Рішення

від 29.08.2022 по справі 918/415/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/415/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна корпорація "Ресурс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед"

про: стягнення 1 353 419,17 грн.

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: В.Концевич;

від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна корпорація "Ресурс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" про стягнення 1 653 419,17 грн., з яких: 1 496 096,00 грн. основна заборгованість, 52 160,46 грн. пеня, 11 774,67 грн. 3% річних та 93 388,04 грн. інфляційні втрати.

26 липня 2022 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1 353 419,17 грн., з яких: 1 196 096,00 грн. основна заборгованість, 52 160,46 грн. пеня, 11 774,67 грн. 3% річних та 93 388,04 грн. інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна корпорація "Ресурс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" укладено договір поставки №ТКР/ТС-21, за умовами якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату його вартості.

Однак всупереч умовам договору відповідач здійснив оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених договором. Заборгованість позивача за поставлений товар станом на час пред`явлення позову складає 1 496 096,00 грн.

Керуючись положеннями пункту 6.1. договору, позивач нарахував відповідачу 52 160,43 грн. пені.

Окрім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 11 774,67 грн. 3% річних та 93 388,04 грн. інфляційних втрат.

Відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції відповідач суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27 червня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26 липня 2022 року.

26 липня 2022 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1 353 419,17 грн., з яких: 1 196 096,00 грн. основна заборгованість, 52 160,46 грн. пеня, 11 774,67 грн. 3% річних та 93 388,04 грн. інфляційні втрати.

Згідно з приписами статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи тези викладені в поданій позивачем заяві про уточнення позовних вимог суд відзначає, що у зв`язку з поданням вказаної заяви відбулося кількісне зменшення вимоги про стягнення основного боргу, що свідчить про те, що за своєю суттю вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Вказана заява прийнята судом.

Ухвалою суду від 26 липня 2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 30 серпня 2022 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, причин неявки суду не повідомив, ухвала суду що містила відомості про місце дату та час розгляду справи вручена відповідачу 01 серпня 2022 року.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

09 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (відповідач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна корпорація "Ресурс" (позивач/постачальник) укладено договір поставки №ТКР/ТС-21, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується постачати, а покупець приймати і оплачувати на умовах даного договору наступний товар: деревину дров`яну для технологічних потреб.

Згідно з умовами пункту 2.3. договору, оплата товару здійснюється у погоджені письмово сторонами строки після проставляння покупцем штампу (позначення) про одержання товару без розбіжностей на товарно-транспортній накладній або з дня складання ану про приймання товару, якщо товар надійшов без товаросупроводжувальних документів або при виявленні невідповідності товару по кількості та/або якості даним товаросупроводжувальних документів. Відстрочка оплати складає 30 (тридцять) днів по кожній партії товару, що супроводжується однією товарно-транспортною накладною.

Відповідно до пункту 4.7. договору, перехід права власності та всіх ризиків на товар від постачальника покупцю здійснюється в момент підписання уповноваженим представником покупця товарно-транспортної накладної та засвідчення цих документів печаткою покупця.

Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 45 від 11.02.2022 року, № 46 від 12.02.2022року, № 47 від 12.02.2022 року, № 48 від 12.02.2022 року, № 49 від 14.02.2022 року, № 50 від 14.02.2022 року, № 51 від 14.02.2022 року, № 52 від 14.02.2022 року, № 53 від 14.02.2022 року, № 54 від 14.02.2022 року, № 55 від 14.02.2022 року, № 56 від 15.02.2022 року, № 57 від 15.02.2022 року, № 58 від 15.02.2022року, № 59 від 15.02.2022 року, № 60 від 16.02.2022 року, № 61 від 16.02.2022 року, № 62 від 16.02.2022 року, № 63 від 16.02.2022 року, № 64 від 16.02.2022 року, № 65 від 17.02.2022 року, № 66 від 17.02.2022 року, № 67 від 17.02.2022 року, № 68 від 17.02.2022 року, № 69 від 17.02.2022 року, № 70 від 17.02.2022 року, № 71 від 17.02.2022 року, № 72 від 18.02.2022 року, № 74 від 21.02.2022 року, № 73 від 22.02.2022 року, № 75 від 22.02.2022 року, № 76 від 22.02.2022 року, № 77 від 22.02.2022 року, № 78 від 22.02.2022 року, № 79 від 22.02.2022року, № 80 від 23.02.2022 року, № 81 від 23.02.2022 року, № 82 від 23.02.2022 року та № 83 від 23.02.2022 року, позивач на виконання умов укладеного договору поставив відповідачу товар, обумовлений договором.

Позивач вказує, що станом на 23.06.2022 року відповідач не здійснив повної оплати вартості товару по видатковій накладній № 45 від 11.02,2022 року, а лише частково оплатив в сумі 41 968, 00 грн. та повністю не оплатив товар по решті видаткових накладних.

Станом на час звернення до суду з позовом заборгованість відповідача складала 1 496 096,00 грн., станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений товар складає 1 196 096,00 грн., докази сплати якої матеріали справи не містять.

Згідно з умовами пункту 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Посилаючись на положення пункту 6.1. договору позивач нарахував відповідачу 52 160,46 грн. пені.

Окрім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 11 774,67 грн. 3% річних та 93 388,04 грн. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення заборгованості, неустойки, річних та інфляційних втрат законними, оскільки відповідач порушив умови договору.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із фактичних обставин справи суд установив, що відповідач свої обов`язки з оплати поставлено товару належним чином не виконав.

Одним з основоположних принципів цивільного права є правова максима pacta sunt servanda (договори мають виконуватись). Цей принцип знайшов відображення в цивільному законодавстві: договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Також pacta sunt servanda, як один з основоположних цивільно-правових принципів, становить основу норм, що регулюють виконання господарських зобов`язань.

Так, у силу вимог положень статті 193 ГК України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд встановив, що станом на час звернення до суду з позовом заборгованість відповідача складала 1 496 096,00 грн., натомість станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений товар складає 1 196 096,00 грн. Докази сплати боргу матеріали справи не містять. Таким чином позовні вимоги про стягнення 1 196 096,00 грн. є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.

Згідно з визначенням статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом даного спору є зокрема вимога про стягнення 52 160,46 грн. пені.

Суд встановив, що відповідач порушив договірне зобов`язання, зокрема допустив порушення строків оплати за товар поставлений згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) необхідно застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з визначенням статті 546 ЦК України, неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вичиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд відзначає, що умови укладеного договору не містять забезпечення виконання зобов`язання щодо оплати покупцем поставленого товару. Зокрема пунктом 6.1. договору, яким позивач обґрунтовує вимоги в частині стягнення пені, містить лише положення про те, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

З аналізу положень статті 231 ГК України можна зробити висновок, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а тому не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Аналогічні правові висновки наводить Верховний Суд у своїй постанові від 10 грудня 2019 року по справі № 904/4156/18.

Таким чином, підстави для нарахування неустойки у вигляді пені в даному випадку відсутні, а позовні вимоги про стягнення 52 160,46 грн. є такими, що не можуть бути задоволені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу 11 774,67 грн. 3% річних та 93 388,04 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок нарахованих сум інфляційних втрат суд зауважує, що вказаний обрахунок відповідає вимогам статті 625 ЦК України, а отже позов в частині вимог про стягнення 93 388,04 грн. інфляційних втрат має бути задоволений.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків процентів річних, суд зробив висновок, що вказаний розрахунок здійснено з порушеннями строків можливого нарахування.

Так, згідно з нормами частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що здійснюючи нарахування 3% річних позивач не врахував вимоги частини 5 статті 254 ЦК України, та помилково обрахував 3 % річних нарахованих у зв`язку з прострочення оплати за поставлений товар згідно із видатковими накладними №45, 65, 66, 67, 68, 69, 70,71, 72. В цих випадках позивач не врахував, що останній день строку оплати отриманого товару припадав на вихідні дні, а отже такий строк мав закінчуватися у відповідний наступний робочий день.

За розрахунком суду, обґрунтованим є нарахування 3 % річних в розмірі 11 722,56 грн., тому в задоволенні позову про стягнення 52,11 грн. 3 % річних необхідно відмовити.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За висновком суду, були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 1 196 096 грн. 00 коп. боргу, 93 388 грн. 04 коп. інфляційних втрат та 11 722 грн. 56 коп. три відсотки річних

Водночас підстави для задоволення вимог про стягнення 52 160,46 грн. пені та 52,11 грн. 3 % річних відсутні.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду позивач сплатив 24 801,30 грн. судового збору.

Згідно з правилами статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 4 500,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням в порядку передбаченому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

За розрахунком суду судові витрати в розмірі 19 518 грн. 11 коп. судового збору мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача. Решта судового збору в розмірі 783,19 грн. покладаються на позивача у зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову та пропорційним покладенням на сторін судових витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул. Степанська 9, код ЄДРПОУ 32358806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна корпорація "Ресурс" (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. М.Бердичівська 25, каб 110, код ЄДРПОУ 42575952) 1 196 096 (один мільйон сто дев`яносто шість тисяч дев`яносто шість) грн. 00 коп. боргу, 93 388 (дев`яносто три тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 11 722 (одинадцять тисяч сімсот двадцять два) грн. 56 коп. три відсотки річних та 19 518 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 11 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 52 160,46 грн. пені та 52,11 грн. 3 % річних відмовити.

4. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 783,19 грн. покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна корпорація "Ресурс" (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. М.Бердичівська 25, каб 110, код ЄДРПОУ 42575952).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул. Степанська 9, код ЄДРПОУ 32358806).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 31 серпня 2022 року.

Суддя А.Качур