Рішення

від 07.07.2022 по справі 910/21306/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2022Справа № 910/21306/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольстанкомаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство ДНІПРОСТАЛЬ"

про стягнення 60 198,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольстанкомаш» (далі - ТОВ «Маріупольстанкомаш», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ДНІПРОСТАЛЬ» (далі - ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ДНІПРОСТАЛЬ», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 60 198,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем обов`язки поставки товару згідно рахунку-фактури № ДС-0007697 від 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі №910/21306/21 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 29.12.2021 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольстанкомаш» та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ДНІПРОСТАЛЬ» укладено договір поставки металопродукції на загальну суму 200 660,00 грн.

04.11.2020 електронною поштою (з ел. адреси dniprol512@ukr.net) відповідач направив позивачу рахунок-фактуру № ДС-0007697 від 04.11.2020 на суму 200 660,00 грн. Зазначений рахунок-фактура містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну (копії містяться в матеріалах справи).

Позивач 04.11.2020 здійснив часткову оплату по виставленому відповідачем рахунку на загальну суму 60 198,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 293 від 04.11.2020 з призначенням платежу: передплата за круг ХВГ, згідно рахунку ДС-0007697 від 04.11.2021, ПДВ включено - 10033,00 грн.

05.11.2020 позивачем направлено відповідачу довіреність № 5 від 04.11.2020 на отримання від відповідача цінностей за рахунком ДС-0007697 від 04.11.2021. Довіреність була направлена електронною поштою на електронну адресу dniprol512@ukr.net, з якої був отриманий рахунок.

Оплата рахунку-фактури ДС-0007697 від 04.11.2021 була здійснена, як передплата в рахунок майбутньої поставки вищевказаної металопродукції. Проте відповідач не виконав свої зобов`язання по поставці продукції, поставка продукції в обумовлені строки не відбулась.

З метою досудового врегулювання, 16.12.2020 позивач направив відповідачу електронною поштою на ел. адресу dniprol512@ukr.net лист на повернення коштів від 09.12.2020 №35 з вимогою про повернення коштів у розмірі 60 198, 00 грн, у зв`язку із неотриманням товару.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок майбутньої поставки металопродукції на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку про не підтвердження матеріалами справи поставки металопродукції згідно рахунку-фактури ДС-0007697 від 04.11.2021.

У той же час, як підтверджено матеріалами справи, позивач 04.11.2020 здійснив часткову оплату по виставленому відповідачем рахунку на загальну суму 60 198,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 293 від 04.11.2020 з призначенням платежу: передплата за круг ХВГ, згідно рахунку ДС-0007697 від 04.11.2021, ПДВ включено - 10033,00 грн.

Судом враховано відсутність між сторонами спору з приводу поставки та повернення металопродукції згідно рахунку-фактури ДС-0007697 від 04.11.2021. Таким чином, на сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольстанкомаш» суму попередньої оплати будь-яка поставка металопродукції відсутня.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Маріупольстанкомаш» скористався своїм правом на відмову від прийняття зобов`язання та направив на адресу ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ДНІПРОСТАЛЬ» листа від 09.12.2020, в якій повідомив про вказане і вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 60 198,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Маріупольстанкомаш» до ТОВ «Виробничо- комерційне підприємство «ДНІПРОСТАЛЬ» про стягнення 60 198,00 грн, як передплата в рахунок майбутньої поставки металопродукції згідно рахунку-фактури № ДС-0007697 від 04.11.2020 підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольстанкомаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ДНІПРОСТАЛЬ» про стягнення заборгованості у розмірі 60 198,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ДНІПРОСТАЛЬ» (03150, м.Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114; ідентифікаційний код 42817110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольстанкомаш" (87512, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Володарське шосе, будинок 3-а, ідентифікаційний код 30660955) заборгованості у розмірі 60 198,00 грн (шістдесят тисяч сто дев`яносто вісім гривень 00 копійок), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ