Рішення

від 28.08.2022 по справі 160/8601/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Справа № 160/8601/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2022 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (вул. Шевченко, буд. 16, смт Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська обл., 51250, код ЄДРПОУ 04338457), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії VІІІ скликання Губиниської селищної ради № 37-8/VІІІ від 14 липня 2021 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність», яким було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 1223281500:02:083:0036) за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- зобов?язати Губиниську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 2,00 га ОСОБА_1 , яка розташована на території Губинської селищної ради новомосковського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником антитерористичної операції на території України та користується пільгами, які передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17 травня 2019 року № 4-1339/15-19-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Висновком про розгляд документації із землеустрою № 12418/82-20 від 03.09.2020 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства, погоджено. Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Проте, відповідачем прийнято, на його думку, протиправне рішення №37-8/VIII від 14.07.2021 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає, що рішення відповідача не містить законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, оскільки позивач після отримання дозволу на розробку проекту виконав всі умови порядку для отримання у власність земельної ділянки, та надав пакет документів для завершення процесу отримання у власність земельної ділянки

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

26.08.2022 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своєї правової позиції зазначив, що оскаржуване рішення прийнято депутатами місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення питання, що розглядалось, у відповідності до наданих їм (депутатам) повноважень.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.05.2016 року.

06 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яке зареєстроване за № П1921/0/21-19.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17 травня 2019 року № 4-1339/15-19-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, Вільненська сільська рада, погоджено Висновком про розгляд документації із землеустрою № 12418/82-20 від 03.09.2020 року.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 513-УБД від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні відповідного проекту землеустрою з підстав невідповідності кадастрового плану земельної ділянки вимогам статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та на кадастровому плані не відображено склад угідь земельної ділянки, згідно з. діючими умовними знаками, відповідно до п. 1.16 «Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1: 1000 та 1:500 (ГКНТА А-2.04-02-98)», затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09 квітня 1998 року № 56.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 773-УБД від 23.03.2021 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, розмір земельної ділянки 2, 00 га (кадастровий номер 1223281500:02:083:0036), із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з наступних підстав: відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22 березня 2021 року № 126-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» зазначена земельна ділянка передана Губиниській селищній раді (Губиниській селищній територіальній громаді) Новомосковського району Дніпропетровської області у комунальну власність.

Рішенням Губиниської селищної ради № 37-8/VІІІ від 14 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 1223281500:02:083:0036) за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, так як згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, право власності яких зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм земельного законодавства, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, судом встановлено таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами частини 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Приписами частини 10 статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 11 статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З аналізу наведених норм видно, що законодавцем передбачено процедуру отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, дотримання якої є обов`язковою як для особи, яка бажає отримати земельну ділянку у власність, так і для органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадян.

Як встановлено судом, позивач дотримався встановлених статтею 118 ЗК України умов для отримання земельної ділянки у власність шляхом отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства; розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності; отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою до повноважного органу місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що на момент отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства були чинні норми Земельного кодексу України в наступній редакції.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Таким чином, єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Кодексу.

Позивач після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою виконав всі умови порядку для отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:02:083:0036:

1) розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у відповідності до абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України та отримав витяг з Державного земельного кадастру, який є доказом реєстрації та присвоєння земельній ділянці кадастрового номера у відповідності до частини 8 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»;

2) подав клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

При цьому, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність у відповідності до чинних на той момент норм Земельного кодексу України був погоджений, про що свідчить Висновок про розгляд документації із землеустрою № 12418/82-20 від 03/09/2020.

Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач послався на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Так, відповідно до пп. «е» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»).

Отже, вказаним пунктом Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

При цьому, суд зазначає, що вказана норма підтверджує право отримання земельної ділянки у власність та користування особам, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Відмова органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність була здійснена враховуючи зміни у законодавстві, які відбулися з 01 липня 2021 року, проте суд вважає, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

Тобто у контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 року у справі № 820/5348/17.

Особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер, і це означає обов`язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії (більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини). При цьому, суд повинен враховувати загальні вимоги процесуального закону, згідно з якими при зміні правил процесу забороняється встановлювати нові обов`язки, скасовувати чи звужувати процесуальні права, належні учасникам судового провадження, чи обмежувати їх використання.

У рішенні Конституційного Суду України в від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Таким чином, позивач мав обґрунтовані сподівання, з урахуванням наведеного принципу правової визначеності, що процедура закінчення відведення земельної ділянки у власність буде проведена та закінчена у відповідності до законодавства чинного на момент як отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою так і на момент отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наслідками розгляду справи судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення Губиниської селищної ради №37-8/VIII від 14.07.2021 року і, як наслідок, необхідність його скасування в судовому порядку.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 2,00 га ОСОБА_1 , яка розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, відмовляючи позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223281500:02:083:0036, фактично не розглянув та не надав оцінки поданому позивачем розробленому проекту землеустрою, зокрема, в частині його погодження в установленому порядку.

Дослідження питання погодження ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в період наявності у нього відповідних повноважень, передачі у власність бажаної позивачем земельної ділянки з об`єднаною територіальною громадою, а після передачі земельної ділянки у комунальну власність відповідним органом місцевого самоврядування відповідачем в оскаржуваному рішенні не відображено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, згідно з яким під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, за встановлених у справі обставин, враховуючи повноваження відповідача щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Губиниську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим № 1223281500:02:083:0036, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За умовами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

У зв?язку з тим, що позивач, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії VІІІ скликання Губиниської селищної ради № 37-8/VІІІ від 14 липня 2021 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність», яким було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 1223281500:02:083:0036) за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зобов?язати Губиниську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області (вул. Шевченка, буд. 16, смт Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська обл., 51250, код ЄДРПОУ 04338457), у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим № 1223281500:02:083:0036, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна