Рішення

від 29.08.2022 по справі 910/1857/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2022Справа № 910/1857/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп"

про стягнення 30344,80 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне автотранспортне підприємство експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" про стягнення за договором про надання автопідприємством послуг юридичним та фізичним особам від 29.01.2021 № 32А основного боргу в розмірі 29172,40 грн., пені в розмірі 565,64 грн., трьох процентів річних у розмірі 199,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 407,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

22.02.2022 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на поштову адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021 між позивачем (підприємство) та відповідачем (замовник) укладено договір № 32А про надання автопідприємством послуг юридичним та фізичним особам, за умовами якого підприємство бере на себе зобов`язання надавати місце на автостоянці для 10-ти автомобілів замовника.

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата послуг здійснюється в національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок підприємства на підставі рахунків-фактур протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт, послуг, який надається не пізніше третього числа місяця, наступного за звітним.

У пункті 3.2 договору сторони домовилися, що вартість послуг за цим договором визначається на основі договірних цін, а саме: вартість місця на автостоянці для 10-ти автомобілів на 10 днів на місяць становить 4000 грн., в т.ч. ПДВ 666,67 грн., згідно діючих в АТП калькуляцій.

Згідно з пунктом 5.1 договору останній вступає в силу з 01.02.2021 і діє до 31.12.2021 року.

Із матеріалів справи слідує, що сторонами за договором від 29.01.2021 № 32А за період з червня 2021 року по грудень 2021 року підписані наступні акти надання послуг на суму по 4000 грн. кожний, а саме: від 30.06.2021 № 828, від 31.07.2021 № 1004, від 31.08.2021 № 1173, від 30.09.2021 № 1319, від 31.10.2021 № 1506, від 30.10.2021 № 1683, від 31.12.2021 № 1792.

Також позивачем виставлені відповідні рахунки-фактури на оплату наданих послуг.

З огляду на те, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги за договором від 29.01.2021 № 32А, останній звернувся з даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за фактом надання послуг між сторонами підписано акти надання послуг на загальну суму 28000 грн. Водночас, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, жодних заперечень проти наданих послуг не висував, не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Разом із цим, у прохальній частині позову позивач просив стягнути з відповідача 29172,40 грн. основного боргу, у той час як сума основного боргу згідно з наданими доказами становить 28000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги частково, в розмірі 28000 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 565,64 грн., три проценти річних у розмірі 199,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 407,20 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.4 договору за несвоєчасну сплату платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми платежу, але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла на період розрахунків.

При перевірці судом розрахунку нарахованої позивачем пені судом встановлено, що останнім не враховано періоди виникнення заборгованості, зокрема, станом на 23.07.2021 сума боргу становила 4000 грн., а не 12000 грн., як вказав позивач.

Натомість, наведені обставини не вплинули на визначення загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача - 565,64 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду три проценти річних підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі. У той же час, за арифметичним перерахунком суду, інфляційні втрати за період з вересня 2021 року по листопад 2021 року становлять 117,11 грн. та з жовтня 2021 року по листопад 2021 року - 68,29 грн.

Отже, загальна сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню, становить 407 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо стягнення 10600,76 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд наразі розподіл даних витрат не здійснює.

Суд зауважує, що до матеріалів позовної заяви додано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 18.10.2021 № 18/10-21.

Відповідно до пункту 1.3 договору факт надання юридичних послуг (правової допомоги) оформляється актом прийому-передачі наданих послуг.

Натомість, відповідний акт прийому-передачі наданих послуг до матеріалів позовної заяви не доданий, а відтак витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10600,76 грн. належними доказами не підтверджені.

У той же час, суд зауважує, що за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (03065, м. Київ, б-р Івана Лепсе/Академіка Каблукова, 51/16; ідентифікаційний код 31861974) на користь Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (03142, м. Київ, вул. В. Степанченка, 5; ідентифікаційний код 05417511) 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. основного боргу, 565 (п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 64 коп. пені, 199 (сто дев`яносто дев`ять) грн. 56 коп. трьох процентів річних, 407 (чотириста сім) грн. інфляційних втрат, а також 2182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова