Ухвала

від 31.08.2022 по справі 585/1996/22

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № № 585/1996/22

Номер провадження 1-в/585/174/22

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

31 серпня 2022 року м.Ромни

Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього дії Закону України №838 VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» та зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання, -

В С Т А Н О В И В :

31.08.2022року ОСОБА_2 звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області зі вищевказаним клопотанням, яке подане у порядку, визначеному ст.ст.537, 539 КПК України.

Як підставу для звернення до суду за місцем відбування покарання ОСОБА_2 вказує про те, що йому, у порядку, визначеному для виконання вироків, необхідно врахувати у загальний строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період з 14.06.2020 року до 22.01.2021 року згідно ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України№838 VIIIвід 26.11.2015року.

У той же час судом за відомостями електронної бази документообігу суду «Д-3» встанвоелно, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2021 року клопотання засудженого ОСОБА_2 було задоволено частково. На підставі ч.5ст.72ККУкраїни (уредакції ЗаконуУкраїни №838 VIIIвід 26.11.2015року)засудженому ОСОБА_2 у строк відбування покарання за вироком Тюменського районного суду Тюменської області від 05.07.2017 року, приведеного у відповідність із законодавством України ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29.05.2019 року, було зараховано строк попереднього ув`язнення до набрання вироком Тюменського районного суду Тюменської області від 05.07.2017 року законної сили, у період з 05.07.2017 року по 24.08.2017 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 2 (два) дні позбавлення волі. У решті вимог за клопотанням було відмовлено.

При цьому в межах розгляду вказаного вище клопотання ОСОБА_2 (справа №585/1505/21) судом також досліджувалось питання щодо співвідношення періоду з 14.06.2020 року до 22.01.2021 року (часу етапування до виправного закладу) до його можливості зарахування як строку попереднього ув`язнення згідно ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838 VIII від 26.11.2015 року.

Саме у цій частині заявлених вимог за клопотанням було відмовлено з тих підстав, що судом не було встановлено, що утримання останнього у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» було безпосередньо пов`язано із розглядом будь-якого кримінального провадження за його обвинуваченням, як і відсутні у матеріалах рішення про залишення особи в умовах СІЗО, оскільки ОСОБА_2 утримувався лише з метою етапування за місцем відбування покарання, а відбувати таке покарання розпочав ще на території РФ.

Вказана ухвала суду набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Незважаючи на встановлене, 31.08.2022 року ОСОБА_2 повторно звернувся до суду із аналогічним клопотанням про врахування у загальний строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період з 14.06.2020 року до 22.01.2021 року згідно ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України№838 VIIIвід 26.11.2015року

Суд звертає увагу на те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Стаття 17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950р. № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 27 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, але в межах та у спосіб, передбачений законом.

З наведеного вбачається, що сторони та інші учасники кримінального провадження мають певні права, зокрема, права на оскарження дій або бездіяльності органу досудового розслідування, прокуратури, вирішення питань, що пов`язані із виконанням вироку, яким його засуджено тощо, проте мають використовувати їх лише в межах та у спосіб, передбачений законом.

Суд звертає увагу на те, що станом на даний час існує прогалина у КПК України відносно наслідків повторного подання скарги чи клопотання при наявності судового рішення, яке набрало законної сили, яким безпосередньо вже вирішено таке питання.

Прогалина в законодавстві - це відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин у сфері правового регулювання, окресленій основними принципами права, тобто це відсутність правової норми, яка б регулювала суспільні відносини конкретного виду, що потребують правового регулювання. Усунути прогалину можна за допомогою правотворчого процесу. Проте, швидке усунення прогалин можливе застосуванням аналогії.

Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає неприпустимість зловживання процесуальними правами. Проте, діючий Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті, а тому при розгляді даної скарги суд вважає за доцільним застосувати аналогію права.

Відповідно до ст. 44 ч. 1 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням сторони процесуальними правами подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення

Враховуючи, що ОСОБА_2 подав повторно до суду клопотання із аналогічною вимогою з тих самих підстав, за якими вже прийняте судове рішення яке набрало законної сили, а тому в суду є підстави вважати, що таке клопотання подане за відсутності інших підстав або нових обставин, які можуть предметом розгляду суду, з метою штучного ініціювання нового судового розгляду за питанням, яке є однозначно вирішеним, а отже слід дійти до висновку про зловживанням заявником процесуальними правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду, оскільки суд приходить до висновку про зловживання особою, яка подала таке клопотання, своїм процесуальним правом.

Керуючись ст.ст. 27, 537, 539 КПК України, ст. 44 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Клопотання засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього дії Закону України №838 VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» та зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання- залишити без розгляду.

Ухвала є остаточною та окремому оскарженню не підлягає.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_3 ЦВЄЛОДУБ