Рішення

від 31.08.2022 по справі 910/4113/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2022Справа № 910/4113/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН-УКРАЇНА"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 30238,66 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН-УКРАЇНА" (далі - Позивач) 4849,64 грн 3% річних (за період з 03.03.2021 по 23.05.2022) та 25389,02 грн інфляційних втрат (за період з березня 2021 по квітень 2022) нарахованих за неналежне виконання відповідачем свого обов`язку за Договором на постачання товару №53-123-01-19-05902 від 11.11.2019 (далі - Договір).

Позивач зазначає, що обставини порушення виконання умов Договору зі сторони відповідача та можливість застосування до нього відповідальності вже були встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/3557/21, де судом було стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 132000 грн, 3 % річних у сумі 4090 грн 19 коп., інфляційні втрати у сумі 8111 грн 32 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкрито провадження у справі №910/4113/22, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання).

27.06.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти вимог позову, зазначає, що наразі ринок електроенергії перебуває у кризовому стані, перед ним у ДП «Гарантований покупець» постійно зростає прострочення заборгованості та зменшується обсяг відпущеної електроенергії. Також відповідач посилається на ст. 614 ЦК України та відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язання за Договором.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір відповідно до предмету якого позивач зобов`язується передати відповідачу, а відповідач приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код СРV 34220000-5 по ДК 021:2015 - Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (Причіп тракторний), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначених у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року (п. 1.1 Договору).

Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача боргу за невиконання умов Договору з оплати отриманого ним товару у сумі 132000 грн, а також на суму боргу нараховано 3% річних у сумі 4210 грн 66 коп. (за період з 08.02.2020 по 02.03.2021), інфляційні втрати в сумі 8111 грн 32 коп. (за період з лютого 2020 по січень 2021).

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/3557/21 від 13.05.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, вказаний позов задоволено частково, стягнуто з державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН-УКРАЇНА" основну заборгованість в сумі 132000 грн, 3 % річних в сумі 4090 грн 19 коп., інфляційні втрати в сумі 8111 грн 32 коп.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/3557/21, яке набрало законної сили і є чинним.

Так, у рішенні №910/3557/21 від 13.05.2021 судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором у сумі 132000 грн, а також зазначено, що першим днем прострочення відповідачем оплати продукції за Договором є 20.02.2020, з урахуванням чого з відповідача, за перерахунком суду, було стягнуто нараховані позивачем в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 4090 грн 19 коп. (період з 20.02.2020 по 02.03.2021), інфляційні втрати в сумі 8111 грн 32 коп. (період з березня 2020 по січень 2021).

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено оплату боргу за Договором у сумі 132000 грн лише 24.05.2022, на підтвердження чого до позову долучено копію платіжного доручення №УВТК/1059 від 24.05.2022, у зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4849,64 грн нараховані за період з 03.02.2021 по 23.05.2022, а також інфляційні втрати у сумі 25389,02 грн нараховані за період з березня 2021 по квітень 2022.

Суд відхиляє заперечення відповідача, що він не несе відповідальність за порушення свого зобов`язання за Договором через відсутність його умислу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення 4849,64 грн 3% річних (за період з 03.03.2021 по 23.05.2022) та 25389,02 грн інфляційних втрат (за період з березня 2021 по квітень 2022) та встановлено, що стягненню з відповідача компенсаційні виплати підлягають у заявленому розмірі.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 118, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН-УКРАЇНА" (02088, місто Київ, вул. Є.ХАРЧЕНКА, будинок 31, ідентифікаційний код: 35871436) 3 % річних в сумі 4849 (чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн 64 коп., інфляційні втрати в сумі 25389 (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 02 коп. та судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків