Рішення

від 27.07.2022 по справі 640/25182/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року м. Київ № 640/25182/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РСУ Ліфтсервіс» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РСУ Ліфтсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.05.2019 № 1167679/41677421, яким відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.04.2019 № 3, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «РСУ ЛІФТСЕРВІС»;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.04.2019 № 3, складену та подану Товариством з обмеженою відповідальністю «РСУ ЛІФТСЕРВІС».

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, оскаржуване рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, оскільки контролюючим органом необґрунтовано зупинено її реєстрацію, а саме рішення про відмову в реєстрації поданої позивачем податкової накладної не містить будь-яких мотивів його ухвалення та в ньому не зазначено підстав неврахування наданих позивачем документів та пояснень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.03.2020 до суду від ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача посилається на відсутність первинних документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій по якій складено податкову накладну. На переконання апелянта, податковий орган при прийняття оскаржуваного рішення, діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 117.

04.03.2020 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій, загалом, товариство наголошує на тому, що відповідач не заперечує та по суті визнає викладені у позовній заяві фактичні обставини.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «РСУ ЛІФТСЕРВІС» зареєстровано 23.10.2017, взято на облік, як платник податків 23.10.2017. З 23 жовтня 2017 року, ТОВ «РСУ ЛІФТСЕРВІС» знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві.

З 01.12.2017 зареєстроване платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер - 416774226513. Основними видами діяльності ТОВ «РСУ ЛІФТСЕРВІС» за КВЕД є: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивач вказує на те, що, фактично, товариство здійснює господарську діяльність пов`язану з монтажем, демонтажем, налагодженням, пусконаладкою, ремонтом, технічним обслуговування, реконструкцією та будівельно-оздоблювальними роботами в машинних приміщеннях та шахтах у будівлях або спорудах ліфтів (вантажних та пасажирських) ескалаторів та систем диспетчеризації ліфтів

Товариство має ліцензію на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, видану 21.12.2017 реєстраційний запис № 2013045604, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 28.03.2018 № 728.18.32, наявність яких передбачена договором та/або законодавством для вищевказаного виду діяльності.

Так, специфіка господарської діяльності ТОВ "РСУ ЛІФТСЕРВІС" полягає в тому, що товариство з метою належного виконання комплексу робіт по монтажу та пусконалагоджуванню ліфтового обладнання за договорами підряду з замовниками закуповує (в залежності від умов договору-підряду) відповідне необхідне устаткування (ліфти, металеве обрамлення, обладнання систем ОДС, електродвигуни, частотні перетворювачі та інше), матеріали (гайки, саморізи, свердла, муфти, хомути, анкери, шпильки, електроди, круги відрізні, фарби, світильники, лампи, фарбу, плінтус, лінолеум та інше), пристрої (переговорні та інше) та відповідні послуги (транспортні, транспортно- експедиторські послуги, послуги порізки та інше).

Зазначені ТМЦ транспортуються до місця надання послуг (робіт) власним або залученим транспортом. Придбання зазначених ТМЦ та послуг є необхідним для належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договорами на виконання комплексу робіт по монтажу та пусконалагоджуванню ліфтового обладнання на об`єктах.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «РСУ ЛІФТСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Інтергал-Буд» укладено договір підряду від 11.02.2019 № ВЛР110219, згідно якого, ТОВ «РСУ ЛІФТСЕРВІС» (підрядник) зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до умов цього договору, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений договором строк виконати комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання на об`єкті «Компелекс будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом по вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському районі м. Києва» (четверта черга будівництва. Другий пусковий комплекс. Житловий будинок № 2 (12))» та передати Генеральному підряднику закінчені роботи, а ТОВ «Будівельна Компанія «Інтергал-Буд» (Генеральний підрядник) зобов`язується прийняти виконані роботи та оплачувати роботи на умовах визначених договором.

У подальшому, на виконання п.7.4. договору-підряду від 11.02.2019 № ВЛР110219, ТОВ "Будівельна Компанія «Інтергал-Буд" здійснило передплату (авансовий платіж) 14.02.2019 на закупівлю матеріалів для виконання робіт у розмірі - 167432,60 грн. в т.ч. ПДВ- 27905,43 грн. (платіжне доручення від 14.02.2019 № 1346).

За правилом першої події була зареєстрована податкова накладна та відображена в декларації відповідного звітного періоду.

У зв`язку із змінами об`ємів робіт (збільшення) між ТОВ «РСУ ЛІФТСЕРВІС» та ТОВ «Будівельна Компанія «Інтергал-Буд» була укладена додаткова угода від 28.02.2019 № 1 до договору-підряду від 11.02.2019 № ВЛР110219.

Зазначеною додатковою угодою викладено: п.4.1 в новій редакції: « 4.1. Договірна ціна, визначена на підставі Твердого кошторису у новій редакції (Додаток №1 до Додаткової угоди №1) та складає: без ПДВ 315584,65 грн., крім того ПДВ (20%) 63116,93 грн., всього з ПДВ (20%) 378701,58 грн. (триста сімдесят вісім тисяч сімсот одна гривня 58 копійок)». п.7.4. в новій редакції: «Генеральним підрядником до початку виконання Робіт перераховує Підряднику авансовий платіж на закупівлю матеріалів для виконання Робіт у розмірі 265091,09 грн. (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`яносто одна гривня 09 копійок) з урахуванням суми ПДВ».

На виконання умов додаткової угоди 11.03.2019, ТОВ "Будівельна Компанія «Інтергал-Буд" здійснило передплату (авансовий платіж) на закупівлю матеріалів для виконання робіт у розмірі - 97658,49 грн. в т.ч. ПДВ- 16276,42 грн. (платіжне доручення від 11.03.2019 №2253).

Тобто, загальна сума авансового платежу склала 265091,09 грн. (167432,60 грн. + 97658,49 грн.).

Другою подією було виконання на об`єкті 30.04.2019 комплексу монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання. Акт виконаних робіт №1 за квітень 2019 року на загальну суму - 378701,58 грн. в т.ч. ПДВ- 63116,93 грн.

Згідно вищезазначеного за правилом другої події за вирахуванням авансового платежу в сумі 265091,09 грн. була виписана та подана на реєстрацію податкова накладна № 3 від 30.04.2019. на суму 113610,49грн. в т.ч. ПДВ 18935,08 грн., тобто, на різницю, яка виникла між сумою авансу та вартістю реально виконаних робіт (378701,58 грн. мінус 265091,09 грн.).

Згідно інформації зазначеної в квитанції від 07.05.2019 про зупинення реєстрації податкової накладної від 30.04.2019 № 3 на суму 113610,49 грн. в т.ч. ПДВ 18935,08 грн., де постачальником (продавцем) є ТОВ «РСУ ЛІФТСЕРВІС», а отримувачем (покупцем) є ТОВ «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» вбачається, що подана до реєстрації податкова накладна відповідає вимогам п. п. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».

На виконання вимог квитанції, позивачем було подано документи та пояснення щодо податкової накладної, реєстрація по якій була зупинена.

Однак, рішенням від 21.05.2019 № 1167679/41677421 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДФС у м. Києві, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 30.04.2019 на суму 113610,49 грн. в т.ч. ПДВ-18935,08грн., виписаної в рамках договору- підряду від 11.02.2019 № ВЛР110219. Підстави відмови - ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Позивач, вважаючи вказане рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню, через його невмотивованість та необґрунтованість, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з нормами п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі по тексту - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1 ст.192 та п.201.10 ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1 ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.201.3 і 201.9 ст.2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно норм п. 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Аналогічні норми містяться у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. п. 5-6 Порядку, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У пункті 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018, зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію таткової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати всі, зазначені у ньому документи, при тому, що зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен оцінюватись та виконуватись в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Тобто, контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права є неконкретизованою та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Судом досліджено, що згідно змісту квитанції від 07.05.2019 про зупинення реєстрації податкової накладної від 30.04.2019 № 3, подана до реєстрації податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Водночас, позивач наголошує на тому, що жоден з абзаців п. п. 1.6. п.1 листа ДФС України від 07.08.2019 № 1962/99-99- 29-01-01 «Критерії ризиковості платника податку», які могли б вказати на хоч якусь обставину ризиковості по відношенню до ТОВ «РСУ ЛІФТСЕРВІС», не збігається з діяльністю реально діючого підприємства.

У пункті 1.6 листа ДФС України від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01 «Критерії ризиковості платника податку», зазначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Суд звертає увагу на те, що у квитанції не було зазначено конкретного та чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений п. п. 1.6 п.1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Визначення фіскальним органом у квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься в п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117, визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операцій.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів. Разом з тим, реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена, як зазначено в квитанції, через те, що «ПН/РК відповідає вимогам п. п. 1.6 п.1 «Критерії ризиковості платника податку».

Тобто, ДФС України застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

Позивач листом від 02.07.2019 № 30/07-19 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, з проханням виключити ТОВ «РСУ ЛІФТСЕРВІС» з переліку ризикових суб`єктів господарювання. Оглядом електронного кабінету платника встановлено, що 15.07.2019 висвітлено дату кінця періоду дії ознаки ризиковості. Однак, реєстрація цієї податкової накладної від 30.04.2019 № 3 так і лишилась заблокованою.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, завантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків: документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/ розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

У зв`язку із зупиненням реєстрації податкової накладної, позивачем на адресу контролюючого органу 17.05.2019 направлено повідомлення № 2 про надання пояснень та копій документів щодо поданих накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Тобто, позивачем в повному обсязі надано документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, перелік яких передбачено в п. 14 Порядку № 117.

Пунктами 18-19 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів, які складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Відповідно до п. 23 Порядку № 117, комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Тобто, в даній ситуації, враховуючи невеликі обсяги постачання позивача, рішення щодо реєстрації чи відмови в реєстрації податкової накладної після отримання пояснень та копій документів приймається комісією регіонального рівня - тобто, ГУ ДФС у м. Києві.

Так, рішенням від 21.05.2019 № 1167679/41677421 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДФС у м. Києві, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 30.04.2019, а підставами вказано: ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Відповідно до наданих позивачем пояснень (повідомлення від 17.05.2019 № 2), позивач є реально діючим підприємством, на якому офіційно працюють 26 осіб (з них 20 - працівники основних професій), середня зарплата на квітень 2019 року 4,6 тис.грн. на місяць. Матеріально-технічна база загальною вартістю на 01.04.2019 становить близько - 1366 тис. грн. (інвентаризаційний опис додається). Необоротні активи для виконання технологічного процесу (болгарки, перфоратори, кутові шліф машинки тощо) складає - 12,4 тис. грн.

Щодо вказаної у рішенні ГУ ДФС у м. Києві від 21.05.2019 №1167679/41677421, підстави відмови в реєстрації податкової накладної ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, то вона не відповідає дійсності оскільки позивачем подано усі копії необхідних документів.

Однак, ГУ ДФС у місті Києві, не зважаючи на те, що позивачем, відповідно до п. 14 Порядку № 117, подано копії усіх первинних документів, які свідчать про реальність здійснення операції відмовлено в реєстрації податкової накладної. Також, не дивлячись на те, що саме рішення містить графу «документи , які не надано підкреслити», жодних підкреслень немає, що унеможливлює встановити, які саме документи на думку відповідача надано не було, що свідчить про нечіткість рішення.

Відповідно до норм абз. б п. п. 201.16.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Суд наголошує на тому, що саме рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

З оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної позивача, вбачається, що в ньому не конкретизовано яких саме документів не вистачає для реєстрації податкових накладних, а лише процитовано ненадання більш ніж як 8 позицій, проте, не виконано навіть вимоги форми вказаного рішення - документи, які не надано підкреслити.

Комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на обставини, наявними в контролюючих органах, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації, чого, у даному випадку, здійснено не було.

Суд констатує, що оскаржуване рішення комісії не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Також, зі змісту квитанції видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до п. п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України. Позивачем було виконано вимоги фіскального органу, надано первинні документи по господарській операції, по якій було складено податкову накладну, водночас, контролюючий орган під час розгляду справи не зміг пояснити обставини, на підставі яких дійшов висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення її реєстрації. При відмові в реєстрації податкової накладної № 3 від 30.04.2019, контролюючий орган також не врахував специфіку господарської операції, на якій позивач наголошує.

Позиція відповідача містить лише загальні твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Крім того, в даній справі суд, не має надавати оцінку реальності здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом, на підставі якої складена податкова накладна, оскільки дане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 30.04.2019, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладених, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної № 3 позивача днем її фактичного подання, адже, у даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні товариства датою її фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було проаналізовано та розглянуто наданих товариством документів, не вчинено дій по реєстрації податкової накладної, з огляду на що, позовні вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, є обґрунтованими та є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Натомість, відзив ГУ ДФС у м. Києві на позовну заяву містить лише посилання на норми ПК України та Порядку № 117, а також відсутність первинних документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій по якій складено податкову накладну, однак, навіть під час розгляду даного спору, контролюючий орган не вказує яких саме документів не було подано позивачем під час реєстрації податкової накладеної та виконання вимог квитанції про зупинення її реєстрації.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 3842 грн., які підлягають стягненню з відповідачів солідарно, на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РСУ Ліфтсервіс» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві від 21.05.2019 № 1167679/41677421, яким відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.04.2019 № 3, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «РСУ ЛІФТСЕРВІС».

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.04.2019 № 3, складену та подану Товариством з обмеженою відповідальністю «РСУ ЛІФТСЕРВІС» днем її фактичного подання.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РСУ Ліфтсервіс» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РСУ Ліфтсервіс» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РСУ Ліфтсервіс» (ЄДРПОУ 41677421, 02055, м. Київ, проспект Петра Григоренка, 28, офіс 43);

Відповідачі: Державна фіскальна служба України (ЄДРПОУ 39292197, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8);

Головне управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя В.І. Келеберда