Рішення

від 31.08.2022 по справі 905/35/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.09.2022 Справа №905/35/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь, Дніпропетровська область

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Запоріжжя, Запорізька область

про стягнення пені у сумі 27160,54грн та 3% річних у сумі 9138,14грн, всього 36298,68грн,

За участю:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення пені у сумі 27160,54грн та 3% річних у сумі 9138,14грн, всього 36298,68грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №191514/1808122 від 28.12.2018 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з посиланням на неправильність здійсненого позивачем розрахунку; надав контрозрахунок 3% річних. Разом з цим подав клопотання про зменшення суми пені та 3% річних до 5% від стягуваної суми та клопотання про відстрочення виконання рішення до 31.08.2023.

Позивач з доводами відповідача не погодився; проти задоволення заяви відповідача про зменшення суми пені та 3% річних заперечив; розгляд справи просив здійснити без участі представника.

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначені як малозначні.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 11.01.2022; судове засідання призначено на 08.02.2022 з подальшим оголошенням перерви в розгляді справи до 01.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, проведення судових засідань не вбачалось за можливе.

Отже 01.03.2022 судове засідання у справі №905/35/22 з огляду на запровадження на території України воєнного стану та ведення активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області не відбулось.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні. Наведені Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України відповідними законами.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Враховуючи зазначене, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу, зокрема у дистанційному режимі.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

З метою дотримання завдань, принципів господарського судочинства та розумності строків розгляду справи, суд ухвалою від 19.08.2022 постановив судове засідання з розгляду справи №905/35/22 призначити на 01.09.2022; явка представників обов`язковою не визнавалась.

З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, враховуючи тимчасове зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали на відомі електронні адреси сторін; крім того здійснено направлення телефонограм за зазначеними в матеріалах справи номерами телефонів сторін та їх представників.

Таким чином судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники справи є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Судом також враховано, що за відомостями ЄДРПОУ відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (ідентифікаційний код юридичної особи 00191158) змінено адресу місцезнаходження на: 69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 89, каб. 12.

У судове засідання 01.09.2022 сторони представників не направили; явка сторін у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Відсутність представників сторін в силу приписів ст.202 Господарського процесуального кодексу України, суд не розцінює як обставину, що перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28.12.2018 між позивачем, Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (постачальник), та відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець), укладений договір поставки №191514/1808122 (з додатковою угодою №1/1904829 від 19.08.2019), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до п.3.4 договору феросплави, (далі-товар), протягом строку з 01 жовтня 2020 по 31 грудня 2020, на умовах, у кількості та строки, вказані в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Умовами договору визначено, що поставка товару за договором здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Сартана Донецької з/д. (п.2.1 договору).

Датою поставки товару при поставці залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до п.2.1 договору (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати (п.7.6 договору).

Договір вступає в силу з 01.10.2020 та діє до 01.03.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від прийнятих на себе зобов`язань за договором (п.8.6 договору).

До договору поставки №191514/1808122 від 28.12.2018 між сторонами складено та підписано специфікації від 01.10.2020 №1, від 05.10.2020 №2, від 02.11.2020 №3,4,5, від 01.12.2020 №6, №7, №8, в яких визначено найменування товару, якість, упаковку, кількість, ціну для розрахунку за поставлену продукцію, базову ціну, ринок збуту, строк поставки та орієнтовну загальну суму за специфікаціями.

Додатковими угодами №2/2004948 від 04.11.2020, №3/2005041 від 10.11.2020, №4/2005111 від 16.11.2020, вносилися зміни до п.п.4, 9 специфікацій №3, №4 та №5.

У виконання умов договору від 28.12.2018 №191514/1808122, 08.11.2020 та 12.11.2020 за залізничними накладними №47823943, №47952841, №47952858 та №47952908 зі станції Нікополь Придніпровської залізниці на станцію призначення Сартана Донецької залізниці було відправлено вантаж феросплави, не поіменовані в алфавіті, феросилікомарганец.

Згідно рахунків:

- №236505 від 08.11.2020 вартість товару, поставленого за залізничною накладною №47823943 склала 3097339,12грн, яка згідно коригувального рахунку №236505АК від 21.12.2020 була зменшена на 67791,13грн та склала 3029547,99грн;

- №236524 від 12.11.2020 вартість товару, поставленого за залізничною накладною №47952841 склала 16062550,38грн, яка згідно коригувального рахунку №236524АК від 28.12.2020 була зменшена на 54196,93грн та склала 16008353,45грн.

- №236525 від 12.11.2020 вартість товару, поставленого за залізничною накладною №47952858 склала 6478652,35грн, яка згідно коригувального рахунку №236525АК від 28.12.2020 була зменшена на 21860,64грн та склала 6456791,71грн.

- №236528 від 12.11.2020 вартість товару, поставленого за залізничною накладною №47952908 склала 3007125,36грн, яка згідно коригувального рахунку №236528 АК від 28.12.2020 була зменшена на 10146,96грн та склала 2996978,40грн.

Відповідно до довідки Банку «Південний» №168-168-6739БТ-2021 від 18.02.2021 від ПрАТ «МК «Азовсталь» на поточний рахунок АТ «НЗФ» 21.12.2020 надійшли кошти у розмірі 3029547,99грн, в якості оплати за рахунком №236505 від 08.11.2020, 28.12.2020 надійшли кошти в розмірах 16008353,45грн, 6456791,71грн, 2996978,40грн, в якості оплати за рахунками №№236524, 236525, 236528 від 12.11.2020.

Здійснення оплати вартості поставленого за договором товару сторонами не заперечується.

Разом з тим, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 27160,54грн та 3% річних у сумі 9138,14грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений сторонами договір №191514/1808122 від 28.12.2018 є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу положень ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи позивач виконав господарські зобов`язання за договором від 28.12.2018 №191514/1808122 з поставки товару.

Враховуючи, встановлений п.3.4 договору строк оплати протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар за залізничною накладною №47823943 від 08.11.2020 (дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника) у строк до 18.12.2020 включно, за залізничними накладними №47952841, №47952858 та №47952908 від 12.11.2020 (дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника) у строк до 24.12.2020 включно.

Як встановлено судом, відповідачем було здійснено оплату товару поставленого за залізничними накладними №47823943, №47952841, №47952858 та №47952908 21.12.2020 та 28.12.2020 згідно з банківською довідкою Банку «Південний» №168-168-6739БТ-2021 від 18.02.2021, тобто з порушенням встановленого п.3.4 договору строку.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару у строк, встановлений договором №191514/1808122 від 28.12.2018, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 27160,54грн позивачем нараховано на підставі п.7.6 договору №191514/1808122 від 28.12.2018, за умовами якого у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення бази нарахування.

Разом з цим, суд здійснивши власний арифметичний розрахунок пені в межах заявлених періодів прострочення з 19.12.2020 по 20.12.2020 на суму заборгованості 3029547,99грн, з 25.12.2020 по 27.12.2020 на суму заборгованості 16008353,45грн, з 25.12.2020 по 27.12.2020 на суму заборгованості 6456791,71грн, з 25.12.2020 по 27.12.2020 на суму заборгованості 2996978,40грн, встановив, що пеня за вказані періоди розрахунково становить 27031,30грн, з огляду на, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 27160,54грн, підлягають частковому задоволенню у розмірі 27031,30грн як правомірно заявлені; в іншій частині вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають як безпідставні.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, судом враховане таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні тощо.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, отже за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Разом із тим за приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, з наявністю яких пов`язано виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому підстав для задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені суд не вбачає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 9138,14грн за періоди прострочення з 19.12.2020 по 21.12.2020, з 25.12.2020 по 28.12.2020, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення бази нарахування за зобов`язаннями та кінцевих дат періодів нарахування 3% річних, включивши дні фактичної сплати суми заборгованості, що є невірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається до періоду прострочення, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Вказана правова позиція є усталеною та, зокрема, наведена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

Здійснивши перерахунок 3% річних за належні періоди прострочення з 19.12.2020 по 20.12.2020 на суму заборгованості 3029547,99грн, з 25.12.2020 по 27.12.2020 на суму заборгованості 16008353,45грн, з 25.12.2020 по 27.12.2020 на суму заборгованості 6456791,71грн, з 25.12.2020 по 27.12.2020 на суму заборгованості 2996978,40грн, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказані періоди є 6757,83грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 9138,14грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6757,83грн як правомірно заявлені; в іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягають як безпідставні.

Щодо зменшення суми 3% річних суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи компенсаторний характер нарахувань, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, а також те що позивач скористався своїм правом на стягнення відсотків у розмірі, встановленому зазначеною статтею, суд не вбачає підстав для зменшення 3 % річних.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 31.08.2023, суд виходить з такого.

Обгрунтовуючи вказане клопотання відповідач, посилається на введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, окупації м.Маріуполь, що призвело до фактичної неможливості ведення господарської діяльності та погіршення фінансового становища.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).

Передбачені ст.331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення у певний період часу.

Враховуючи викладене, з урахуванням розміру стягуваної суми, суд дійшов висновку про відсутність доведених відповідачем обставин, які свідчать про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду до 31.08.2023, отже клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Електрометалургів, б. 310, код ЄДРПОУ 00186520) пеню у сумі 27031,30грн та 3% річних у сумі 6757,83грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2113,06грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 01.09.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова