Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/19403/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/19403/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС"

про розірвання договору закупівлі товарів № 301 від 26.01.2021,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 06.07.2022,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2021 року Соціально-гуманітарне управління виконавчого комітету Богуславської міської ради (далі - позивач, Управління) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС" (далі - відповідач, Товариство) з вимогами про розірвання договору закупівлі товарів № 301 від 26.01.2021.

Ухвалою від 03.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів, які підтверджують направлення на адресу відповідача позовної заяви та копій усіх доданих до позовної заяви документів, а також доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

17.12.2021 до суду надійшов супровідний лист позивача з доказами сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі та направлення на адресу відповідача позовної заяви та копій усіх доданих до позовної заяви документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/19403/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2022 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

За наслідками судового засідання 17.01.2022 проголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.02.2022.

Дослідивши у підготовчому засіданні 07.02.2022 матеріали справи, суд встановив, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За наслідками судового засідання 07.02.2022 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 02.03.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2022 розгляд справи по суті був призначений на 06.07.2022.

У призначене судове засідання сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2021 між Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради, як замовником, та ТОВ «ЕКОПРОДРЕСУРС»», як постачальником, було укладено договір закупівлі товару №301 (далі - договір).

Згідно з цим договором відповідач зобов`язується у 2021 році поставляти Управлінню товар сосиски код (ДК 021:2015:15130000-8 Мясопродукти), 1082 кг. на загальну суму 118 983,70 грн, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару мала відбуватися протягом трьох днів з дати надходження замовлення, за кінцевим місцем призначення згідно пункту 5.2 договору а саме :

1. Богуславський КНДЗ (ЦРД) «Малятко» - 09701, Київська область, м Богуслав вул. Шевченка, 56;

2. Богуславський КНДЗ № 4 «Казка» - 09701, Київська область, м Богуслав вул. Б.Хмельницького,7а;

3. Богуславський КНДЗ № 5 «Сонечко» - 09701, Київська область, м Богуслав вул. Миколаївська, 94.

4. Богуславський КНДЗ № 6 «Дзвіночок» - 09701, Київська область, м Богуслав вул. Мисайлівська, 10.

5. Розкопанецький КДНЗ «Берізка» - вул. Піщана, 2, с. Розкопанці, Богуславського району, Київської області, 09715.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021.

За період з 26.01.2021 по 16.08.2021 відповідач поставив товар - 03.02.2021, 15.02.2021, 04.03.2021, 17.03.2021, 27.04.2021згідно видаткової накладної № 1, № 2, № 3, № 6, № 44, після чого поставок не було.

На заявки позивача від 01.07.2021, від 12.08.2021, як передбачено пунктом 5.1 договору, відповідач не відреагував.

16.08.2021 Управлінням було відправлено відповідачеві пропозицію №01- 17/589 з додатковою угодою №1 про розірвання договору № 301 від 26.01.2021. Вказаний лист Товариство отримало 25.08.2021, як то вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0970101585262, проте будь-яких дій з боку відповідача вчинено не було: додаткова угода № 1 не підписана, товар за заявками не поставлений.

Як вказує позивач, після неодноразових спроб отримання інформації відповідач пояснив, що в даний момент вони переїжджають з одного приміщення в інше, і тому не можуть поставити товар. На прохання надати офіційну інформацію, у письмовому вигляді, щодо причини невиконання умов договору, позивачу було відмовлено.

Відповідно до пункту 9.1 та пункту 9.5 договору у разі виникнення спорів та розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій, а у разі недосягнення згоди розбіжності вирішуються у судовому порядку.

Оскільки Відповідач не підписав додаткову угоду № 1 та ухиляється від врегулювання спору шляхом переговорів, Управління звернулось із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір про закупівлю товарів № 301 від 26.01.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 ГК України).

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач не виконав заявки позивача та не поставив товар, зобов`язання поставити який взяв на себе уклавши договір. Доказів, які б дали змогу дійти протилежних висновків Товариством до суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених вище норм слідує, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.

Як вказано судом вище, договір діє до 31.12.2021, а отже станом на день розгляду цієї справи строк дії договору є таким що закінчився.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору є такою, що не підлягає задоволенню

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні, зокрема, того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку повинен обґрунтувати свої висновки з посиланням на відповідні докази.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Управління не підлягають задоволенню.

Разом з тим, за приписами частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Ухвалюючи рішення в даній справі, судом було встановлено, що розірвання договору є неможливим через сплив строку його дії, у той час як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язання з поставки за спірним договором є доведений. З огляду на вказане, суд вбачає можливість покласти тягар відшкодування судових витрат на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС" про розірвання договору закупівлі товарів № 301 від 26.01.2021 відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНРІ БАРБЮСА, будинок 5 Б, офіс 10; ідентифікаційний код 39613683) на користь Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради (09701, Київська обл., Обухівський р-н, місто Богуслав, вул. Шевченка, будинок 40; ідентифікаційний код 43723123) 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.08.2022.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ