Рішення

від 30.08.2022 по справі 161/7844/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/7844/22

Провадження № 2/161/3079/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 серпня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайоннийсуд Волинськоїобласті в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Мельник М.В.

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремедікал» про розірвання трудового договору та звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Ремедікал» про розірвання трудового договору та звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 липня 2015 року вона була прийнята на роботу до ТзОВ «Ремедікал» на посаду «Завідувача аптеки №4» за основним місцем роботи в місті луцьку Волинської області, проспект Соборності, 42.

Зазначає, що з 25 листопада 2016 року вона перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що на початку серпня 2019 року, ще до завершення вищевказаної відпустки, вона прийшла за адресою аптеки, в якій працювала, однак виявила, що такої більше не існує. В подальшому вона з`ясувала, що всі аптеки ТзОВ «Ремедікал» зачинились.

З допомогою адвоката вона з`ясувала, що наразі вона продовжує працювати в ТзОВ «Ремедікал», але саме товариство не здійснює господарської діяльності на території Волинської області, юридична адреса відповідача: АДРЕСА_1 . 24 січня 2022 року нею було надіслано на юридичну адресу відповідача та додатково на адресу керівника (засновника) підприємства заяву про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника та видачу трудової книжки. Вказані листи повернулись без вручення адресату з відміткою про «закінчення строку зберігання та відсутністю адресата». Зазначає, що на теперішній час грубо порушуються її права як працівника на вільний вибір роботи, адже вона позбавлена можливості реалізувати своє право на працю та отримання заробітку. Трудова книжка не повернута їй з вини роботодавця, внаслідок чого вона перебуває у вимушеному прогулі, за час затримки видачі трудової книжки з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період 24 січня 2022 по 17 червня 2022 року, що становить 8538,38 грн.

Враховуючи наведене, просить: припинити трудові відносини між нею та ТзОВ «Ремедікал», трудовий договір вважати розірваним з ініціативи працівника (за власним бажанням) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; вважати її звільненою з посади «Завідувача аптеки №4» за основним місцем роботи в місті Луцьк Волинської області ТзОВ «Ремедікал» з 24 січня 2022 року; стягнути з ТзОВ «Ремедікал» на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8536,38 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Ухвалою суду від 24 червня 2022 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач подана заяву, в якій він не заперечувала проти заочного розгляду справи

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до змісту ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з ТзОВ «Ремедікал», дата прийому на роботу 21 липня 2015 року, відомості про звільнення позивача з роботи - відсутні. Наведене підтверджується відповіддю Головного управління ДПС у Волинській області №5051/6/03-20-24-06 від 10 червня 2022 року (а.с. 18).

Крім того, з відповіді Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області №0300-07-8/21225 від 10 червня 2022 року, наданої на адвокатський запит, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 21 липня 2015 року перебувала у трудових відносинах з ТзОВ «Ремедікал». 16 січня 2017 року у ОСОБА_1 завершилася відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, 17 січня 2017 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Інформації про звільнення або нарахування заробітної плати, у вказаного страхувальника, за період з лютого 2017 року по квітень 2022 року у звітності ГУ ПФУ у Волинській області не зафіксовано (а.с.21).

Право на працю одне з пріоритетних соціальних прав, закріплених в Конституції України. У ст. 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ТзОВ «Ремедікал» зареєстровано за адресою: 07600, м. Київ, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Центральна, 4 (а.с. 6).

Судом також встановлено, що 24 січня 2022 року ОСОБА_1 надіслала на юридичну адресу відповідача ТзОВ «Ремедікал» заяву про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Вказаний лист повернувся їй без вручення адресату (а.с. 9-11).

Таким чином, відповідач заяву позивача ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням не розглянув, питання про припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України залишається не вирішеним. Наведене свідчить про порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у даній справі обставин, положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та ТзОВ «Ремедікал», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі поданих доказів.

Таким чином,проаналізувавшизібраніта дослідженівсудовомузасіданні доказивїхсукупності,суддійшоввисновку,щопозов ОСОБА_1 до ТзОВ«Ремедікал» в частині вимог про розірвання трудового договору та звільнення з роботи підлягає до задоволення.

Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки за період з 24 січня 2022 року (день написання позивачем заяви про звільнення) по 17 червня 2022 року (дата вимоги заявлена в позові) також підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною першоюстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачітрудової книжкиз винивласника або уповноваженого ним органупрацівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, позивач написала ТзОВ«Ремедікал» заяву про звільнення її з посади «завідувача аптеки №4» за власним бажанням, 24 січня 2022 року та, яка не була розглянута відповідачем, то саме з даного часу слід рахувати середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 21 постанови ПленумуВСУ «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапро оплатупраці» №13від 24.12.1999року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ№ 100від 08.02.1995року (далі Порядок).

Враховуючи наведене, при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 , слід враховувати нараховану останній заробітну плату за листопад 2016 року в розмірі 1811,10 грн. та грудень 2016 року 1871,47 грн. (а.с. 14-16).

Отже, з врахуванням вимог Порядку, середньоденна заробітна плата позивача складала 83,69 грн. (3682,57 грн. : 44 дні), а тому сума коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 січня 2022 року по 17 червня 2022 року включно становить 8536,38 грн. (83,69 грн. х 102 робочих дні).

Крім того, оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч.1 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір в сумі 1984 грн. 80 коп., слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 21, 22, 36, 38, 47, 116, 235 Кодексу законів про працю України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремедікал» та ОСОБА_1 у зв`язку з звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, з 24 січня 2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремедікал» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8536 (вісім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремедікал» в дохід держави судовий збір в розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремедікал», код ЄДРПОУ 36606364, адреса місцезнаходження: 07600, м. Київ, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Центральна, 4.

Повне заочне рішення суду складено 31 серпня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.