Постанова

від 02.08.2022 по справі 910/7986/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7986/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" - Кладіков М.П.; Товариства обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Горобець Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022

(в частині відмови у визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" кредитором боржника)

у справі №910/7986/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

до Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та процесуальних дій

Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" (далі - ТОВ "ФК "Веста")(в подальшому змінило найменування на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернувся до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариство "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (далі - ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького", боржник), оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/7986/19 про банкрутство ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"; визнано ТОВ "ФК "Веста" кредитором боржника на суму 440 391 933,33 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

09.08.2019 від ТОВ "Перше Реєстраційне Бюро" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 7 442, 00 грн.

30.08.2021 від ТОВ "Стандарт" надійшла заява про заміну кредитора у справі.

Розпорядником майна боржника у повідомленні № 02-01-75/38 від 20.07.2020 про розгляд вимог ТОВ "Перше реєстраційне бюро", правонаступником якого вважає себе ТОВ "Стандарт", та письмових висновках до реєстру вимог кредиторів боржника від 13.09.2021 № 02-01/75-50 заявлені вимоги у повному обсязі не визнані, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність належними та допустимими доказами.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

За результатами попереднього засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021, серед іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"; відмовлено ТОВ "Стандарт" у визнанні кредитором боржника на суму 7 442,00 грн.

Ухвала суду у частині грошових вимог ТОВ "Стандарт" обґрунтована тим, що ці вимоги не підтверджені належними доказами, оскільки долучений первісним кредитором до заяви про визнання кредиторських вимог акт звірки взаємних розрахунків між ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" та ТОВ "Перше реєстраційне бюро" за період з 30.06.2016 по 30.06.2019 (далі - Акт звірки взаєморозрахунків), не є первинним документом, а отже не несе в собі повної інформації стосовно проведення або не проведення господарських операцій. Крім того, Акт звірки взаєморозрахунків не містить підпису боржника, тому є неналежним доказом.

Не погодившись з ухвалою місцевого суду від 18.11.2021 в частині відмови у визнанні ТОВ "Стандарт" кредитором боржника на суму 7 442,00 грн, вказане Товариство оскаржило її в апеляційному порядку.

03.02.2022 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Стандарт" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022, серед іншого, апеляційну скаргу ТОВ "Стандарт" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 910/7986/19 в частині відмови у визнанні ТОВ "Стандарт" кредитором боржника залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого господарського суду про відмову у визнанні ТОВ "Стандарт" кредитором боржника, з огляду на недоведеність таких вимог належними та допустимими доказами.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що документи, які, на думку ТОВ "Стандарт", підтверджують його вимоги до боржника, були надані апелянтом лише 03.02.2022 в суді апеляційної інстанції разом із клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Однак, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ТОВ "Стандарт" щодо неможливості подати відповідні докази суду першої інстанції до дати проведення попереднього засідання, оскільки своєчасне отримання та подання цих доказів до суду залежало виключно від волевиявлення та дій самого скаржника, тобто мало суб`єктивний характер.

Тож за висновком апеляційного суду, у поданому клопотанні про долучення додаткових письмових доказів скаржником не наведено достатнього та належного обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у частині відмови у визнанні кредитором боржника, ТОВ "Стандарт" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати оскаржувані судові рішення у вказаній частині та визнати ТОВ "Стандарт" кредитором ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" на суму 7 442 грн.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме застосування судами положень частини першої статті 45, частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 79 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 27.05.2021 у справі № 924/556/20.

Також скаржник стверджує, що:

- висновки судів першої та апеляційної інстанцій про не доведення кредитором ТОВ "Стандарт" наявності грошових вимог до боржника порушують принцип застосування стандарту "вірогідності доказів";

- клопотання про долучення доказів до матеріалів справи було не просто подано до матеріалів справи через канцелярію суду апеляційної інстанції, а було розглянуто колегію в засіданні 03.02.2022 та задоволено, а додаткові докази - долучено.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Розпорядник майна ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Ініціюючий кредитор ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її вимог з викладених у відзиві підстав, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - залишити без змін.

Установлені судами обставини справи

Грошові вимоги ТОВ "Перше реєстраційне бюро", правонаступником якого вважає себе ТОВ "Стандарт", ґрунтуються на укладеному між первісним кредитором та боржником Договорі № Е-15 про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів випуску, що дематеріалізуються (далі - Договір), за умовами якого кредитор надає боржнику послуги щодо обслуговування рахунків у цінних паперах за відповідну щомісячну плату у розмірі 100 грн.

На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було подано копію Договору з додатком 1, копію Акту звірки взаєморозрахунків, копію Статуту кредитора, копію протоколу загальних зборів учасників кредитора від 22.12.2014 щодо призначення генерального директора, копію наказу № 21-к від 23.12.2014 щодо призначення генерального директора.

З поданих матеріалів суди встановили, що 10.01.2011 між боржником та ТОВ "Перше реєстраційне бюро" укладено Договір, згідно п.1.1. якого кредитор надає боржнику послуги щодо обслуговування рахунків у цінних паперах.

Сторони, в тому числі, передбачили обов`язки ТОВ "Перше реєстраційне бюро", як зберігача за договором, згідно яких на підставі розпорядження ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" як емітента на відкриття рахунків у цінних паперах та отриманого реєстроутримувача реєстру власників іменних цінних паперів станом на дату припинення ведення реєстру, згідно акту приймання-передачі, складеному відповідно до вимог Положення про порядок переведення випуску іменних акцій у без документарну форму, відкрити рахунки у цінних паперах власникам. На підставі заяви про відкриття рахунків та розпорядження емітента на зарахування акцій, оформленого за формою Зберігача, зарахувати цінні папери кожному Власнику на його рахунок у цінних паперах (п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору).

Боржник зобов`язаний оплачувати послуги кредитора по проведенню депозитарних операцій за цим договором згідно з тарифами кредитора, наведеними у Додатку 1 до цього Договору, у порядку та строки, передбачені цим Договором (п. 2.3.4 Договору).

Пунктом 7 Додатку № 1 до Договору передбачена абонентська плата для боржника у розмірі 100 гривень.

Види послуг, зазначені в п. 7 Додатку 1 даного Договору, є регулярними та оплачуються щомісяця протягом 10 календарних днів поточного місяця (п. 4.3.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань по цьому Договору. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний строк, якщо не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії цього Договору Сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати. (п. 8.1., 8.2. Договору).

Дослідивши зміст укладеного Договору та долучені до заяви документи, суди встановили, що матеріали справи не містять ані розпорядження ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" як емітента на відкриття рахунків у цінних паперах, ані заяви про відкриття рахунків, передбачених пунктами 2.1.1. та 2.1.2. Договору, а заявником не надано інших первинних доказів виконання вказаного договору сторонами, зокрема факту оплати наданих послуг з 2011 по 2016 роки.

Окрім копії Акту звірки взаєморозрахунків, інших доказів, в тому числі первинних документів, на підтвердження факту надання відповідних послуг боржнику до заяви не долучено. Крім того, Акт звірки взаєморозрахунків не містить підпису та печатки боржника.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання розгляду кредиторських вимог ТОВ "Стандарт", як правонаступника ТОВ "Перше реєстраційне бюро", до боржника у справі про банкрутство ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького".

Частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) (чинного на 09.08.2019 - дату звернення первісного кредитора із заявою з грошовими вимогами) передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

У відповідності з абзацами 2, 3 частини шостої статті 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

21.10.2019 введено в дію КУзПБ, згідно пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого втратив чинність Закон про банкрутство.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Колегія суддів зауважує, що на дату попереднього засідання Закон про банкрутство втратив чинність, а процедура банкрутства ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" здійснювалась у порядку КУзПБ.

Відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (що і мало місце у цій справі щодо вимог ТОВ "Перше реєстраційне бюро").

Частиною першою статті 45 КУзПБ, серед іншого, визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви в обов`язковому порядку додаються також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником або розпорядника майна.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство вимоги

Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом.

Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 у справі № 908/710/18.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі №911/2498/18.

Наведені правові висновки, що, серед інших, були враховані апеляційним судом, відповідають сталій практиці Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та щодо ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство (у попередньому засіданні).

Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами цієї справи, що:

- матеріали справи не містять ані розпорядження ПрАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" як емітента на відкриття рахунків у цінних паперах, ані заяви про відкриття рахунків, передбачених пунктами 2.1.1. та 2.1.2. Договору, а заявником не надано інших первинних доказів виконання вказаного договору сторонами, зокрема факту оплати наданих послуг з 2011 по 2016 роки;

- окрім копії Акту звірки взаєморозрахунків (що не містить підпису та печатки боржника), інших доказів, в тому числі первинних документів, на підтвердження факту надання відповідних послуг боржнику до заяви не додано.

Ураховуючи встановлені судами обставини, а також наведені вище правові норми та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Стандарт", як правонаступника ТОВ "Перше реєстраційне бюро", про визнання кредиторських вимог до боржника з тих підстав, що заявником не доведено належними та допустимими доказами заявлені грошові вимоги.

З огляду на встановлені судами обставини того, що первісним кредитором не подано, а матеріали справи на дату попереднього засідання не містили, окрім копії Акту звірки взаєморозрахунків (без підпису та печатки боржника), жодних інших доказів на підтвердження факту надання відповідних послуг боржнику, Верховний Суд вважає безпідставними аргументи скаржника про те, що висновки судів про недоведеність кредитором наявності грошових вимог до боржника порушують принцип застосування стандарту "вірогідності доказів".

Відтак доводи скаржника про неправильне застосування приписів частини першої статті 79 ГПК України щодо доведеності обставин на підставі більш вірогідних доказів, касаційний суд визнає необґрунтованими, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження грошових вимог кредитора.

З наведеного колегія суддів також відхиляє як помилкові аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі прийняті без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 45, частини другої статті 47 КУзПБ та статті 79 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 27.05.2021 у справі № 924/556/20, оскільки встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, що розглядається, є різними.

Так, у зазначеній скаржником справі № 924/556/20 суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, зокрема судами надано оцінку вимогам кредитора, підтверджених такими доказами: копіями платіжних доручень; претензії (вимоги) про повернення поворотної фінансової допомоги; відповіді на претензію (вимогу), розрахунками процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та 3% річних. Натомість, у цій справі суди встановили факт відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження грошових вимог кредитора, окрім копії Акту звірки взаєморозрахунків, що не містить підпису та печатки боржника, відтак не є належним доказом.

Вказане свідчить про помилковість аргументів ТОВ "Стандарт" щодо подібності правовідносин у цій справі та у справі № 924/556/20, зазначеній скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження, ураховуючи те, що оскаржувані судові рішення прийнято за інших обставин та поданих на їх підтвердження і досліджених судами доказів.

Доводи скаржника про те, що колегію суддів апеляційного суду в засіданні 03.02.2022 було розглянуто та задоволено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а додаткові докази було долучено, не відповідають змісту наявного у цій справі № 910/7986/19 протоколу судового засідання від 03.02.2022 та не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття та дослідження поданих документів в якості доказів під час розгляду грошових вимог скаржника з тих підстав, що ці додаткові докази не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Натомість, урахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладені у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012, та надавши правову оцінку зазначеним скаржником обставинам, які, на думку останнього, унеможливлювали своєчасне подання ним доказів до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність достатнього та належного обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції (частина третя статті 269 ГПК України).

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, як і аргументи про неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Стандарт" та необхідність залишення ухвали Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 в оскаржуваних частинах без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 (в частині відмови у визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" кредитором боржника) у справі № 910/7986/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко