Рішення

від 07.07.2022 по справі 910/21558/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2022Справа № 910/21558/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт України"

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

про стягнення заборгованості з урахуванням пені, відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 163 668,71 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт України" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 163 668,71 грн, з яких: 142 722,40 грн основний борг, 13 242,65 грн пені, 2 418,14 грн три проценти річних та 5 285,52 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання обов`язку оплати отриманого товару згідно договору № 52.19-563 від 27.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21558/21 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

03.02.2022 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив на часткові й оплаті боргу до відкриття провадження у справі.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) укладено договір №52.19-563, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: «акумуляторні батареї» код 31440000-2 за ДК 021:2015 (стартерні акумуляторні батареї), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1 договору сума цього договору (ціна договору) становить 2 410 732,20 грн з ПДВ.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

До вказаного договору сторонами підписано додатки № 1-4, а саме: специфікацію товару, технічну специфікацію, порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання, перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів Підприємства

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство поставило Підприємству (структурному підрозділу Автобусний парк № 2) товар на суму 343 478,40 грн, у т.ч. за видатковою накладною РН- 0000413 від 27.05.2021 на суму 63 480,00 грн. Однак, Підприємством оплачено лише 279 998,40 грн, при цьому борг за видатковою накладною РН-0000413 від 27.05.2021 становить 63 480,00 грн.

Також Товариством поставлено структурному підрозділу Підприємства (Автобусному парку № 5) товар на суму 228 528,00 грн, у т.ч. за видатковими накладними РН-0001627 від 29.12.2020 та РН-0000271 від 13.04.2021 на суму 69 828,00 грн. Загальна сума сплачених коштів Автобусним парком № 5 становить 188 700,00 грн, в т.ч. за видатковими накладними РН-0001627 від 29.12.2020 та РН-0000271 від 13.04.2021 - 30 000,00 грн.

Крім того, структурному підрозділу Підприємства (Дарницькому ТРЕД) поставлено товар на суму 20 145,60 грн, зокрема за видатковою накладною РН- 0000388 від 19.05.2021 на суму 8 630,40 грн; Підприємством оплачено лише 11 515,20 грн, проте за видатковою накладною РН-0000388 від 19.05.2021 борг не сплачено.

Загальна вартість отриманого товару структурним підрозділом Підприємства (станцією технічного обслуговування автобусів) становить 50 784,00 грн, у т.ч. за видатковою накладною РН-0000054 від 26.01.2021 на суму 50 784,00 грн. Загальна сума сплачених коштів станцією технічного обслуговування автобусів становить 20 000,00 грн за видатковою накладною РН-0000054 від 26.01.2021.

Водночас, Підприємство оплату поставленого товару здійснювало несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 142 722,40 грн.

При цьому, у подальшому Підприємством частково погашено заборгованість за видатковою накладною № РН-0000271 від 13.04.2021 у розмірі 27 132 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 5АП01097/1, 5АП01099/1 від 20.12.2021, та за видатковою накладною № РН-0001627 від 29.12.2020 у розмірі 12 696 грн згідно з платіжним дорученням № 5АП01733/1 від 23.12.2021.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство поставило Підприємству товар на загальну суму 192 722,40 грн, однак останній оплату поставленого товару здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 142 722,40 грн.

Водночас, у подальшому Підприємством частково погашено заборгованість за видатковою накладною № РН-0000271 від 13.04.2021 у розмірі 27 132 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 5АП01097/1, 5АП01099/1 від 20.12.2021, та за видатковою накладною № РН-0001627 від 29.12.2020 у розмірі 12 696 грн згідно з платіжним дорученням № 5АП01733/1 від 23.12.2021.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У той же час, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі № 914/130/16.

З огляду на те, що провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 10.01.2022, у той час як сплата відповідачем частини заборгованості в розмірі 39 828,00 грн відбулася 20.12.2021 та 23.12.2021, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 102 894,40 грн та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню частково.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нарахована пеня 13 242,65 грн пені, 2 418,14 грн трьох процентів річних та 5 285,52 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Судом здійснено арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що позивачем не враховано вимоги положення статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Крім того, день фактичної оплати боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

За арифметичним перерахунком суду, пеня підлягає стягненню з Підприємства в сумі 10 833,85 грн (зокрема, за видатковою накладною № РН-0000271 від 13.04.2021 за період з 13.06.2021 по 20.07.2021 на суму 47 132,00 грн пеня становить 736,03 грн; за період з 21.07.2021 по 19.12.2021 на суму 27 132,00 грн пеня становить 1 888,83 грн).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок трьох процентів річних за визначений період, суд дійшов висновку про стягнення трьох процентів річних у заявленій сумі 2 418,14 грн.

Також за арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню 5 285,03 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт України" до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про стягнення заборгованості з урахуванням пені, відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 163 668,71 грн.

2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт України" (03036, місто Київ, пр.Повітрофлотський, будинок 90, офіс 101; ідентифікаційний код 39328961) 102 894 (сто дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 40 коп. основного боргу, 10 833 (десять тисяч вісімсот тридцять три) грн 85 коп. пені, 2 418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн 14 коп. трьох процентів річних, 5 285 (п`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 03 коп. інфляційних втрат, а також 1821 (одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн 47 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.07.2022.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ