Рішення

від 30.08.2022 по справі 212/2006/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/2006/22

2/212/2374/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районнийсуд містаКривого РогуДніпропетровської областіу складі:головуючого суддіДехти Р.В.,за участюсекретаря судовогозасідання ЛеонідоваК.А.,розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомлення(викликом)учасників справив залісуду вмісті КривомуРозі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання, -

встановив:

15 квітня 2022 року позивач ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» (далі - Відповідач) про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання в розмірі 250000 гривень 00 копійок. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що в період часу з 18.12.1961 року по 11.05.1998 рік працював за різними професіями у відповідача, а 11 травня 1998 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Висновком медико соціально експертною комісією, позивачу первинно 10.09.1997 року було встановлено 45% відсотків втрати працездатності.

20 квітня 2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 18 травня 2022 року без повідомлення (виклику) учасників справи, яке було відкладено.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ярошевський О.Т. позов підтримав, послався на обставини, що зазначенні у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, відповідач про дату та час був повідомлений належним чином.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 період часу з 18.12.1961 року по 11.05.1998 рік працював у відповідача на різними професіями та спеціальностями, а 11 травня 1998 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до виписки із Акту ЛТЕК від 10.09.1997 року позивачу первинно було встановлено 45% відсотків втрати професійної працездатності, безстроково.

Відповідно до Акту №13 від 28 серпня 1997 року, розслідування хронічного професійного захворювання, відносно хворого ОСОБА_1 , встановлено, що професійне захворювання виникло за наступних обставинах: протягом 4 років 11 місяців працював помічником машиніста екскаватора, 27 років працював машиністом екскаватора, 3 роки 9 місяців електрослюсарем по ремонту електрообладнання в умовах високого рівня загальної вібрації, нахилом тулуба, переміщення піднімання «важкостей».

Встановлюючи правовідносинисуд дійшоввисновку,що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві та отримав професійні захворювання, пов`язані із виконанням трудових обов`язків, тому йому має бути відшкодовано моральну шкоду на підставістатті 440-1 ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 83 ЦК Української РСР, позовна давність не поширюється:на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 268 ЦК України, передбачає, щопозовна давність не поширюється: на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію

Згідно з частиною першоюстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно достатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1997 році, тобто до набрання чинностіЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а самеЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.2ст.153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП встановлює, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків.

У пункті 13Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, дослідивши медичні документи позивача про отримання ним професійних захворювань, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Згідностатті 3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно достатті 4 Закону України «Про охорону праці»державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Стаття 12Закону України«Про охоронупраці»,встановлює,що відшкодуванняморальної шкодипровадиться власником,якщо небезпечніабо шкідливіумови праціпризвели доморальної втратипотерпілого,порушення йогонормальних життєвихзв`язків,вимагають віднього додатковихзусиль дляорганізації свогожиття. Під моральноювтратою потерпілогорозуміються страждання,заподіяні працівниковівнаслідок фізичногоабо психічного впливу,що спричинилопогіршення абопозбавлення можливостейреалізації нимсвоїх звичокі бажань,погіршення відносин з оточуючимилюдьми,інших негативнихнаслідків моральногохарактеру. Відшкодуванняморальної шкодиможливе безвтрати потерпілимпрацездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затвердженихпостановою КМ України від 23.06.1993р. №472, що діяли на час виникнення правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретномувипадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК Українив редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п.11 Правил).

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, який встановлений безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 89000 (вісімдесят дев`ять тисяч) гривень 00 копійок, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд бере до уваги також роботу позивача на інших підприємствах в шкідливих умовах.

Відповідно до положеньст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст.137 ЦПК України).

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а тому підстав до стягнення з відповідача таких судових витрат не має.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК Українипередбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2статті 141 ЦПК Українипередбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи нормист.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 890 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 89000,00 гривень (вісімдесят дев`ять тисяч гривень) 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 890 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Повне рішення складено 01 вересня 2022 року.

Суддя: Р. В. Дехта