Рішення

від 31.07.2022 по справі 640/18753/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 року м. Київ № 640/18753/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ААА" доГоловного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ ААА" (код ЄДРПОУ 41741533, 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11/1) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10) про визнання протиправною та скасування постанови від 21.01.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТД/ФС-21.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при вирішенні відповідачем питання про накладення на ТОВ "ТРИ ААА" штрафу за порушення законодавства про працю, відповідачем не надано оцінку відсутності будь-яких документів, що особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно перебували у трудових відносинах з ТОВ "ТРИ ААА".

Позивач стверджує, що зазначені особи не перебували у трудових відносинах з ТОВ "ТРИ ААА", а відтак не допускались до роботи позивачем. Також позивач наголошує, що його не було повідомлено про дату та час розгляду справи про накладення штрафу. Вказане, на думку, позивача свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позовної заяви. Відповідач зазначив, що від ГУ ДПС у м. Києві надійшла інформація, що працівники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували трудові функції на ТОВ "ТРИ ААА" без оформлення трудових відносин, про що було складено акт фактичної перевірки, який слугував підставою для винесення постанови від 21.01.2020 про накладення штрафу.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві направлений Головному управлінню Держпраці у Київській області лист №10527/9/26-15-4206-26 від 04.12.2019 з копіями матеріалів фактичної перевірки на ТОВ «ТРИ AAA».

Відповідно до зазначеної в даному листі інформації, було встановлено, що працівниками Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п. п. 80.2.7 п.80.2 ст.80 глави 8 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ТРИ AAA».

При проведенні перевірки 11.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві, було виявлено трьох працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виконували трудові функції на ТОВ «ТРИ AAA».

Будь які документи, що підтверджують факт оформлення трудових відносин з вищезазначеними працівниками до перевірки не надавались.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки ТОВ «ТРИ AAA» від 21.11.2019 реєстраційний №0049/26/15/42/ 41741533 .

Інспекторами Головного управлінням ДПС у м. Києві було встановлено, що ТОВ «ТРИ AAA» було допущено порушення ст. 24 КЗпП України відповідно до яких працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору.

За результатами розгляду порушення зазначеного в акті від 21.11.2019 №0049/26/15/42/41741533, першим заступником начальника Головного управління Андрієнко В.С., було прийнято рішення про винесення постанови про накладання штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 375 570 грн. на ТОВ «ТРИ AAA».

Позивач не погоджуючись із вказаним штрафом звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Разом з тим, у постанові від 05.10.2020 у справі № 560/407/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Як видно з акта фактичної перевірки від 21.11.2019 №0049/26/15/42/ 41741533 , спеціалістами ГУ ДПС в м. Києві проведено перевірку ТОВ «ТРИ AAA», яке надавало послуги з охорони об`єкту, за фактичним розташуванням Науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики», при вході де знаходиться контрольно-пропускний пункт з облаштованим робочим місцем для здійснення контролю за особами, які відвідують територію зазначеної будівлі.

Так, перевіркою встановлено порушення законодавства про працю, а саме, використання праці найманих працівників без укладення трудового договору.

Перевіркою зафіксовано, що станом на момент проведення перевірки на перевіряємому об`єкті на своїх робочих місцях знаходились та фактично виконували трудову функцію три фізичні особи - працівники ТОВ «ТРИ AAA», а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Вказані особи відмовились надавати будь-які письмові пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «ТРИ AAA». Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ТОВ «ТРИ AAA» до контролюючого органу не подавались.

Отже, актом перевірки ГУ ДПС в м. Києві підтверджується порушення позивачем законодавства про працю, а саме, допущення працівників до роботи без укладення трудового договору та неподання повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу ДПС за місцем обліку його, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі ПК України) та відповідно до такої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (пункт 80.6 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення №96, Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), на момент виникнення спірних правовідносин визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 (далі - Порядок №823).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Судом встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акта фактичної перевірки від 21.11.2019 №0049/26/15/42/ 41741533 , яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абзацом 2 частини 2статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Відповідно до статті 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Тобто, акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20.

Як свідчать матеріали справи, позивач не укладав трудові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не повідомляв відповідні органи про прийняття на роботу вказаних працівників.

Отже, актом фактичної перевірки ГУ ДПС в м. Києві підтверджується порушення позивачем законодавства про працю, а саме, допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

У постанові від 05.10.2020 у справі № 560/407/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

За таких обставин, суд вважає, що позивач фактично допустив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням.

Відповідно до статті 2 Порядку №509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено судом, на адресу відповідача надійшов акт (довідка) фактичної перевірки від 21.11.2019 №0049/26/15/42/ 41741533 , складений за наслідками проведеної фактичної перевірки за результатами якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників позивачем.

Відповідачем листом від 26.12.2019 за №44/2/19/22457 направило позивачу письмове повідомлення про те, що до Управлінням отримано акт (довідку) фактичної перевірки від 21.11.2019 №0049/26/15/42/ 41741533 , за наслідками якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України.

Згідно статті 4 Порядку №509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, відповідно до пункту другого Порядку №509, на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 21.11.2019 №0049/26/15/42/ 41741533 та доданих до нього матеріалів, за порушення законодавства про працю, а саме: статті 24 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.01.2020 №ТД/ФС-21.

Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.01.2020 №ТД/ФС-21 уповноваженими посадовими особами направлена позивачу поштовим зв`язком на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання позивача на те, що він не був присутнім під час проведення фактичної перевірки, тому не міг надати пояснення та докази щодо виявлених порушень вимог законодавства про працю, суд не бере до уваги, оскільки предметом спору є правомірність постанови відповідача, водночас, дії чи рішення ГУ ДПС у м. Києві щодо проведення фактичної перевірки позивачем не оспорюються у цій справі.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність спірної постанови від 21.01.2020 №ТД/ФС-21 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже така постанова є правомірною.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають до задоволення, підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ААА" - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа