Рішення

від 28.08.2022 по справі 910/4268/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2022Справа № 910/4268/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (49000, обл. Дніпропетровська, місто Дніпро, р-н Жовтневий, вул. Мандриківська, будинок 47; ідентифікаційний код 39090479)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (55000, обл. Миколаївська, м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код: 20915546)

про стягнення 653 479, 60 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" про стягнення заборгованості в розмірі 653 479, 60 грн, з яких: 583 200, 00 грн - основний борг, 6 710, 80 грн - 3% річних, 63 568, 80 грн - інфляційні втрати, яка утворилася у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за договором на постачання товару № 53-123-01-21-07171 від 05.10.2021.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відзиві відповідач зазначає, що станом на 29.06.2022 у бухгалтерському обліку ВП ПАЕС обліковується кредиторська заборгованість за договором перед позивачем на суму 583 200, 00 грн з ПДВ.

Разом з тим, відповідач також зазначає, що строк оплати товару, з врахуванням виконання постачальником (позивачем) умов п. 3.2. та 5.1. договору закінчився у наступний термін: на суму 583 200, 00 грн за видатковою накладною від 03.11.2021 № 2288, який почав свій перебіг з 25.11.2021 (момент остаточного виконання позивачем п. 5.1. договору в частині проходження вхідного контролю продукції (ярлик на придатну продукцію № 4-1385 від 25.11.2021), та закінчився 28.01.2022 (після сплину 45 робочих днів на оплату). Відтак, на переконання відповідача, розмір інфляційних втрат та 3% річних може розраховуватися саме після виконання позивачем усіх умов п. 2.2. договору, та після закінчення строку на оплату 45 робочих днів, а отже, наданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних не відповідає фактичним обставинам справи та умовам договору.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

21.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.10.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (постачальник) укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07171 за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 24310000-0 по ДК 021:2015 - основні неорганічні хімічні речовини (Залізо (III) хлорид), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року.

Згідно п. 2.1 загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 486 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 97 200,00 грн. Всього з ПДВ: 583 200,00 грн.

Відповідно п. 2.2 за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток № 1) до договору та виконання постачальником п. 3.2, 6.1. договору.

В п. 3.2. договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документи, підтверджуючі якість товару згідно ТС.0.0014.0014.

Відповідно до п. 6.1. договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і № П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатому": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом").

Згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) предметом постачання товару є (залізо (III) хлорид) 6-водне згідно із сертифікатом якості виробника та технічною специфікацією ТС.0.0014.0014, фасування поліетиленова тара вагою 50 кг, кількістю 10 тонн - загальна сума 583 200,00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що на виконання п. 3.2. договору постачальником будо здійснено поставку товару - залізо (III) хлорид 6-водне у кількості 10 тонн на суму 583 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2288 від 03.11.2021, яка була передана разом із товаром товарно-транспортною накладною № Р2288 від 03.11.2021.

Електронна податкова накладна № 22 була сформована 03.11.2021, а зареєстрована згідно чинного законодавства 19.11.2021, що підтверджується квитанцією з реєстраційним № 9351318468.

На товар були додані документи, що підтверджують якість товару, а саме, сертифікат якості на залізо (III) хлорид 6-водний, партія № 20210520, дата виробництва 20.05.2021.

Оплата мала бути здійснена згідно умов договору протягом 45 робочих днів після постачання товару, тобто, на переконання позивача до 10.01.2022 включно (враховуючи 27.12.2021 та 03.01.2022 вихідними днями),

Оскільки, станом на 11.01.2022 існувала заборгованість згідно договору та специфікації в розмірі 583 200,00 грн, то 24.03.2022, постачальник на виконання п. 9 договору направив рекомендованим листом покупцю претензію щодо договору на постачання товару № 53- 123-01-21-07171 від 05.10.2021, яка була вручена покупцю 13.04.2022, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором Укрпошти 4901200668261.

Проте, у місячний строк, а саме, до 13.05.2022 (включно), відповідь не надійшла та оплата здійснена не була.

Також позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. (як зазначено у попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат), на підтвердження факту понесення яких позивачем до суду надано наступні докази: договір про надання правової допомоги 15/03/22 від 15.03.2022, рахунок на оплату № 16 від 17.05.2022, платіжне доручення № 14615 від 24.05.2022 на суму 10 000, 00 грн, ордери серії АЕ № 1137096 та АЕ № 1137084.

Відповідно до п. 4.1. договору гонорар Адвокатського об`єднання визначається у фіксованому розмірі і складає 10 000, 00 грн - за підготовку документів та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-123-01-21-07171 від 05.10.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як було встановлено судом вище, постачальником здійснено поставку товару на загальну суму 583 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2288 від 03.11.2021 та товарно-транспортною накладною № Р2288 від 03.11.2021.

Як було зазначено вище, поставка товару позивачем відповідачу відбулася згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Суд відзначає, що видаткова та товарно-транспортна накладні підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Також, судом встановлено, що постачальником були виконані передбачені п. 3.2. договору зобов`язання та відповідно надані покупцю відповідні документи.

Означеного факту відповідачем не заперечується та не спростовується.

Більш того, відповідач підтверджує, що станом на 29.06.2022 у бухгалтерському обліку ВП ПАЕС обліковується кредиторська заборгованість за договором перед позивачем на суму 583 200, 00 грн з ПДВ.

В той час, відповідач зазначає, що строк оплати товару, з урахуванням виконання постачальником (позивачем) умов п. 3.2. та 6.1. договору закінчився у наступний термін: який почав свій перебіг з 25.11.2021 (момент остаточного виконання позивачем п. 6.1. договору в частині проходження вхідного контролю продукції (ярлик на придатну продукцію № 4-1385 від 25.11.2021), та закінчився 28.01.2022 (після сплину 45 робочих днів на оплату).

Суд погоджується з такими доводами відповідача та врахувавши положення п. 6.1. договору, вказує, що оплата повинна була бути здійснена відповідачем до 28.01.2022, а не до 10.01.2022, як про це вказує позивач.

В той час, доказів здійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару на суму 583 200, 00 грн з ПДВ в матеріалах справи не міститься.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 53-123-01-21-07171 від 05.10.2021 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних у період з 29.01.2022 до 30.05.2022 та інфляційних втрат (з урахуванням роз`яснень Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 847, 98 грн - 3% річних та 63 568, 80 грн - інфляційних втрат.

Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, суд вказує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/7960/18.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, судом встановлено, що розмір відшкодування судових витрат є співрозмірним з предметом та ціною позову з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім того, судом враховано те, що вартість адвокатських послуг визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" підлягає частковому задоволенню та відповідно стягненню з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 583 200, 00 грн - основного боргу, 5 847, 98 грн - 3% річних та 63 568, 80 грн - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене вище та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є реальними та такими, що фактично понесені стороною, з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 9 986, 80 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (55000, обл. Миколаївська, м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код: 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (49000, обл. Дніпропетровська, місто Дніпро, р-н Жовтневий, вул. Мандриківська, будинок 47; ідентифікаційний код 39090479) основний борг в сумі 583 200 (п`ятсот вісімдесят три тисячі двісті) грн 00 коп., 3% річних в сумі 5 847 (п`ять тисяч вісімсот сорок сім) грн 98 коп., інфляційні втрати в сумі 63 568 (шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 986 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 789 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 26 коп.

3. В іншій частині позову та витрат позивача на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.08.2022 (після виходу з відпустки)

Суддя Дмитро БАРАНОВ