Постанова

від 21.02.2022 по справі 910/20724/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Справа№ 910/20724/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.02.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 (суддя Джарти В.В., повний текст рішення складено 02.06.2021 року)

та Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу " Рівненська атомна електрична станція"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 (суддя Джарти В.В.., повний текст рішення складено 16.07.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛИКА ОРБІТА"

до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 1 364 010,18 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКА ОРБІТА» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (далі - відповідач, Компанія) про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 1 364 010,18 грн, з якої 1 315 530,00 грн сума основного боргу, 37 158,00 грн інфляційні втрати та 11 322,18 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача (Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція») договірних обов`язків згідно договору поставки товару № 53-122-012009761 від 04.06.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКА ОРБІТА» до Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 1 364 010,18 грн закрито в частині стягнення 550 000,00 грн основного боргу.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКА ОРБІТА» до Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 814 010,18 грн задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКА ОРБІТА» 765 530,00 грн основного боргу, 11 322,18 грн три проценти річних, 30 428,21 грн інфляційних втрат та 12 109,21 грн судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКА ОРБІТА» з Державного бюджету України 8 250,00 грн сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 363 від 24.12.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

У іншій частині в позові відмовлено.

Вказане рішення суду мотивоване наступним:

- внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, у відповідача станом на день відкриття провадження у справі наявна заборгованість за договором поставки №53-122-01-20-09761 від 04.06.2020 у розмірі 1 315 530,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача;

- у зв`язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу в розмірі 550 000,00 грн, суд першої інстанції закрив провадження у відповідній частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума основного боргу в розмірі 765 530,00 грн;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає три проценти річних у розмірі 11 322,18 грн та інфляційні втрати в розмірі 30 428,21 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 стягнуто з Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКА ОРБІТА» 38 790,51 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, керуючись принципом розумності, дійшов висновку, що розмір витрат правової допомоги, що підлягає відшкодуванню з відповідача та є обґрунтованим становить 38 790,51 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 в частині стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» інфляційних витрат і 3% річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення нове, яким у задоволенні таких вимог відмовити повністю.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника у ДП «НАЕК «Енергоатом» не виникло обов`язку оплати на користь ТОВ «ВЕЛИКА ОРБІТА» заявлених в позові інфляційних витрат та 3% річних у зв`язку з відсутністю відповідної вимоги, а наслідком відсутності у відповідача такого обов`язку є відсутність відповідного кореспондуючого права у ТОВ «ВЕЛИКА ОРБІТА», що відповідно унеможливлює його порушення. На думку відповідача на час звернення до суду права ТОВ «ВЕЛИКА ОРБІТА» в частині оплати інфляційних втрат та 3% річних з боку відповідача порушені не були, а тому відсутність порушення такого права є підставою для відмови у задоволення таких вимог позивача, що не було враховано судом першої інстанції при розгляді справи та суд без достатніх правових підстав стягнув з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та 3% річних.

03.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.09.2021.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та строки на їх подання.

Крім того, не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 в частині стягнення з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ТОВ «ВЕЛИКА ОРБІТА» 38 790,51 грн. витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким зменшити зазначений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до розміру 7000 грн.

Апелянт вважає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу, а зроблені висновки дійсним обставинам справи не відповідають, рішення є необґрунтованим та таким, що ухвалене судом з порушенням норм процесуального та матеріального права, враховуючи що розмір стягнутої суми витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, є значно завищеним, необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- складність справи є мінімальною, а кількість годин, визначена в акті про прийняття результату наданої професійної правової допомоги від 12.04.2021 є завищеною;

- скаржник вважає обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу в даній справі є сума в розмірі 7000 грн.

06.08.2021 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 06.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.09.2021.

Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 та Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20.

08.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, що стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних обумовлене невиконанням відповідачем грошового зобов`язання (прострочення оплати поставленої продукції), внаслідок чого суд за вимогою позивача застосував положення ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також позивач просить здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, поклавши такі витрати на апелянта та до відзиву додає заяву про відшкодування витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 грн.

08.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, а заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є розумним та відповідає критеріям співмірності таких витрат.

У період з 20.09.2021 по 03.10.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці, тому судове засідання, яке призначене на 22.09.2021, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 та Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 призначено в режимі відеоконференції на 16.11.2021.

04.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому скаржник просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, вимога про стягнення яких міститься в заяві від 06.09.2021, як такі, що не відповідають вимогам частини 4 статті 126 ГПК України, до 500 грн.

11.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» надійшла заява про повернення помилково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 у розмірі 855,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 заяву Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» від 11.10.2021 про повернення помилково сплаченого судового збору у розмірі 855,00 грн. задоволено.

Повернуто Державному підприємству «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (МФО 333368, р/р НОМЕР_1 в РОУ «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 05425046) з Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 855 00 грн., сплачений за подання апеляційної скарги згідно із платіжним дорученням від 05.07.2021 року №6750 на суму 855 00 грн.

У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 16.11.2021, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 та Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 призначено на 19.01.2022 в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/229/22 від 19.01.2022, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 апеляційні скарги Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 та Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 22.02.2022.

22.02.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, у якій просить суд вирішити питання розподілу судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, з огляду на те, що всі необхідні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема акт про прийняття позивачем результату наданої професійної правничої допомоги, будуть подані у порядку та строк, передбачені статтею 129 ГПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.

22.02.2022 у судове засідання в режимі відеоконференції з`явились представники учасників справи та надали свої пояснення по справі.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо апеляційної скарги Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.06.2020 Товариство, як переможець процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, та Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (далі - ДП НАЕК «Енергоатом» або Відповідач) уклали договір поставки №53-122-01-20-09761 (далі - Договір).

За Договором Позивач, як постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити продукцію (спецвзуття бахіли), а Відповідач, як замовник, зобов`язався оплатити продукцію за кількістю і цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) (див. пункти 1.1 та 1.2 Договору).

Загальна вартість продукції, що поставлялася за Договором, становить 1315530,00 грн, включаючи податок на додану вартість у розмірі 219 255,00 грн, яка є остаточною і змінам не підлягає (пункти 2.1 - 2.4 Договору).

Кількість та асортимент продукції визначається у специфікації №1 (додаток №1 до Договору) (пункт 4.1 Договору).

16.07.2020 Позивач, виконуючи умови Договору, повністю поставив на користь Відповідача зазначену в Договорі продукцію, що підтверджується, зокрема, підписаною уповноваженими представниками сторін Договору видатковою накладною №РН-0000012 від 16 липня 2020 року та товарно-транспортною накладною №12ТТН від 15 липня 2020 року.

Оплата за поставлену продукцію мала бути здійснена Відповідачем за умови реєстрації Позивачем податкової накладної у ЄРПН (Єдиному реєстрі податкових накладних) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» (пункт 6.1 Договору).

Податкову накладну №4 від 16 липня 2020 року Позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується рішенням податкового органу від 02 жовтня 2020 року №1998360/35644849 про реєстрацію податкової накладної.

27 липня 2020 року Відповідач на поставлену Позивачем продукцію оформив ярлик на придатну продукцію №1-1-120, про що повідомив Позивача своїм листом від 28 липня 2020 року №11264/041.

З огляду на прийняття Відповідачем поставленої йому продукції та оформлення ним 27 липня 2020 року ярлика на придатну продукцію, встановлений пунктом 6.1 Договору сорока п`ятиденний строк для здійснення оплати за поставлену продукцію сплив 10 вересня 2020 року.

Оскільки Відповідач не виконав свої договірні зобов`язання з оплати поставленої продукції, Позивач направив претензію №1 від 25 листопада 2020 року з вимогою погасити заборгованість, у відповідь на яку Відповідач своїм листом від 16 грудня 2020 року №18981/001 підтвердив наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі 1 315 530,00 грн за поставлену за Договором продукцію, однак на момент пред`явлення позову Відповідач свою заборгованість перед Позивачем не погасив.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду відповідач проти наявності заборгованості не заперечував та здійснив часткову сплату суми основного боргу (відповідна заява з доказами часткової сплати заборгованості була подана до суду першої інстанції 15.03.2021).

Перевіривши матеріали справи та врахувавши доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений 04.06.2020 між сторонами договір №53-122-01-20-09761 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами пункту 6.1. договору сторонами погоджена оплата протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.

З огляду на викладене вище, оскільки товар поставлений позивачем відповідачу 16.07.2020, ярлик оформлений 27.07.2020, граничний строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за спірним договором настав 10.09.2020.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, у відповідача станом на день відкриття провадження у справі наявна заборгованість за договором поставки №53-122-01-20-09761 від 04.06.2020 у розмірі 1 315 530,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Водночас, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснив оплати на користь позивача: 50 000,00 грн - 09.02.2021, 100 000,00 грн - 19.02.2021, 100 000,00 грн - 10.03.2021, 100 000,00 грн - 26.03.2021, 100 000,00 грн - 02.04.2021, 100 000,00 грн - 09.04.2021, на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні платіжні доручення. Факт оплати сторонами не заперечується.

У зв`язку з вказаним, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 550 000,00 грн суми основного боргу на підставі пункту 2 частини1 статті 231 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі в разі відсутності предмета спору.

Відтак, сума основного боргу в розмірі 765 530,00 грн підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Судова колегія наголошує, що вищенаведені висновки суду сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.

Також, звернувшись з даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 11 322,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 37 158,00 грн за період з 11.09.2020 по 24.12.2020, з приводу чого суд зазначає наступне.

Скаржник вважає, що у ДП «НАЕК «Енергоатом» не виникло обов`язку оплати на користь ТОВ «ВЕЛИКА ОРБІТА» заявлених в позові інфляційних витрат та 3% річних у зв`язку з відсутністю відповідної вимоги.

Як передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд наголошує, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи сторін, беручи до уваги вищенаведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 11 322,18 грн та інфляційних втрат в розмірі 30 428,21 грн.

Доводи скаржника про відсутність обов`язку зі сплати заявлених в позові інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з відсутністю відповідної вимоги судова колегія визнає безпідставними. Також суд відхиляє твердження апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як необґрунтовані.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 765 530,00 грн (з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення 550 000,00 грн з огляду на погашення відповідачем заборгованості у вказаному розмірі з наданням відповідних доказів суду), а також щодо стягнення 3% річних у розмірі 11 322,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 30 428,21 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Щодо апеляційної скарги Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20.

Позивач 19.04.2021 звернувся із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 65 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 присуджено до стягнення з відповідача на користь відповідача 38 790,51 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу апелянт вважає, що розмір стягнутої суми витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, є значно завищеним, необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи, а обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу в даній справі є сума в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

Судом встановлено, що позивач разом з позовною заявою, в якій він виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікував понести у зв`язку із розглядом справи, надав суду:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 23.10.2020 (з додатком 3 від 21.12.2020), укладений між позивачем та адвокатом Кобзарем Олегом Вікторовичем (далі - договір);

- довіреність від 23.10.2020, що підтверджувала повноваження адвоката як представника позивача;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1270/10 від 30.10.1997.

12.04.2021 сторони названого вище договору вчинили правочин про внесення змін та доповнень до додатку 3 до договору про надання професійної правничої допомоги, яким погодили викласти пункт 3 додатку 3 в новій редакції, а саме: «За надання професійної правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді названої справи в суді першої інстанції (здійснення аналізу та дослідження переданих замовником матеріалів (документів) для складання позовної заяви, складання та подання позовної заяви, інших заяв як по суті, так і з процесуальних питань, клопотань, пояснень тощо, представництво Замовника в Господарському суді міста Києва при розгляді справи, вчинення необхідних процесуальних дій тощо) замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 65 000 (шістдесяти п`яти тисяч) гривень 00 копійок. Зазначена у цьому пункті винагорода підлягає сплаті замовником виконавцю не пізніше 14 травня 2021 року.»

Також було погоджено, що термін платежу, зазначений у пункті 3 додатку 3 (в редакції від 12.04.2021) може бути змінений за згодою сторін, зокрема у разі дії на момент такого платежу встановлених у порядку, визначеному законодавством, обмежувальних протиепідемічних заходів у місті Києві як у регіоні, якому встановлюється «червоний» рівень епідемічної небезпеки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236. Про зміну вказаного терміну платежу Сторони можуть також зазначити в акті про прийняття результату наданої професійної правничої допомоги або в іншому документі, складеному та підписаному Сторонами.

12.04.2020 позивач та його представник склали та підписали Акт про прийняття результату наданої професійної правничої допомоги (далі - Акт), у якому, зокрема, зазначено, що відповідно до договору з урахуванням додатку 3 виконавець надав замовнику професійну правничу допомогу в господарській справі №910/20724/20 за позовом замовника до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 1 364 010,18 грн, тобто захист прав та інтересів замовника і його представництво при розгляді названої справи в суді першої інстанції (Господарському суді міста Києва) (пункт 1 Акту).

Пунктом 2 Акту визначений перелік видів професійної правничої допомоги, наданої позивачу адвокатом Кобзарем О.В., а саме:

(а) вивчення наданих Замовником матеріалів щодо поставки ним продукції на адресу ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція») на підставі укладеного ними договору поставки №53-122-01-20-09761 від 04.06.2020 та виникнення заборгованості за таким договором;

(б) здійснення аналізу норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та актуальної судової практики для обґрунтування правової позиції Замовника, як імовірного позивача у справі про стягнення заборгованості за названим договором поставки, підсудності справи, а також консультування Замовника щодо судового захисту його прав та інтересів і можливості стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку;

(в) складення позовної заяви від 24.12.2020 про стягнення з ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь замовника заборгованості за названим договором поставки (з урахуванням здійснених розрахунків інфляційних втрат замовника та трьох процентів річних), подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва з направленням відповідачу її копії з доданими матеріалами;

(г) складення відповіді від 26.02.2021 на відзив на позовну заяву, що надійшов від відповідача, та подання такої відповіді до Господарського суду міста Києва з направленням відповідачу її копії;

(ґ) складення заяви від 11.03.2021 про судові витрати позивача (замовника) та подання такої заяви до Господарського суду міста Києва;

(д) участь у судових засіданням при розгляді справи Господарським судом міста Києва (підготовче провадження та розгляд справи по суті: засідання суду проводилися 27.01.2021, 03.03.2021, 15.03.2021 та 12.04.2021).

Як зазначено в Акті, враховуючи погоджену Сторонами та зазначену в пункті 3 додатку 3 до договору (в редакції від 12.04.2021) винагороду виконавця за надання правничої допомоги, зважаючи на складність справи та виконаних виконавцем робіт (наданих послуг), час, витрачений виконавцем на надання послуг, та обсяг наданих послуг, так само як і ціну пред`явленого позову та значення справи для позивача (замовника), загальний розмір винагороди Виконавця (гонорару) за надану правничу допомогу за цим Актом становить 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок (пункт 3 Акту).

Визначена Актом винагорода має бути сплачена Позивачем, як Замовником, не пізніше 14.05.2021, як вбачається з пункту 5 Акту з урахуванням строку, визначеного додатком 3 (у редакції від 12.04.2021).

З огляду на викладене, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесення відповідних витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання обґрунтованою суми витрат на правничу допомогу у розмірі 38 790,51 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог та покладення її на підставі ст. 129 ГПК України на відповідача.

Врахувавши доводи скаржника щодо неспівмірності та завищення розміру заявлених адвокатських витрат, перевіривши матеріали справи, судова колегія наголошує, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат на послуги адвоката у справі, відповідач не надав, що у свою чергу свідчить про недоведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Відтак, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг відповідача та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу " Рівненська атомна електрична станція" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/20724/20 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/20724/20 - залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/20724/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

Л.Г. Сітайло