Рішення

від 28.07.2022 по справі 640/27851/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/2739

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2022 року м. Київ № 640/27851/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД Плюс»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД Плюс» (надалі - позивач), адреса: 02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 14, офіс 3 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач) адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві від 31 березня 2020 року № 54917 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/27851/21 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Мамедова Ю.Т.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2022 року № 581 адміністративна справа № 640/27851/21 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мамедової Ю.Т.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/27851/21 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що його безпідставно включено до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, оскільки товариство не відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків.

При цьому, позивач зауважив, що відповідачем не надано та не вказано жодного підтверджуючого доказу з приводу обставин, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Представник позивача зазначає, що висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на тому, що контрагенти позивача здійснюють сумнівні господарські операції, однак на переконання представника позивача в даному випадку, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагента, а відповідно не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

За твердженнями представника позивача оскаржуване рішення не містять жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинув встановлений судом строк, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, що товариство з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43089621) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до чинного законодавства України 2019 року та основним видом діяльності вказаного підприємства є код КВЕД 41.20 будівництво житлових та нежитлових будівель.

З аналізу матеріалів справи судом було встановлено та що і стало підставою звернення позивача до суду, 31 березня 2020 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення № 54917, яким встановлено відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» критеріям ризиковості пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме контролюючим органом в обґрунтування вказаного рішення зазначено: «В ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що ТОВ «БТК СВД ПЛЮС» (код 43089621) здійснює придбання будівельних робіт (код ДКПП 41.00) у ТОВ «Будівельний Фінансовий Альянс «ОЛІМПУС» (код 43147363), які не відслідковується по ланцюги придбавання. Відсутні орендовані або власні: офісні, складські, виробничі приміщення, земельні ділянки, об`єкти оподаткування у відповідності до 20-ОПП, фінансовий звіт, додаток АМ. Відсутнє придбавання послуг з перевезення або власний транспорт.»

Надалі, 06 вересня 2021 року товариством з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» було подано до Головного управління ДПС у місті Києві скаргу на рішення про відповідність платників ПДВ критеріям ризиковості платника, в якій представник останнього просив скасувати рішення від 31 березня 2020 року № 54917.

Рішенням від 20 вересня 2021 року № 88130/6/26-15-18-06-14 Головним управління ДПС у місті Києві «Про розгляд скарги ТОВ «БТК СВД ПЛЮС» яким повідомлено представника позивача про те, що за результатами розгляду скарги комісією Головного управління ДПС у місті Києві було вирішено залишити товариство з обмеженою відповідальністю «БТК СВОД ПЛЮС» в переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з k6;отриl4;анням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунок коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку № 1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

- інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Пунктом 26 Порядку № 1165 встановлено, що Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.

Суд зазначає, що нормами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачено чіткий перелік умов, за яких Комісія ДПС може віднести підприємство до категорії ризикових. Відповідно до матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність, вчасно подає податкові звітності.

Згідно пунктами 40, 42, 43, 44, 45, 46 Порядку № 1165 засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду. Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації засобами інформаційних систем ДПС. Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років. Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні). Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу. У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

У додатку 4 до Порядку № 1165 зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку

Відповідно до обставин справи, між сторонами виник спір щодо правомірності рішення щодо відповідності платника податків критеріям ризиковості.

Право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку № 1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».

Тобто, Порядок № 1165, який є чинним та діяв під час прийняття спірного рішення, прямо передбачає можливість оскарження рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості, що спростовує доводи відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року по справі № 640/10988/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 31 березня 2020 № 54917 товариство з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У відповідності до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з додатком 4 Порядку № 1165, в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

В оскаржуваному рішенні вказане поле заповнено та зазначено наступне: «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

При цьому, суд зауважує, що оскаржуване в межах даної справи рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку та не містить доказів наявності податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.

Крім того, під час розгляду судом даної справи, у відповідності до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не було доведено належними та об`єктивними доказами, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Варто вказати, що рішенню комісії Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної\розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних від 31 березня 2020 року № 54917 не передували дії товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» щодо реєстрації у реєстрі податкової накладної чи розрахунку про коригування. Профільним Порядком встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Вирішенню комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/ розрахунку коригування. Встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/ розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність товариства критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/розрахунку коригування.

В свою чергу, з аналізу оскаржуваного рішення від 31 березня 2020 року № 54917 встановлено, що останнє було прийнято у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації.

Вирішуючи спір суд виходить з основних принципів податкового законодавства України, регламентованих статтею 4 Податкового кодексу України, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку та не містить доказів наявності податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи, з урахуванням чого рішення від 31 березня 2020 року № 54917 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» критеріям ризиковості платника є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, щодо вимог позивача в частині щодо зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, приписами пункту 6 Порядку № 1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд вважає, що встановлення комісією Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні позивачем його господарської діяльності.

На переконання суду, з урахуванням викладеного та наявності реальних перешкод у подальшій господарській діяльності позивача, включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником.

При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.

Вищевикладене дає підстави суду для висновку про те, що аргументи позивача, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) як і протокол комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Водночас, при вирішенні спору суд також враховує, що пунктом 6 Порядку № 1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків. Крім того, додатком 4 до Порядку № 1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

Вказане вище означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку 31 березня 2020 року № 54917, протиправність якого була встановлена судом в ході розгляду цієї справи, а також подальше включення відповідачем позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі таких рішень тягне за собою виникнення негативних правових наслідків для позивача.

Отже, на думку суду, наявність запису в базах даних ДПС України про позивача як «ризикове підприємство» порушує права та охоронювані законом інтереси платника, оскільки не дозволяє виконувати покладений на останнього обов`язок щодо реєстрації податкових накладних (п. 201.1. ст. 201 ПК України), що фактично позбавляє можливості товариству належним чином проводити свою господарську діяльність.

При цьому, такі додаткові ускладнення у вигляді необхідності надання позивачем додаткових документів та пояснень задля здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування після зупинення їх реєстрації, ставлять позивача у нерівне становище відносно інших платників податку, не включених до переліку ризикових, податкові накладні/розрахунки коригування яких реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних безперешкодно та своєчасно.

Також у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 жовтня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заява №23759/03) та від 07 липня 2011 року у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) в яких Суд дійшов висновку: по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У контексті з наведеним вище суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача, який забезпечить ефективне поновлення його порушених прав, є зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості та задовольнити позовні вимоги у цій частині.

При цьому, суд зауважує, що задоволення цієї вимоги на є втручанням у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень, оскільки позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є належним способом захисту прав позивача та відповідає частинам 2 і 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню. Крім того, така вимога, як зазначено вище, відповідає останньому абзацу пункту 6 Порядку № 1165.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 2 270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД Плюс» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві від 31 березня 2020 року № 54917 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) виключити товариство з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» (адреса: 02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 14, офіс 3, код ЄДРПОУ 43089621) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

4. Стягнути на користь товариствао з обмеженою відповідальністю «БТК СВД ПЛЮС» (адреса: 02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 14, офіс 3, код ЄДРПОУ 43089621) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова