Рішення

від 21.08.2022 по справі 910/17629/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2022Справа № 910/17629/18 (910/12093/20)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37; ідентифікаційний код 35235769) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с 210)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1; ідентифікаційний код 37036907)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код 38092323)

про визнання недійсним правочину та стягнення коштів у розмірі 2 750000,00 грн

в межах справи № 910/17629/18

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, код ЄДРПОУ 37036907)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, код ЄДРПОУ 35235769)

про порушення справи про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Судак С.С.

Представники:

від позивача - Різник О.Ю.

від відповідача-1-не з`явилися

від відповідача-2-Піщанський О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", в якому позивач просить суд визнати недійсним договір переведення боргу № 01-10/18 від 01.10.2018 та стягнення коштів у розмірі 2 750 000,00 грн на підставі договору поставки 27/12/16БТД від 27.12.2016 в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича визнання недійсним правочину та стягнення коштів у розмірі 2 750 000,00 грн в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 09.09.20.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2021 (суддя Івченко А.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарський суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №910/17629/18 (910/12093/20) залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №910/17629/18 (910/12093/20) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.01.2022 касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановичазадоволено частково. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі №910/17629/18 (910/12093/20) скасовано. Справу №910/17629/18 (910/12093/20) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17629/18 (910/12093/20) передано для розгляду судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 прийнято до свого провадження справу № 910/17629/18 (910/12093/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про визнання недійсним правочину та стягнення коштів у розмірі 2 750000,00 грн. Підготовче засідання призначено на 14.03.2022.

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 14.03.2022 судове засідання з розгляду справи № 910/17629/18 (910/12093/20) не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2022 підготовче засідання суду призначено на 22.06.2022.

30.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-2.

06.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на письмові пояснення відповідача-2

17.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/17268/18 (910/12093/20) та призначено справу до розгляду по суті на 22.08.2022.

До судового засідання 22.08.2022 з`явився позивача та просив задовольнити позов.

Представник відповідача-2 просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача-1 до судового засідання не з`явився, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У ході виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Бестом", арбітражним керуючим Демчаном О.І. отримано від попереднього керівника товариства - Сахно С.А. за актом приймання-передачі від 28.07.2020 установчих документів та бухгалтерської документації, крім іншого: оригінал договору поставки №191216БТД від 19.12.2016 (Договір поставки), укладений між ТОВ "Бестом" та ТОВ "ТД "Житомирські ласощі", оригінал видаткової накладної № РН-0000002 від 20.12.2016, оригінал договору переведення боргу № 01-10/18 від 01.10.2018 (Договір переведення боргу), укладений між ТОВ "ТД "Житомирські ласощі", ТОВ "Укройлпродукт" та ТОВ "Бестом".

За умовами пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар (а саме кондитерські вироби) у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати (пункт 5.2.);

Згідно з пунктами 5.3. та 5.4 розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважаться день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 6.4. покупець має право вимагати від постачальника поставки якісного і конкурентоздатного товару в кількості і строк передбаченого замовленням покупця і даним договором; вимагати від постачальника належного виконання його обов`язків.

З отриманої банківської виписки по особовому рахунку ТОВ "Бестом" № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ "Фортуна-Банк" (код МФО банку 300904), 30.12.2016 ТОВ "Бестом" перераховано ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" грошові кошти у розмірі 2 750 000,00 грн у якості передплати за кондитерські вироби згідно Договору поставки.

Вказаний факт також підтверджується поданою до органів ДПС податковою накладною від 30.12.2016 № 541.

Однак, постачальник не виконав умови договору поставки та не поставив покупцеві товар (кондитерські вироби), за який останнім 30.12.2016 було сплачено грошові кошти у розмірі 2 750 000,00 грн.

У подальшому, 01.10.2018 між ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" (первісний боржник), ТОВ "Укройлпродукт" (новий боржник) та ТОВ "Бестом" (кредитор) укладено Договір переведення боргу.

За умовами Договору переведення боргу останнім регулюються відносини, пов`язані з заміною сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016, укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі - основний договір) (пункт 1.1.).

Відповідно до пункту 2.1 договору первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання), що виник на підставі основного договору, та, станом на 1 жовтня 2018 року, складає 2 750 000,00 (два мільйона сімсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п. 2.1. цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів після його підписання (пункт 2.2.).

Однак, визнаний первісним боржником та новим боржником борг перед кредитором у загальному розмірі 2 750 000,00 грн, станом на дату подання заяви про визнання недійсним договору не був сплачений.

Станом на дату укладання Договору переведення боргу, у ТОВ "Бестом" вже була наявна заборгованість перед ТОВ "Укройлпродукт" на суму 1 136 800,00 грн, яка підтверджена наступними рішеннями: рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9844/17 стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь ТОВ "Укройлпродукт" суму боргу в розмірі 1 000 000,00 грн та 15 000,00 грн судового збору; рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20948/17 стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь ТОВ "Укройлпродукт" 120 000,00 грн. та 1 800,00 грн. судового збору.

У подальшому, ліквідатором банкрута встановлено, що станом на дату укладання Договору переведення боргу - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Укройлпродукт" (код 37036907) значився ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ).

Позивач зазначив, що ініціюючий кредитор у справі про банкрутство ТОВ "Бестом" є пов`язаною особою із ОСОБА_1 та станом на дату укладання Договору переведення боргу ТОВ "Укройлпродукт" вже знаходилось у скрутному майновому стані, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/18966/19 про банкрутство ТОВ "Укройлпродукт" та визнано грошові вимоги ТОВ "Фактор Нафтогаз" до ТОВ "Укройлпродукт" в розмірі 17 532 204,85 грн.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Укройлпродукт" зауважило, що позивачем не доведено неплатоспроможності ТОВ "Укройлпродукт" на час укладення спірного договору переведення боргу. Також позивачем не обґрунтовано яким чином ТОВ "Укройлпродукт" відмовився від власних майнових вимог згідно з частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

ТОВ "Торговий дім "Житомирські ласощі", у свою чергу, надало документи щодо наявності боргу ТОВ "Укройлпродукт" перед ТОВ "Торговий дім "Житомирські ласощі" у розмірі 6 252 434,11 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів № ЦБ-160117 від 16.01.2017, зауваживши що дана обставина була підставою для укладення оспорюваного договору переведення боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

У контексті зазначеного можна зробити висновок, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини 3, 4 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ свідчить, що законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону в часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 викладено висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ, за яким норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

Разом з тим, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 дійшла висновку про уточнення правової позиції судової палати щодо застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 про те, що темпоральним критерієм застосування норми ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є дата відкриття провадження у справі про банкрутство, що повністю узгоджується з наведеним вище правовим висновком, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства , є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Водночас, палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 уточнила викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 правовий висновок про те, що при застосуванні ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Так, дійсно, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), як зазначено вище, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Крім цього, уточнено і висновок Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, стосовно того, що передбачений ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Із матеріалів справи слідує, що оспорюваний договір переведення боргу №01-10/18 укладено сторонами 01.10.2018, а заяву ліквідатора боржника про визнання недійсним зазначеного договору подано до суду згідно поштового штемпелю 14.08.2020.

Таким чином, застосування до відповідного правочину положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не є можливим, оскільки останній вчинено 01.10.2018, а провадження у даній справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у даній справі №910/17629/18 (910/12093/20), Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 зауважив, що ураховуючи укладення спірного правочину 01.10.2018 та відкриття провадження у цій справі про банкрутство 20.02.2019, тобто до введення в дію КУзПБ, судам належало самостійно надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам, врахувати необхідність застосування положень статті 20 Закону про банкрутство, зокрема й з огляду на встановлений законодавцем річний строк для звернення із заявою про визнання правочину недійсним на підставі спеціальних норм вказаного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу (частини 2-4 статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Поряд із цим, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 зазначила, що укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" (у цьому випадку - одного року, що передував відкриттю справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Аналогічний висновок був викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Так, звернувшись з даним позовом до суду, ліквідатор арбітражний керуючий ТОВ "Бестом" посилався, серед іншого, на порушення при укладенні оспорюваного договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 загальних засад законодавства щодо необхідності дотримання добросовісності при вчиненні дій учасниками цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), а також щодо недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

Як слідує зі змісту оспорюваного договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" (первісний боржник) переводить на нового боржника (ТОВ "Укройлпродукт") основний борг (грошове зобов`язання), що виник перед ТОВ "Бестом" (кредитор) на підставі договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 та станом на 1 жовтня 2018 року складає 2 750 000,00 грн.

Так, на підставі статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (статті 522 ЦК України).

Відтак, наслідками переведення боргу - делегації, є: вибуття первинного боржника із зобов`язання, вступ у зобов`язання нового боржника, зміна суб`єктного складу зобов`язання при збереженні змісту останнього.

Із наведеного слідує, що укладання договору про переведення боргу призводить до автоматичного збільшення розміру зобов`язань нового боржника, який приймає на себе зобов`язання, якщо договором не погоджено умов щодо відплатності переведення боргу.

Натомість, умовами спірного договору лише погоджено, що новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п. 2.1. цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів після його підписання (пункт 2.2.).

Жодних умов щодо здійснення будь-якої форми оплати, майнових дій зі сторони первісного боржника на користь нового боржника внаслідок переведення на нього боргу положення оспорюваного договору не передбачають.

Таким чином, внаслідок укладення ТОВ "Укройлпродукт" оспорюваного договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 останнє стало зобов`язаною стороною та безоплатно прийняло на себе зобов`язання з виплати боргу в розмірі 2 750 000,00 грн.

До того ж, усупереч вимогам пункту 2.2 договору про переведення боргу № 01-10/18 від 01.10.2018, новий боржник ТОВ "Укройлпродукт" не сплатив станом на момент розгляду справи кредитору ТОВ «Бестом» суму заборгованості в розмірі 2 750 000,00 грн.

Суд зауважує, що хоча чинним законодавством не встановлено заборон на укладення договору про переведення боргу в залежності від фінансового стану сторони договору, однак платоспроможність боржника та наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, відіграють істотну роль при укладенні такого виду договору, як договір про переведення боргу.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/18966/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт", рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 910/2471/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" заборгованість в сумі 1 500 000 грн. 00 коп. та 22 500 грн. 00 коп. судового збору.

При цьому, у наведеному рішенні судом встановлено, що банківськими виписками по рахунку позивача за період з 21.07.2015 по 20.10.2016, підтверджується здійснення ТОВ "Фактор Нафтогаз" передоплати за товар на загальну суму 17 506 704,85 грн. При цьому матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2015 по 12.02.2019, підписаний уповноваженими представниками ТОВ "Фактор Нафтогаз" та ТОВ "Укройлпродукт", та скріплений печатками. Відповідно до зазначеного акту звірки взаєморозрахунків, підтверджено, що станом на 12.02.2019 заборгованість ТОВ "Укройлпродукт" перед ТОВ "Фактор Нафтогаз" становить 17 506 704,85 грн.

Отже, вищеописаними обставинами справи підтверджується невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" грошових зобов`язань у сумі 17 532 204,85 грн.

Таким чином, маючи значні фінансові зобов`язання, що слугували підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" додатково прийняло на себе зобов`язання зі сплати 2 750 000,00 грн. за договором про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018.

Одночасно судом враховано, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладання договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Укройлпродукт" значився ОСОБА_1 , який є пов`язаною особою з ініціюючим кредитором ТОВ "Укройлпродукт" у справі про банкрутство ТОВ "Бестом".

Так, у межах справи про банкрутство ТОВ «Бестом» до Господарського суду міста Києва ліквідатором ТОВ «Бестом» подано заяву про визнання недійсним договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №11-10/П від 11.10.2017 та застосування реституції шляхом повернення перерахованих на користь ОСОБА_1 з рахунку ТОВ «Бестом» на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №11-10/П від 11.10.2017 коштів у загальному розмірі 4 800 465,00 грн.

До того ж, станом на дату укладання договору переведення боргу№01-10/18 від 01.10.2018, у ТОВ «Бестом» вже була наявна заборгованість перед ТОВ «Укройлпродукт» на суму 1136800,00 грн, яка підтверджена наступними рішеннями:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9844/17, яким стягнуто з ТОВ «Бестом» на користь ТОВ «Укройлпродукт» суму боргу в розмірі 1000000,00 грн та 15000,00 грн судового збору;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20948/17, яким стягнуто з ТОВ «Бестом» на користь ТОВ «Укройлпродукт» 120000,00 грн та 1800,00 грн судового збору.

При цьому, звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства ТОВ «Бестом», на підтвердження своїх посилань щодо наявності непогашеної заборгованості в розмірі 1 136 800,00 грн. ТОВ «Укройлпродукт» надало до матеріалів заяви рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9844/17, від 13.12.2017 у справі №910/20948/17.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 на підставі встановленої заборгованості за даними судовими рішеннями у справах №910/9844/17, №910/20948/17 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Бестом» та визнано грошові вимоги ТОВ «Укройлпродукт» до ТОВ «Бестом» у розмірі 1 136 800,00 грн.

Наведеним спростовуються доводи ТОВ "Торговий дім "Житомирські ласощі" щодо часткового погашення ТОВ «Бестом» наявної заборгованості перед ТОВ «Укройлпродукт» шляхом укладення спірного договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018.

До того ж, жодних умов у договорі про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 щодо погашення в такий спосіб заборгованості ТОВ «Бестом» перед ТОВ «Укройлпродукт» сторонами не погоджено.

Окрім того, за положеннями статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Утім, відповідних заяв про зарахуванням зустрічних однорідних вимог сторонами не укладалося.

У контексті наведеного суд наголошує, що відповідний борг ТОВ «Бестом» перед ТОВ «Укройлпродукт» у розмірі 1 136 800,00 грн. слугував підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Бестом» за заявою ТОВ «Укройлпродукт», тобто не був погашений за оспорюваним договором про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018.

Також судом враховані посилання ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" на те, що відповідно до акту приймання-передачі до договору купівлі - продажу цінних паперів № ЦБ-160117 від 16.01.2017 ТОВ "Укройлпродукт" прийняло цінні папери (вексель) номінальною вартістю 7 298 650,00 грн. від ТОВ "ТД "Житомирські ласощі", заборгувавши останньому станом на 30.09.2018 суму коштів у розмірі 6 252 434,11 грн.

Натомість, наявність відповідного договору купівлі - продажу цінних паперів № ЦБ-160117 від 16.01.2017 та заборгованості за ним жодним чином не має правового відношення до укладення договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018.

На підтвердження відповідних обставин щодо укладення договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 саме у зв`язку з наявністю боргу за ТОВ "Укройлпродукт" перед ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" за договором купівлі - продажу цінних паперів № ЦБ-160117 від 16.01.2017 відповідачами до матеріалів позовної заяви жодних належних та допустимих доказів не долучено.

Отже, відповідні твердження ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" не знайшли свого підтвердження та не підтверджені жодними доказами, у зв`язку з чим не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтованих доводів.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, на які, серед іншого, посилався скаржник у своїй касаційній скарзі.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (також наведений у касаційній скарзі) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

За наведених обставин в їх сукупності суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміст оспорюваного договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, що укладений на шкоду кредиторам, а отже, такий правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України.

Щодо пред`явленої позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Житомирські ласощі" на користь ТОВ «Бестом» коштів у розмірі 2 750 000,00 грн. на підставі договору поставки 27/12/16БТД від 27.12.2016, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, унаслідок визнання судом недійсним договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, на підставі якого ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" (первісний боржник) перевело на нового боржника (ТОВ "Укройлпродукт") основний борг (грошове зобов`язання), що виник перед ТОВ "Бестом" (кредитор) на підставі договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 та станом на 1 жовтня 2018 року складає 2 750 000,00 грн., зобов`язання первісного боржника ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" перед ТОВ "Бестом" (кредитор) на підставі договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 в сумі 2 750 000,00 грн. залишаються дійсними.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку ТОВ "Бестом" № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ "Фортуна-Банк" (код МФО банку 300904), 30.12.2016 ТОВ "Бестом" перераховано ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" грошові кошти у розмірі 2 750 000,00 грн у якості передплати за кондитерські вироби згідно договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016.

Вказаний факт також підтверджується поданою до органів ДПС податковою накладною від 30.12.2016 № 541.

Однак, ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" не виконало умови договору поставки та не поставило ТОВ "Бестом" товар (кондитерські вироби), за який останнім 30.12.2016 сплачено грошові кошти у розмірі 2 750 000,00 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Дана правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18.

За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" на користь ТОВ "Бестом" 2 750 000,00 грн. суми попередньої оплати, оскільки покупець - ТОВ "Бестом", належним чином виконало умови договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016, перерахувавши ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" суму передоплати за товар, у той час як останнє в порушення взятих на себе зобов`язань після отримання суми попередньої оплати, не поставило ТОВ "Бестом" товар на вказану суму, внаслідок чого ТОВ "Бестом" вправі вимагати повернення вартості недопоставленого товару на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

Одночасно, судом при розгляді даної позовної вимоги враховано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 71 і 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94) також викладено правовий висновок про те, що удовий захист має бути таким, щоби в одному процесі вирішити спір і не залишати потреби у вжитті додаткових засобів захисту.

Відтак, ураховуючи, що для відновлення порушених прав ТОВ "Бестом" у межах одного даного судового провадження окрім пред`явлення вимоги про визнання недійсним договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, заявлено також вимогу про стягнення передплати за товар згідно договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 у розмірі 2 750 000,00 грн., переведення якої на іншого боржника було предметом визнаного недійсним договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, суд дійшов висновку про доцільність та спрямованість на дотримання принципу процесуальної економії сумісний розгляд таких позовних вимог.

Аксіома цивільного судочинства "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem" означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004 суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1, відповідача 2 порівну, а саме в розмірі 2 102 грн.

Щодо клопотання відповідача-2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зауважує наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Приписи пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України передбачають, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За наслідками розгляду даної позовної заяви судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, положення пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України визначають покладення інших судових витрат, зокрема, витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, в разі задоволення позову на самого відповідача.

Наведені положення чинного господарського процесуального законодавства зумовлюють суд відмовити в покладенні на позивача судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бестом".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, ідентифікаційний код 35235769) 2 750 000 (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати за договором поставки від 27.12.2016 № 27/12/16БТД.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1; ідентифікаційний код 37036907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, ідентифікаційний код 35235769) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, ідентифікаційний код 35235769) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

6. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.08.2022

Суддя Д.В. Мандичев