823 Київським обласним управлінням меліорації і водного господарства та іншими відомствами. В свою чергу ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Вказане свідчить про те, що оскаржуване розпорядження прийнято з дотриманням вимог ст. 19 Конституції України та положень ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскільки відповідач 1 діяв в межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством;

- позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 01.11.2007 є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 1706 від 30.10.2007, а відтак, за відсутності підстав для задоволення останньої, вимоги про визнання договору недійсним також задоволені бути не можуть;

- судом першої інстанції не перевірялось дотримання прокурором строку звернення до суду з даним позовом, в той час як апелянт не був належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, а тому був позбавлений можливості заявити про пропуск прокурором строку позовної давності за даним позовом.

Крім того апелянт зауважив на тому, що він справно сплачує за дану земельну ділянку орендну плату по сьогоднішній день, на доказ чого долучив до апеляційної скарги належним чином засвідчені копії податкових декларацій про плату за землю за 2018 - 2020 роки.

Також скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021, справу №911/1428/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Станік С.Р.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1428/18, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №911/1428/18.

10.02.2022 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2021 у справі №911/1428/18, апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2021 у справі №911/1428/18, зупинено дію оскаржуваного рішення до перегляду його в апеляційному порядку, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2021 у справі №911/1428/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.03.2022 о 11:30 год.

У зв`язку із веденням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану в України та активними бойовими діями, судове засідання призначене на 15.03.2022 не відбулось.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, враховуючи перебування судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1428/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2022 справу № 911/1428/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2021 у справі №911/1428/18 прийно до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., розгляд апеляційної скарги призначено на 14.06.2022 о 10:45 год.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та від 19.07.2022 розгляд справи відклався для надання всім учасникам судового процесу можливості прийняти участь в судових засіданнях.

Щодо доданих апелянтом до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме належним чином засвідчених копій податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 - 2020 роки, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що апелянт додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції, проте зі змісту апеляційної скарги слідує, що апелянт зазначає про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи і таким чином не міг бути повідомлений про наявність спору в суді та, відповідно, належним чином реалізувати свої процесуальні права сторони в процесі.

Отже, фактично підставою для прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів апелянт визначає те, що його не було повідомлено про розгляд цієї справи.

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Враховуючи, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів про обізнаність скаржника щодо перебування на розгляді в господарському суді даного спору до ознайомлення з матеріалами даної справи, колегія суддів вважає за доцільне надати відповідачу можливість долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Водночас слід зазначити про наступне.

Надані апелянтом копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 та 2020 роки не можуть бути прийняті судом як додаткові докази оскільки такі документи не існували на момент винесення оскаржуваного рішення.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додана позивачем під час апеляційного перегляду належним чином засвідчена копія податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік приймається колегією суддів як додатковий доказ по справі, а належним чином засвідчені копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 та 2020 роки, яка додаткові докази не приймаються.

Станом на 30.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 1 представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник прокуратури проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури і відповідача 2, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеннію, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації (далі відполаідач 1) від 30.10.2007 № 1706 «Про надання в оренду земельної ділянки ОК «СТ «Стандарт» для ведення садівництва в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту» (далі Розпорядження), серед іншого: затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення садівництва ОК «СТ «Стандарт» в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту; надано в довгострокову оренду строком на 49 років земельні ділянку загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Стандарт» для ведення садівництва в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас); доручено першому заступнику голови райдержадміністрації Дармограю О.І. укласти договір оренди земельної ділянки в нотаріальному порядку.

01.11.2007 відповідач 1 як орендодавець та відповідач 2 як орендар уклали договір оренди землі (далі Договір) в п. 1 якого погодили, що орендодавець згідно з Розпорядженням надає, а орендар приймає в оренду на 49 років земельну ділянку площею 18,9156 га заболочених сіножатей для ведення садівництва за адресою: Київська обл., Броварський район в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас). Кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:006:0022, 3221284000:03:006:0024.

Згіжно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 69 809,10 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що відводиться Київського головного обслуговуючого управління земельних ресурсів Броварський районний відділ земельних ресурсів від 22.08.2007 № 387 (п. 5 Договору).

Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі в національній валюті України у розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4887,00 гривень (п. 9 Договору).

У п. 8 Договору сторонами погоджено, що Договір укладено строком на 49 років.

Відповідно до пунктів 15, 16 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва. Цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарські землі - сіножатей. Умови використання земельної ділянки згідно з діючим законодавством України.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

01.11.2007 відповідач 1 та відповідач 2 підписали акт приймання-передачі яким зафіксувати передачу відповідачем 1 відповідачу 2 в оренду на 49 років земельної ділянки площею 18,9156 га, заболочених сіножатей для ведення садівництва за адресою: Київська обл., Броварський район в адмінмежах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас). Кадастровий номер 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначає, що Розпорядження прийнято ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для ведення садівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою прибережну захисну смугу водних об`єктів, земельні ділянки включають в себе болота та канали, що є підставою для визнання незаконним і скасування Розпорядження, а також визнання недійсним Договору з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє.

Суд першої інстанції встановив наявність у прокурора права на звернення до суду з вказаним позовом в інтересах держави, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4);

- у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5).

У цій справі позов подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин. При цьому позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 передав в оренду земельну ділянку відповідачу 2 з порушенням вимог чинного законодавства зокрема ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України.

Підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки органи державної влади, що здійснюють державний контроль за додержанням земельного законодавства, а саме органи Держгеокадастру, не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання незаконними (недійсними) та скасування розпорядчих рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, а також про визнання недійними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Суд першої інстагції з вказаним твердженням прокурора погодився, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

Згідно з абз. 4 ст. 15-2 ЗК України, в редакції, яка діяла станом на дату зверненні прокурора до суду з цим позовом, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до п. 1 Полождення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, (далі Положення), тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату зверненні прокурора до суду з цим позовом, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (пп. 25-1 п. 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України.

Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороню земель» та п. 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі (тобто не виключно - примітка суду) з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 предметом розгляду у якій були позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі земельної ділянки в оренду та визнання недійним договору оренди землі.

Так, під час розгляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду не погодилась з з доводами касаційної скарги про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнаннями незаконними та скасування (недійсними) розпорядчих рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земель, договорів оренди землі.

Наведені вище положення чинного законодавства свідчать про те, що позивачем у цій справі має бути саме Держгеокадастр/його територіальні органи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

Враховуючи те, що при розгляді спору сторні колегією суддів встановлено, відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, згідно з яким суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що за змістом положень ст. 53 ГПК України, правовим наслідком наявності або відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є визначення особи, яка набуває правового статусу позивача у спірних правовідносинах, що, в свою чергу, може суттєво вплинути на вирішення спору по суті, зокрема при встановленні обставини, пов`язаних з визначенням строку позовної давності на звернення до суду з позовом.

У рішенні від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», яке, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ як джерело права, Європейський суд з прав людини зазначив: позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Слід зазначити про те, що, з огляду на дату прийняття оспорюваних у цій справі Розпорядження та укладення Договору (2007 рік) та дату звернення до суду з цим позовом (2018 рік), а також враховуючи викладену відповідачем у апеляційній скразі заяву про пропуск строку позовної давності, встановлення особи, яка є позивачем у спірних правовідносинах та, відповідно, щодо якої судом мають встановлюватись обставини, пов`язані з визначенням початку перебігу строку позовної давності, спливу такого строку, поважності причин його пропуску тощо, безумовно суттєво впливає на рішення спору сторні.

Згідно з ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018 у справі №911/1428/18 підлягає скасуванню, позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Броварської районної державної адміністрації та Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт» про визнання незаконним і скасування розпорядження районної державної адміністрації, визнання договору оренди землі недійсним з припиненням зобов`язань на майбутнє підлягає залишенню без розгляду, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на Київську обласну прокуратуру.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт» на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018 у справі № 911/1428/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018 у справі №911/1428/18 скасувати та залишити позов без розгляду.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Київську обласну прокуратуру.

4. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Стандарт» (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. М. Лагунової, 107, ідентифікаційний код 34901679) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

5.Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області

6. Матеріали справи №902/241/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2022.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала