Рішення

від 29.08.2022 по справі 140/4579/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4579/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша» (далі ТзОВ «Перша»), та з урахуванням заяви від 29.09.2022 (а.с.15), просить стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 67515,79 грн та пеню в сумі 3996,74 грн, всього 71512,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2021 рік, середньооблікова чисельність працюючих складала 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб, а норматив для працевлаштування відповідачем осіб з інвалідністю складає 1 особу, який останнім не виконаний.

Відтак, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі Порядок №70 від 31.01.2007) відповідачу було нараховану до сплати 67515,79 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 3996,74 грн., а всього 71512,74 грн.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позов відповідач позовних вимог не визнав. В обґрунтування своє позиції зазначив, що 23.06.2021 ТзОВ «Перша» подало до центру зайнятості звіт за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу», в якому зазначена одна вакансія на посаду «фармацевт», в розділі ІІ звіту зазначено про необхідність направляти інвалідів. Крім того, протягом 2021 року, додатково, для підтвердження актуальності зазначеної вакансії, звіт форми №3-ПН подавався 23.07.2021 року, 26.08.2021 року, 30.09.2021 року, 01.11.2021 року, 08.12.2021 року. При цього, впродовж 2021 року від Центру зайнятості жодного разу не було направлено інваліда для працевлаштування на зазначену вакантну посаду. Таким чином, подавши звіти за формою №3-ПН, ТзОВ «Перша» вжило усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, 30.09.2021 ТзОВ «Перша» самостійно, без допомоги центру зайнятості, працевлаштувало в себе одну особу з інвалідністю ОСОБА_1 .

Відтак, на думку відповідача ТзОВ «Перша» у 2021 році виконало обов`язки, покладені на нього частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ, зокрема було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації її працевлаштування. Більше того, товариство, самостійно, без допомоги центру зайнятості працевлаштувало в себе особу з інвалідністю.

З наведених підстав просить в задоволені позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав обґрунтування, викладені в позовній заяві. Додатково вказує, що працевлаштування особи з інвалідністю згідно наказу №49-к від 30.09.2021 не забезпечує виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому що тривалість роботи особи з інвалідністю становить лише 3 місяців з необхідних для зарахування виконання нормативу 6 місяців. Відповідач подавав звіти за формою №3-ПН про наявну вакансію для працевлаштування особи з інвалідністю на посаду фармацевт починаючи лише з 23.06.2021, а тому за таких умов працевлаштування особи з інвалідністю у 2021 році можливе було на термін не більше 5 повних місяців. Тому відповідач не забезпечив заходи з працевлаштування однієї особи з інвалідністю на термін не менше 6 місяців.

Інші заяви по суту справи до суду не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Перша» зареєстроване як юридична особа 03.08.2016 року, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2022 року відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт форми №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2021 році у відповідача фактично складала 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 1 особа. При цьому, кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2021 році становив 1282,8 тис.грн.(а. с. 9-10).

В поданому до вказаного звіту списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2021 році зазначено, що ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю третьої групи, працює в ТзОВ «Перша» на посаді прибиральник відповідно до наказу від 30.09.2021 №49-к (а.с.10).

Повідомленням від 25.03.2022 №18/17-2472 позивач проінформував ТзОВ «Перша» про обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 67515,79 грн. до 15.04.2022 року та роз`яснив порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а. с. 12).

У зазначений строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.

У зв`язку з несплатою товариством адміністративно-господарські санкції у встановлений термін відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ відповідачу нарахована пеня в сумі 3996,74 грн., що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені (а. с. 16).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Як випливає з вимог статті 18 Закону №875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Визначений Законом №875-ХІІ обов`язок роботодавця супроводжується створенням робочого місця для особи з інвалідністю та подання державній службі зайнятості відповідної інформації з метою пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на вакантне робоче місце.

Як встановлено судом, відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством повною мірою. Зокрема, відповідач створив робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштував особу з інвалідністю, а саме згідно списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2021 році на посаду прибиральник службових приміщень згідно наказу №49-к від 30.09.2021 прийнято ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с.13, 41, 10).

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робоче місце для осіб з інвалідністю та працевлаштувавши одну особу з інвалідністю.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій.

При цьому суд також враховує наступне.

Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі Порядок №316).

Відповідно до пункту 3 Порядку №316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відтак, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

При цьому, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Як вже зазначалося судом, ТзОВ «Перша» створило робоче місце для осіб з інвалідністю та працевлаштувало 1 особу з інвалідністю, про що зазначено у відповідному звіті, а щодо іншого, то відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» 23.06.2021, 23.07.2021, 26.08.2021, 30.09.2021, 01.11.2021, 08.12.2021 подало до центру зайнятості звіт форми 3-ПН про інформацію про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вільного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.29-40). При цьому відповідачем у звіті зазначено відомості про вакансію фармацевт, а в коментарі до даної вакансії проставлено відмітку у відповідній графі, яка стосується додаткових гарантій щодо сприяння працевлаштування інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого законом. Центром зайнятості особи з інвалідністю до відповідача не спрямовувалися, позивач не надав суду доказів протиправної відмови відповідачем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що ТзОВ «Перша» вчинено необхідні заходи для працевлаштування особи з інвалідністю, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що ТзОВ «Перша» у 2021 році створило робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштувало таку особу, тому суд дійшов висновку про те, що у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 67515,79 грн. та нарахування пені в сумі 3996,74 грн.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк