Рішення

від 25.08.2022 по справі 400/1627/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2022 р. № 400/1627/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Чаусянської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, вул. Перемоги, 29-а, Чаусове Друге, Первомайський район, Миколаївська область, 55235,

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034,

про:визнання протиправним та скасування рішення від 29.11.2018 р. № Л-10711/0-6183/0/20-18; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Чаусянська сільська рада Первомайського району Миколаївської області звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держжгеокадастру у Миколаївській області № Л-10711/0-6183/0/20-18 від 29.11.2018 року про відмову Чаусянській (Ленінській) сільській раді Первомайського району Миколаївської області у передачі у комунальну власність земельної ділянки площею 39,6323 га, кадастровий номер 4825448400:01:000:0004 у межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняти рішення про передачу земельної ділянки площею 39,6323 га, кадастровий номер 4825448400:01:000:0004 у межах Чаусянської сільської ради Первомайського району Миколаївської області у комунальну власність територіальної громади с. Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області та підписати відповідний акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про передачу земельної ділянки до комунальної власності для влаштування громадського пасовища, однак, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відмовило у передачі земельної ділянки, чим на нашу думку порушило права територіальної громади с. Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області, у зв`язку з чим Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області звернулась до суду.

Відповідач надав відзив на позов, просив в його задоволенні відмовити, зазначивши, що згідно до офіційних даних Державного земельного кадастру станом на 29.11.2018 земельна ділянка за кадастровим № 4825484000:01:000:0004 перебувала у користуванні на умовах оренди у ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями про державну реєстрацію речового права від 23.09.201 1. Передача земельних ділянок без процедури припинення права власності або користування є грубим порушення прав орендаря, що на думку Головного управління є неприйнятним.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як зазначає позивач рішенням Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 01.06.2018 року № 2 «Про створення громадського пасовища» було вирішено звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області для передачі земельної ділянки за межами населеного пункту у комунальну власність територіальної громади Ленінської сільської ради з метою влаштування громадського пасовища.

На виконання вищевказаного рішення, 6 червня 2018 року Чауаянська (Ленінська) сільська рада Первомайського району Миколаївської області звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з проханням надати дозвіл на передачу земельної ділянки площею 39,6323 га, кадастровий номер 4825448400:01:000:0004, яка розташована за межами населеного пункту у межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, у комунальну власність територіальної громади Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

02.08.2018 року, на звернення було отримано відповідь Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.07.2018 року № Л-5874/0-3751/020- 18-СГ про неможливість передачі вищевказаної ділянки, у зв`язку з тим, що землі для сінокосіння та випасання худоби набувають виключно громадяни на правах оренди.

Також, було вказано на необхідність зміни цільового призначення вищевказаної ділянки на землі загального користування, відповідно класифікатора видів цільового призначення земель.

На повторні звернення сільської ради, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області були надані відповіді про неможливість передачі вищевказаної земельної ділянки у комунальну власність, у зв`язку з тим, що вона знаходиться в постійному користуванні (лист від 08.10.2018 року № Л-8911/0-5329/0/20-18 СГ) чи то на умовах оренди у іншої особи.

Так, листом від 29.11.2018 року № Л-10711/0-6183/0/20-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області відмовлено у передачі земельної ділянки площею 39,6323 га, кадастровий номер 4825448400:01:000:0004 у комунальну власність територіальної громади Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області у зв`язку з тим, що вона перебуває в оренді у іншої особи, а відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Позивач категорично не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно із статтею 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 ЗК України).

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ч. 3 ст. 2 ЗК України).

Згідно із положеннями частини 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, а його завданням регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ч. 2 ст. 4 ЗК України).

Стаття 5 ЗК України регламентує, що земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (пп. Б ч. 2 ст. 19 ЗК України).

Згідно частини 2 статті 34 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Положеннями частини 3 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок передачі земель із державної до комунальної передбачений статтею 117 Земельного кодексу України.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватися у державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у державну власність.

Як вбачається з матеріалів справи спірне рішення, серед іншого мотивовано тим, що бажана позивачем земельна ділянка перебуває в оренді у іншої особи.

Відповідно до розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 15.12.2011 року № 537-р «Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), переданої громадянці України ОСОБА_1 , в межах території Ленінської сільської ради, про передачу земельної ділянки в оренду», земельна ділянка площею 39,6323 га, кадастровий номер 4825448400:01:000:0004 передана в оренду терміном на 5 років.

Як вже зазначалось, відповідно до вимог частини 5 статті 116 Земельного кодексу України Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, передача земельних ділянок без процедури припинення права власності або користування є порушення прав орендаря.

Абзац 5 статті 31 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) передбачає що договір оренди землі припиняється в разі смерті фізичної особи-орендаря, але згідно вимог пункту 1 статті 7 Закону право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону.

Беручи до уваги той факт, що у Головного управління відсутня інформація про усунення від права на спадкування спадкоємців або їх відмови від спадщини право на оренду вказаної земельної ділянки є таким, що підлягає спадкуванню за законом.

Крім того, позивач листом від 23.10.18 за № 347 звертається до Головного управління за наданням дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 39,6323 га для створення громадських пасовищ, в той час, як в адміністративному позові позивач посилається на абзац 2 частини 1 статті 117 Земельного кодексу України, що регламентує передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність.

Таким чином, позовні вимоги позивача суперечать одне одному та обставинам справи, адже оскарженим рішенням було відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, а про відмову в передачі земельної ділянки Чаусянській сільській раді Первомайського району Миколаївської взагалі не йшлося.

Вимога позивача про зобов`язання Головного управління прийняти рішення про передачу земельної ділянки є передчасною оскільки позивач з таким клопотання до Головного управління не звертався.

Оскільки рішеннями, діями або бездіяльністю Головного управління права, свободи або законні інтереси позивача не порушені, захисту в порядку адміністративного судочинства вони не підлягають.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази, правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги не належать до задоволення.

За правилами ст. 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Чаусянської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (вул. Перемоги, 29-а, Чаусове Друге, Первомайський район, Миколаївська область, 55235, ідентифікаційний код 20905393) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник