Рішення

від 15.08.2022 по справі 447/2883/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/58/22 Справа №447/2883/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

16.08.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМПІР КАПІТАЛ», про припинення договору іпотеки,

представник позивача ОСОБА_3 .

Процесуальні дії у справі.

06.09.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до АТ «ОКСІ БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про припинення договору іпотеки, просила визнати договір іпотеки припиненим. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.07.2012 між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «ОКСІ БАНК» укладено кредитний договір із відкриттям відновлювальної кредитної лінії №30/12-ВКЛ, згідно якого ліміт кредитування становить 300000,00 грн. із сплатою 23 % річних та комісіями на умовах, визначених договором, строком із 18.07.2012 по 17.07.2017. 24.10.2012 між позичальником та банком було укладено додатковий договір №1 до вищевказаного кредитного договору, яким було внесено зміни до суми договору 500000,00 грн. та внесено зміни до графіку платежів. 23.07.2012 та 26.07.2012 банком було перераховано по 150000,00 грн. кредитних коштів, вирахувавши 1500,00 грн. комісійної винагороди. 24.10.2012 банком було перераховано ще 100000,00 грн. з вирахуванням комісійної винагороди у розмірі 1000,00 грн. 19.11.2012 та 07.10.2013 на кредитний рахунок позичальника банком було перераховано ще 100000,00 грн. та 96000,00 грн. На забезпечення виконання зобов`язання між банком, ОСОБА_2 та позивачкою 18.07.2012 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С., зареєстрований в реєстрі за №1030, з наступними змінами. Предметом іпотеки визначено житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 237,40 кв.м, а також земельна ділянка, що розташована за вищевказаною адресою, із кадастровим номером 4623082000:01:006:0114, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на якій розташований вище згаданий будинок із господарськими будівлями. Сторони узгодили, що загальна заставна вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 1018958,00 грн. Позивач посилається на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 УК України, що вказано у постановах ВП ВС у справах №444/9519/12 від 28.03.2018 та №310/11534/13-ц від 04.07.2018. Вказує, що 25.10.2016 ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 банком було надіслано вимоги за вих. №1060/536, №1060/535 та №1060/534, відповідно до яких вимагав у 30-денний термін з моменту отримання таких погасити заборгованість за кредитним договором. Вказані вимоги було отримано 28.10.2016. Враховуючи наведене, позивачка обґрунтовує свої доводи тим, що банк фактично змінив порядок, умови та строк дії кредитного договору, змінив строк виконання основного зобов`язання, який закінчився 28.11.2016. У 2020 році банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №447/1874/20), у якому вказав про наявність заборгованості у розмірі 612334,31 грн., із яких 142000,00 тіло кредиту; 453867,61 грн. нараховані відсотки; 16466,68 грн. пеня. Протягом 2020-2021 років здійснювалося погашення заборгованості на суму 57905,3 грн. тіла кредиту, та позивач вважає, що неповерненою залишилась сума у розмірі 84094,97 грн. Загальна сума виданого кредиту становить 596000,00 грн. Договором іпотеки забезпечувалося повернення цієї суми. Надлишок суми кредиту 96 000,00 грн. не входив до обсягу майнового поручительства, тому не може забезпечуватися майновою порукою. Вважає що договір іпотеки припинився у зв`язку з належним його виконанням. У зв`язку з небажанням відповідача у добровільному порядку припиняти договір іпотеки від 18.07.2012 припиненим, позивач змушена звернутись за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Ухвалою суду від 07.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.09.2021 позивач подала до суду доповнення до позовної заяви, у яких обґрунтовувала підсудність вказаної цивільної справи (а.с. 39-40).

Ухвалу суду щодо відкриття провадження від 07.09.2021, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач отримав 22.09.2021, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 41).

06.10.2021 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив скерувати справу за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова, а у разі розгляду справи цим судом, відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог з оглядку на таке. По-перше, представник відповідача покликається на те, що ухвала про відкриття провадження у справі постановлена з порушенням правил підсудності, оскільки даний спір не належить до спорів із виключною підсудністю, передбаченою ст. 30 ЦПК України. Водночас, відповідач вказує, що у провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебуває справа №447/1874/20 за позовом АТ «ОКСІ БАНК» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зустрічний позов у справі не заявлявся. Предметом розгляду у вказаній справі є факт невиконання кредитних зобов`язань, порушення умов кредитного договору, виконання якого забезпечено іпотекою, розмір заборгованості. Відповідно до договору іпотеки від 18.07.2012, власниками предмету іпотеки є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та до повного виконання умов договору ОСОБА_4 позичальником. Станом на день подання відзиву у банку відсутні дані щодо повного виконання позичальником умов кредитного договору, про що свідчить позов про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі №447/1874/20. Представник відповідача зазначає, що банком не було жодного разу поставлено вимоги до позивачки про дострокове погашення усієї суми боргу. Вимоги надсилались про усунення порушень на прострочену заборгованість. Відповідач не скористався свої правом передбаченим ст. 1050 ІЦК України та п. 4.3.2 Кредитного договору, відтак, на законних підставах продовжує нараховувати відсотки за користування кредитними картками, пеню за недотримання строків сплати кредиту та нарахованих процентів. Представник відповідача вказав, що 28.09.2020 ОСОБА_4 здійснено останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості, тому строк позовної давності перервано, шляхом вчинення особою дій, які свідчать про визнання нею свого боргу.

20.10.2021 представник відповідача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 54-70), яке було залишено без розгляду у судовому засіданні 25.11.2022.

Крім цього, 20.10.2021 представник відповідача подав заяву, у якій просив залучити до участі у справі ТОВ «АМПІР КАПІТАЛ» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв`язку із укладенням 15.12.2020 між відповідачем і ТОВ «АМПІР КАПІТАЛ» договору факторингу, за умовами якого АТ «ОКСІ БАНК» уступило право вимоги до позивачки та третьої особи ОСОБА_2 ТОВ «АМПІР КАПІТАЛ» (а.с. 71-72).

26.10.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечив доводи представника відповідача щодо підсудності вказаної справи Галицькому районному суду м. Львова, а також заперечив доводи, вказані у відзиві. Додатково посилався на те, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі, відтак, вважає утримання з позичальника на користь банку 1% - 6000,00 грн. нікчемним і вказує, що ця сума не вважається такою, що надана в кредит. Зазначає, що боржник за основним зобов`язанням та майновий поручитель іпотекодавець не є солідарними боржниками, оскільки солідарна відповідальність настає у випадках прямо передбачених законом або договором (ст. 541 ЦК України).

08.11.2021 на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача, у яких такий знову покликався на те, що справа не підлягає розгляду у Миколаївському районному суді Львівської області, а повинна розглядатися судом за місцем знаходження відповідача Галицьким районним судом м. Львова. Представник відповідача у запереченнях навів також доводи, аналогічні вказаним у відзиві. Водночас, заперечив посилання представника позивача щодо незаконності комісійної винагороди банку за видачу кредиту. Вказав, що дії банку не суперечили Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спірний кредитний договір це кредитний договір з відкриттям кредитної відновлювальної лінії №30/12-ВКЛ, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «ОКСІ БАНК», з метою поповнення обігових коштів. Відтак, одержувач кредитних коштів не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а пункт кредитного договору, яким встановлено комісійну винагороду є чинним, ніким не оспорювався та не визнавався недійсним у судовому порядку. Щодо невходження частини суми суми кредиту до обсягу майнового поручительства, представник відповідача звертає увагу на положення договору іпотеки, якими встановлено, що такий забезпечує виконання вимог іпотекодержателя за кредитним договором №30/12-ВКЛ від 18.07.2012, а також усіх додаткових договорів до нього, стосовно повернення отриманої суми кредиту, невиплачених відсотків, комісій, неустойок, штрафів у повному обсязі (основне зобов`язання). У період з 18.07.2012 (дати укладення кредитного договору) по 07.10.2013 (дати отримання останнього (спірного) траншу у розмірі 96000,00 грн.) позичальником було погашено 96800,00 грн. тіла кредиту. Станом на 07.10.2013 невиплачений ліміт позичальника становив 96800,00 грн. Отриманий 07.10.2013 транш у розмірі 96000,00 грн. був виданий у межах ліміту кредитування, визначеного договором 500000,00 грн. Станом на дату укладення договору про надання послуг з факторингу 03.12.2020 сума боргу за кредитним договором становила 554429,28 грн. На підтвердження доводів подали виписку по особовим рахункам з 18.07.2012 по 07.10.2013, а також розрахунок боргу станом на 03.12.2020. Крім того, представник відповідача вказує, що іпотекодавцями, відповідно до умов укладеного договору виступало двоє осіб: позивач ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_2 , яким предмет іпотеки належить на праві спільної приватної власності. Водночас, до суду з позовом звернулася лише ОСОБА_6 та просить суд визнати припиненим договір іпотеки щодо об`єкта в цілому, а не в частці, що належить їй особисто.

У судовому засіданні 25.11.2021 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМПІР КАПІТАЛ» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

24.03.2022 постановлено ухвалу щодо відмови у передачі справи для розгляду за підсудністю.

Зазначену ухвалу відповідач та третя особа ТОВ «АМПІР КАПІТАЛ» отримали 24.03.2022, що стверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 160, 162).

Апеляційної скарги на ухвалу подано не було.

24.03.2022 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Належним чином повідомлений відповідач, треті особи у судове засідання не з`явилися. У матеріалах справи наявні клопотання представників відповідача щодо проведення розгляду справи за їх відсутності.

Водночас, треті особи у судові засідання не з`являлися, пояснень щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подали.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією ВС, викладеною у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позов з підстав у такому викладених, просив задоволити позовні вимоги. Покликався на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Крім того, 15.08.2022 від представника позивача на електронну пошту суду надійшла письмова промова в дебатах у порядку ст. 242 ЦПК України, яку представник позивача виголосив у судовому засіданні.

Суд встановив:

18.07.2012 ПАТ «ОКСІ БАНК» та ФОП ОСОБА_4 уклади кредитний договір з відкриттям відновлювальної кредитної лінії №30/12-ВКЛ, згідно умов якого кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) позичальнику з лімітом кредитування 300000,00 грн. у строк з 18.07.2012 по 17.07.2017 на поповнення обігових коштів, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити 23 % річних, а також комісії на умовах, передбачених договором (а.с. 22-29).

Крім того, додатком №1 до вказаного кредитного договору, що є невід`ємною його частиною, узгоджено графік зменшення ліміту кредитної лінії з серпня 2012 року по 17.07.2017 (а.с. 28-29).

Пунктом 2.3 Договору №30/12-ВКЛ від 18.07.2012 встановлено, що днем повернення кредиту вважається день повної сплати позичальником усієї суми заборгованості за кредитом на позичковий рахунок.

Згідно п. 3.1 вищевказаного Договору, виконання позичальником зобов`язань за Договором забезпечується іпотекою нерухомого майна та землі згідно договору іпотеки.

18.07.2012 між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ОСОБА_2 , ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С., зареєстрований у Реєстрі за №1030 (а.с. 14-19).

Відповідно до умов договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання вимог іпотекодержателя за кредитним договором №30/12-ВКЛ від 18.07.2012, який укладено між іпотекодержателем та ФОП ОСОБА_4 , а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі («основне зобов`язання»).

Сторонами у п. 1.3 Договору іпотеки визначено предмет іпотеки, який належить іпотекодавцям на підставі договору дарування житлового будинку та на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Сторонами узгоджено гарантії за договором, права та обов`язки іпотекодержателя й іпотекодавців, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідальність сторін, а також додаткові умови договору.

Розділом 6 Договору іпотеки сторонами дійшли згоди, що договір діє до повного виконання позичальником зобов`язань договір діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та додаткових договорів до такого.

Право іпотеки та цей договір припиняють чинність у разі: припинення основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмету іпотеки, якщо іпотекодавці не замінили або не відновили предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставі, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; в інших випадках передбачених законодавством.

Додатковим договором №1 до кредитного договору з відкриттям відновлювальної лінії №30/12-ВКЛ від 18.07.2012 сторонами 24.10.2012 було внесено зміни до первісного договору, яким збільшено суму кредитування до 500000,00 грн. та викладено в зміненій редакції графік зменшення ліміту кредитної лінії (а.с. 30-31).

Договором про внесення змін та доповнень від 24.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С. та зареєстрованого в Реєстрі за №1609, до Договору іпотеки, посвідченого 18.07.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С. за реєстровим №1030, між сторонами було укладено зміни та доповнення, якими п. 1.1. Договору іпотеки було викладено у зміненій редакції відносно суми кредиту 500000,00 грн. (а.с. 20-21).

25.10.2016 ПАТ «ОКСІ БАНК» за вих. №1060/536, №1060/535, та №1060/534 направляли позивачці ОСОБА_5 , третій особі ОСОБА_2 та позичальнику ФОП ОСОБА_4 вимоги про усунення порушення, а саме погашення суми заборгованості у розмірі 893015,38 грн., яка виникла станом 20.10.2016 (а.с. 102-104).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.2018 Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с. 6).

Крім вказаного, позивачкою до позовної заяви на підтвердження своїх вимог було долучено копію квитанції про сплату 28.09.2020 на рахунок АТ «ОКСІ БАНК» ФОП ОСОБА_4 у рахунок погашення кредиту 15000,00 грн. (а.с. 32), а також два дублікати чеків із датами оплати від 28.10.2020 та 30.11.2020 у розмірі по 15000,00 грн. (а.с. 33, 34).

Відповідно до поданих представником відповідача доказів, а саме копії договору про надання послуг з факторингу №03122020-АК/01 від 03.12.2020, копії додаткового договору від 15.12.2020 до Договору про надання послуг з факторингу №03122020-АК/01 від 03.12.2020, Договору про відступлення прав за договором іпотеки б/н від 18.07.2012, посвідченого 18.07.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С. за реєстровим №1030, укладеного 05.02.2021 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т., зареєстрованого у Реєстрі за №87, копії акту прийому-передачі у якості додатку №1 до вищевказаного Договору про відступлення прав, копії акту приймання-передачі документів від 05.02.2021 до Договору про надання послуг з факторингу №03122020-АК/01 від 03.12.2020, встановлено, що АТ «ОКСІ БАНК» відступив (передав) ТОВ «АМПІР-КАПІТАЛ» правом вимоги, зокрема, за кредитним договором з відкриттям кредитної відновлювальної лінії №30/12-ВКЛ від 18.07.2012 (а.с. 73-82).

З метою спростування доводів позивачки та її представника, представником відповідача було подано виписку по особовим рахункам позичальника з 18.07.2012 по 07.10.2013 (а.с. 117-120) та розрахунок боргу за кредитним договором (а.с. 121-125).

Згідно розрахунку боргу за кредитним договором (а.с. 121-125), станом на 03.12.2020 у відповідача існує заборгованість за простроченими процентами у розмірі 457429,28 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, суд застосовує матеріальні норми, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вказане кореспондується із положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частинами 3 та 1 статей 12 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, ч. 2 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Зокрема, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Договір укладений між учасниками справи, не встановлює будь-яких інших умов припинення іпотеки, ніж це передбачено в законі.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виходячи із системного аналізу зазначених вище норм права, іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання у зв`язку з його повним виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця вчинення будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання. За положеннями частини першої статті 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов`язання вважаються припиненими.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №310/11534/13-ц від 04.07.2018 визначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення кредиту та нарахованих на день пред`явлення такої вимоги процентів за користування кредитом.

Вимога про дострокове повернення коштів, які у жовтні 2016 року отримали позивачка, третя особа ОСОБА_2 та позичальник ФОП ОСОБА_4 , не змінила порядок, умови і строк дії кредитного договору. Водночас, пред`явлення позову у 2020 році АТ «ОСКІ БАНК» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа: ФОП ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки це використання банком свого права на стягнення суми заборгованості за кредитом, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором. Тим більше, що строк погашення заборгованості за кредитним договором був визначений сторонами до 17.07.2017, тобто вказаний позов не було подано з достроковою вимогою.

Рішення суду у вказані справі №447/1874/20 не ухвалене.

Таким чином, банк мав право продовжувати нараховувати проценти та пеню і зараховувати на їх погашення отримані від боржника грошові кошти до моменту пред`явлення позову у липні 2020 року, а тому посилання позивачки та представника позивача не мають правового значення для вирішення даного спору.

Водночас, судом з наданих сторонами доказів встановлено, що 28.10.2020 та 30.11.2020 ФОП ОСОБА_4 сплачував на рахунок АТ «ОКСІ БАНК» по 15000,00 грн. з призначенням «погашення кредиту» (а.с. 33-34). Тобто, вже після пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та відкриття провадження у вказаній справі.

Суду не було надано документів, що б свідчили про належне виконання боржником зобов`язань та погашення кредитних коштів, сплати пов`язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених кредитним договором.

У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19, зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі №910/16461/16.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження припинення основного зобов`язання за кредитним договором забезпеченого іпотекою в повному обсязі та зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, не вважаються припиненими.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, та вищенаведених норм законодавства, суд приходить до переконання, що, оскільки, позивачкою не надано доказів на підтвердження виконання основного зобов`язання згідно договору іпотеки, протягом розгляду справи не надано контррозрахунку на представлений суду відповідачем, відтак, підстав вважати позовні вимоги обґрунтованими немає, тому позовна вимога про визнання договору іпотеки припиненим до задоволення не підлягає.

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст. 15, 16, 509, 526, 593, 59, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 3, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Акціонерне товариство «ОКСІ БАНК», місцезнаходження: вул. Газова, 17, м. Львів, 79019, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 09306278.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМПІР КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Івана Франка, 22-24, офіс 31, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41030047.

Повний текст рішення складено 26.08.2022.

Суддя Головатий А.П.