Рішення

від 31.08.2022 по справі 910/4828/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2022Справа № 910/4828/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТ" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 16)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3)

про стягнення 379 858,72 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" про стягнення 379 858,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання № 27/07/2021-7 від 27.07.2021, а саме, в частині оплати вартості товару, який був поставлений позивачем, що підтверджується видатковими накладними: № 253 від 15.09.2021; № 303 від 18.10.2021; № 304 від 20.10.2021, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 337 378,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 42 480,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 суд відкрив провадження у справі №910/4828/22 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2022.

Станом на 29.07.2022 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТ" (надалі- позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" (надалі- відповідач, покупець) був укладений договір постачання №27/07/2021-7 (надалі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність (постачати), а покупець прийняти та оплатити: матеріальні цінності у кількості, в асортименті та за цінами, що узгоджуються в специфікаціях та рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати товару визначаються сторонами у специфікаціях та рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється на підставі узгодженої Специфікації, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.5. договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата зазначена в супровідних документах на товар (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних).

Згідно з п. 3.1. договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України гривні. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в рахунку постачальника (п. 3.2. договору).

За умовами п. 3.2. договору сторони домовились про те, що оплата за товар буде складатись з авансового платежу у розмірі 50% від загальної вартості за специфікацією та остаточним розрахунком в розмірі 50%, який буде здійснюватися протягом 10 (десяти) днів після отримання товару.

Зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів з поточного рахунку покупця та перерахування їх обслуговуючому банку постачальника для зарахування на поточний рахунок постачальника (п. 3.4. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 8.1. договору).

27 липня 2021 року сторонами складена Специфікація №1 до договору, що підтверджувала наміри відповідача придбати у позивача товар на загальну суму 1 194 420,00 гривень.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 253 від 15.09.2021 на суму 270 852,00 грн ;

- № 303 від 18.10.2021 на суму 632 532,00 грн;

- № 304 від 20.10.2021 на суму 291 036,00 грн.

За доводами позивача, відповідач всупереч виставлених рахунків на оплату №316 та №317 від 28.07.2021 здійснив лише часткове перерахування коштів за поставлений товар на загальну суму 857 042,00 грн, зокрема:

- 29.07.2021 на суму 597 210,00 грн;

- 28.09.2021 на суму 200 000,00 грн;

- 15.11.2021 на суму 9 832,00 грн;

- 02.12.2021 на суму 50 000,00 грн, про що свідчать банківські виписки з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТ".

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №02/02/2022-1 від 02.02.2022, у якій просив останнього виконати належним чином зобов`язання за договором №27/07/2021-7 від 27.07.2021 та сплатити існуючу заборгованість. Проте, вищевказана претензія була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" 337 378,00 грн основного боргу та 42 480,71 грн пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, позивачем на підставі видаткових накладних № 253 від 15.09.2021, № 303 від 18.10.2021 та № 304 від 20.10.2021 був поставлений відповідачу товар за договором на загальну суму 1 194 420,00 грн.

Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання за договором щодо поставки товару, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що за умовами договору оплата за товар буде складатись з авансового платежу у розмірі 50% від загальної вартості за специфікацією та остаточним розрахунком в розмірі 50%, який буде здійснюватися протягом 10 (десяти) днів після отримання товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається банківських виписок позивача, відповідачем на виконання умов договору було здійснено лише часткову оплату поставленого товару на загальну суму 857 042,00 грн. Тобто, неоплаченою залишились сума у розмірі 337 378,00 грн, що також підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 13.01.2022.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 337 378,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої до стягнення неустойки, зокрема, пені у розмірі 42 480,72 грн, нарахованої за загальний період прострочення з 31.10.2021 по 13.06.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Так, у п. 6.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені встановив, що позивачем було проведено нарахування пені за період більше ніж 6 місяців, тобто, допущено помилки у визначені періоду та розміру нарахування пені.

З урахуванням викладеного, судом здійснено власний перерахунок пені, за яким розмір останньої становить 31 759,75 грн та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТ".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3, ідентифікаційний код 34469874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТ" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 16, ідентифікаційний код 42136125) основну суму боргу у розмірі 337 378 грн 00 коп., пеню у розмірі 31 759 грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 5 537 грн 10 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.09.2022

Суддя Л. Г. Пукшин