Постанова

від 29.08.2022 по справі 483/1371/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.08.22

22-ц/812/548/22

Провадження №22-ц/812/548/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 серпня 2022 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу 483/1371/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на рішення, яке постановив Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Казанлі Л.І. у приміщенні цього суду 18 січня 2022 року, повний текст якого складений у цей же день, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про розірвання договорів оренди,

у с т а н о в и л а :

17серпня 2021року ОСОБА_1 звернувся доОчаківського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті зпозовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» (далі ТОВ «Очаківський райагрохім») про розірвання договорів оренди.

Позов мотивовано тим, що його матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя з ТОВ «Очаківський райагрохім» було укладено договори оренди земельних ділянок площами 3,1852 га та 3,1853 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Пунктом 37 вказаних договорів було передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. У зв`язку з цим він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо розірвання договорів оренди, укладених між його матір`ю та товариством, оскільки він як спадкоємець не бажає співпрацювати з відповідачем, але позитивної відповіді не надійшло.

Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати договори оренди землі, укладені між його матір`ю ОСОБА_2 та ТОВ «Очаківський райагрохім».

Відповідач ТОВ «Очаківський райагрохім» надало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позовним вимог. Зазначило, що в Господарському суді Одеської області перебуває на розгляді суду справа про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім», у зв`язку з чим даний спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства, тобто в порядку розгляду справи про банкрутство, оскільки спір стосується майнових прав товариства. При цьому зазначило, що п. 37 договору оренди, на який посилається позивач як на підставу розірвання договору, повинен застосовуватися лише за умови врахування положень п. 35 договору.

Рішенням Очаківського міськрайонний суд Миколаївської області від 18 січня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 3,1853 га від 01 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Очаківський райагрохім», який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним 19704543, та припинено право оренди ТОВ «Очаківський райагрохім» на дану земельну ділянку.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 3,1852 га від 01 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Очаківський райагрохім», який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним 19690749, та припинено право оренди ТОВ «Очаківський райагрохім» на дану земельну ділянку.

Стягнуто з ТОВ «Очаківський райагрохім» на користь ОСОБА_1 1816 грн. в рахунок відшкодування судового збору, а також 5000 грн. - в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення судумотивовано тим,що пунктом37вказаних договоріворенди земліпередбачено,що перехідправа власностіна орендовануземельну ділянкудо другоїособи єпідставою длязміни умовабо розірваннядоговору,відтак позовнівимоги пророзірвання договіроренди підлягаютьзадоволенню.При цьому,суд першоїінстанції зазначив, щоклопотання представникавідповідача пропередачу справина розглядГосподарського судуОдеської областіне ґрунтуєтьсяна вимогахзакону,а відтакзадоволенню непідлягає,оскільки провадження усправі пробанкрутство ТОВ«Очаківський райагрохім»було відкрито23грудня 2020року,у тойчас якпровадження вданій справівідкрито 20серпня 2021року,тобто вжепісля відкриттяпровадження усправі пробанкрутство відповідача.Окрім того, чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено лише можливість передачі справи іншому суду у зв`язку з її непідсудністю, а не у зв`язку з її непідвідомчістю іншому суду.

В апеляційній скарзі ТОВ «Очаківський райагрохім» вказує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пунктів 37 договорів оренди землі перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи є підставою для зміни умов про розірвання договорів, проте після смерті орендаря товариство продовжило користуватись земельними ділянками, а позивач не заперечував щодо такого користування впродовж трьох років після зміни власника, такі дії позивача необхідно вважати конклюдентними, своєї «мовчазною згодою» позивач схвалив продовження укладених договорів. До вказаних правовідносин, на думку апелянта, необхідно застосовувати положення статті 181 ГК України.

Крім того, апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року по справі № 916/3160/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім», а вимоги позивача стосуються майнових прав та інтересів товариства та повинні розглядатись в межах розгляду прави про банкрутство, у зв`язку з чим дану справу №483/1371/21 слід було передати до Господарського суду Одеської області, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановив суд першої інстанції, що 01 грудня 2016 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Очаківський райагрохім» договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825182800:01:000:0446 загальною площею 3,19 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 березня 2017 року, номер запису 19704543 (а. с. 12-13, 17-19), та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825182800:01:000:0445 загальною площею 3,1852 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 березня 2017 року, номер запису 19690749 (а. с. 14-15, 20-21), за умовами яких передала в строкове платне користування відповідачеві вказані земельну ділянку строком на двадцять років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.7).

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 червня 2021 року, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець майна ОСОБА_2 одержав у спадщину земельні ділянки площею 3,1853 га та 3,1853 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а. с. 8, 9, 10, 11).

Відповідно до статей 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2Закону України«Про орендуземлі» від06жовтня 1998року №161-ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону № 161- ХІV).

Статтею 93ЗК України та статей 1 Закону №161-ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто між ОСОБА_2 та ТОВ «Очаківський райагрохім» виникли правовідносини з оренди належних ОСОБА_2 земельних ділянок.

Посилаючись на умови пунктів 37 договорів оренди земельної ділянки щодо підстав розірвання договорів, а також неприйняття відповідачем пропозиції щодо розірвання договорів через зміну власника земельних ділянок, позивач як спадкоємець орендодавця звернувся з цим позовом.

ТОВ «Очаківський райагрохім» в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі посилалось на те, що справа належить до юрисдикції господарського суду, оскільки спір щодо права оренди як майнового права має вирішувати суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження представника відповідача про передачу справи на розгляд Господарського суду Одеської області у зв`язку з процедурою банкрутства, зазначивши, що чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено лише можливість передачі справи іншому суду у зв`язку з її непідсудністю, а не у зв`язку з її непідвідомчістю іншому суду та відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, на яку посилається представник відповідача в своєму клопотанні, передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тоді як провадження у справі про банкрутство ТОВ «Очаківський райагрохім» було відкрито 23 грудня 2020 року, у той час як провадження в даній справі відкрито 20 серпня 2021 року, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким обґрунтуванням юрисдикції справи, яка переглядається, та зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутств).

Згідно зістаттею 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця.

Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

Якщо справа не підсудна такому господарському суду, матеріали справи передаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договорів оренди земельних ділянок, які є вимогами немайнового характеру. Спір за цими вимогами не входить до числа тих, що відповідно статей 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство.

Той факт, що право оренди є майновим правом і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17 (провадження № 14-246 цс 19).

Висновки суду першої інстанції щодо підстав неможливості розгляду немайнових вимог позивача про розірвання договорів оренди в межах справи про банкрутство є невірними та підлягають зміні в цій частині.

Тому доводи апелянта в частині вирішення судом першої інстанції питання юрисдикції справи є частково прийнятними.

Щодо вирішення спору по суті.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що умовами спірних договорів оренди прямо передбачено можливість їх розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Враховуючи що до позивача перейшло право власності на земельні ділянки, суд зробив висновок про задоволення позовних вимоги.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 6, частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону № 161-ХІV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 5 статті 32 Закону № 161-ХІV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктами 37 договорів оренди, щодо розірвання яких виник спір, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За такого сторони договору оренди досягли згоди щодо додаткових підстав розірвання цього договору, які не суперечать закону, зокрема статті 32 Закону № 161- ХІV.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі змісту частини 1 статті 1225 ЦК України випливає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Встановивши, що до позивача, як до спадкоємця після смерті матері, ОСОБА_2 перейшло правовласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 4825182800:01:000:0446,загальною площею3,19га,та земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:01:000:0445, загальною площею 3,1852 га, які перебували в оренді ТОВ «Очаківський райагрохім» за договорами оренди від 01 грудня 2016 року, укладеними з ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані договори оренди мають бути розірвані на підставі пунктів 37 договорів оренди, оскільки сторони під час укладання спірних договорів узгодили між собою, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, а дій щодо зміни умов договору сторони не вчинили.

За наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договорів оренди, укладених 01 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Очаківський райагрохім», є обґрунтованим.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги в цій частині, які зводяться до того, що відсутні підстави для застосування положень пунктів 37 договорів оренди з врахуванням положень статті 181 ГК України, оскільки позивач з 2018 року отримував орендну плату, відповідач продовжував користуватися спірними земельними ділянками після смерті орендодавця, оскільки пункти 37 договорів оренди містять пряму вказівку на наслідки зміни власника орендованих земельних ділянок у вигляді розірвання договорів, тому без досягнення згоди між новим власником земельних ділянок та орендарем щодо поновлення дії договорів оренди відсутні підстави незастосування зазначених пунктів договорів. Між тим у справі відсутні докази волевиявлення позивача на продовження дії спірних договорів оренди та узгодження з сторонами їх умов.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині наведення мотивів щодо юрисдикції справи, виклавши його нову мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог правильний, але зроблений з неправильним застосуванням положень процесуального права, які визначають юрисдикцію справи, в силу положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

При цьому колегія суддів, встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає за можливе на підставі вимог частини 4 статті 367 ЦПК України не обмежуватися доводами апеляційної скарги.

Частиною 13статті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що зміна рішення суду апеляційним судом не призвела до зміни висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судових витрат, які з урахуванням результатів розгляду справи покладаються на відповідача.

Керуючись статтями367-369,374-376,381,382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбаченихстаттею 389 ЦПК Українипідстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 31 серпня 2022 року