Постанова

від 30.08.2022 по справі 912/2171/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/2171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на додаткову ухвалу Господарського суду Кіровоградської області

у складі судді Бестаченко О.Л.

від 12.05.2022 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Антонік С.Г., Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

від 15.06.2022

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 912/2171/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Приватного підприємства "Агроінвест-К"

про стягнення 64 705,33 грн.

1. Історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Агроінвест-К" про стягнення 31 082,60 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2018 у справі № 912/2171/18 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 30 857,91 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат, 1 762,00 грн судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 300,00 грн.

12 жовтня 2018 року на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі видано відповідний наказ.

19 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2022 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18. Визнано за період із 25.03.2020 по 23.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження". Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

03 травня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 100,00 грн.

2. Короткий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 у справі № 912/2171/18, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: присуджено до стягнення з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Додаткова ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;

- надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 100,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат;

- зазначені в акті здачі-приймання виконаних робіт від 02.05.2022 щодо надання адвокатських послуг таких як "здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця" фактично входить в підготовку щодо подання до суду скарги на бездіяльність державного виконавця з врахуванням господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" та Фортечним відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницький Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- такі дії як "організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі № 912/2171/18 безпосередньо скарги на бездіяльність державного виконавця, зазначені в акті здачі-приймання виконаних робіт від 02.05.2022, є лише технічною роботою і не є правовою допомогою;

- з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання, в якому брав участь адвокат Грищенко О.М. (під час розгляду в межах даної справи скарги на бездіяльність державного виконавця), вбачається, що засідання 29.04.2022 тривало 37 хвилин (без врахування часу на перебування суду у нарадчій кімнаті);

- з наведеного слідує, що кількість часу (фактично менше 1 години) перебування адвоката Грищенка О.М. в судовому засіданні (виходячи з його тривалості, а також з врахуванням того, що адвокат Грищенко О.М. фактично брав участь в такому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) не є значним, тому визначений розмір витрат на участь в судовому засіданні є явно завищеним та не відповідає критеріям співрозмірності;

- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокат Грищенко О.М. достатньо тривалий час представляє інтереси скаржника, а тому обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі. Підставою для подання скарги на бездіяльність державного виконавця стала бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18. Вказану скаргу, як і попередні скарги (на бездіяльність державних виконавців щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18), було підготовлено та підписано адвокатом Грищенком О.М. Отже правовідносини є типовими та не складними (не містять окремих нетипових обставин), а тому не представляли складності та затратності часу на підготування та написання зазначеної скарги;

- гонорар адвоката (у зв`язку із прийняттям позитивного для клієнта рішення - повного задоволення скарги), на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт від 02.05.2022, в розмірі 2 000,00 грн не співмірний із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг;

- суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем, відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, участь адвоката в судовому засіданні, врахувавши заяву виконавчої служби про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з додатковою ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 8 100,00 грн, та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції позивач зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Вказує, що апеляційним господарським судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 06.11.2019 у справі № 127/27155/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/19, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 10.08.2020 у справі № 910/8130/17, від 16.04.2018 у справі № 12/57, від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає про те, що апеляційним господарським судом без належного правового дослідження та оцінки залишено подані позивачем докази у справі та наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а не на суд за його власною ініціативою. Центральним апеляційним господарським судом, за відсутності поданого заінтересованою особою обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" просить врахувати, що однією з підстав для звернення до Верховного Суду є відсутність у чинному законодавстві України правової норми та відповідного правового висновку на предмет та рахунок чи слід оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо порушення та недотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати як зловживання процесуальним правом відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

5. Узагальнені доводи інших учасників справи

Учасники даної справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

6. Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі, що розглядається, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання адвокатських послуг від 18.08.2020 № 18-08-2020/4, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.05.2022.

На підставі вказаних документів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) укладено договір № 18-08-2020/4 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ПП "АГРОІНВЕСТ-К" та Фортечним ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро), котрі виникли у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2018 року у справі № 912/2171/18.

Відповідно до пункту 1.2 договору про надання адвокатських послуг від 18.08.2020 № 18-08-2020/4 правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

У пункті 3.1 договору про надання адвокатських послуг від 18.08.2020 № 18-08-2020/4 сторони погодили, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість 1 години роботи виконавця складає 800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні тощо) по підготовці матеріалів відповідно до пункту 1.1 договору.

Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: - ознайомлення із матеріалами справи - 900,00 грн; - судові засідання - 1700,00 грн; - інші види правової допомоги - 800,00 грн/год., витрати (квитки, добові) - згідно із підтверджуючими документами.

У пункті 3.8 договору про надання адвокатських послуг від 18.08.2020 № 18-08-2020/4 сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до п. 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

02.05.2022 між сторонами складено акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), в якому зазначено, що відповідно до договору № 18-08-2020/4 за період з 18.08.2020 по 29.04.2022 виконавцем передано, а замовником прийняті роботи та послуги:

Відповідно до пункту 1 акта:

- зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи (1 год);

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 (7 год.);

- участь у судовому засіданні, котре відбулось 29.04.2022 вартістю 1 700,00 грн;

- додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8 договору про надання адвокатських послуг від 18.08.2020 № 18-08-2020/4 у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі - 2 000,00 грн.

Загальна вартість вказаних послуг склала 10 100,00 грн (пункт 2 акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.05.2022).

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницький Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) та матеріали справи, є неспівмірними зі складністю справи (розгляд в межах даної справи скарги на бездіяльність державного виконавця), наданим обсягом послуг та витраченим часом на їх надання.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" адвокат Грищенко О.М. достатньо тривалий час представляє інтереси скаржника, а тому обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі. Підставою для подання скарги на бездіяльність державного виконавця стала бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18. Вказану скаргу, як і попередні скарги (на бездіяльність державних виконавців щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18), було підготовлено та підписано адвокатом Грищенком О.М. Отже правовідносини є типовими та не складними (не містять окремих нетипових обставин), а тому не представляли складності та затратності часу на підготування та написання зазначеної скарги.

Тобто, адвокат-заявник неодноразово надає адвокатські послуги позивачу, у тому числі із супроводу стадії виконання рішення суду та оскарження дій органів примусового виконання, тобто був раніше обізнаний і з правовою ситуацією у даному провадженні, і з судовою практикою.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" адвокатом Грищенком О.М. неодноразово подавалися скарги на бездіяльність виконавчої служби по виконанню наказу № 912/2171/18, в яких не змінювалось нормативно-правове обґрунтування та посилання на судову практику. Отже допомога адвоката, як професійна правова, є незначною.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання, в якому брав участь адвокат Грищенко О.М. (під час розгляду в межах даної справи скарги на бездіяльність державного виконавця), судове засідання 29.04.2022 тривало 37 хвилин (без врахування часу на перебування суду у нарадчій кімнаті).

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, з наведеного слідує, що кількість часу (фактично менше 1 години) перебування адвоката Грищенка О.М. в судовому засіданні (виходячи з його тривалості, а також з врахуванням того, що адвокат Грищенко О.М. фактично брав участь в такому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) не є значним, тому визначений розмір витрат на участь в судовому засіданні є явно завищеним та не відповідає критеріям співрозмірності.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони з огляду на таке.

У цій справі органом виконавчої служби були подані заперечення до суду першої інстанції проти розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами, на послуги адвоката.

Крім того, суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Висновки судів про часткову відмову позивачу, на користь якого ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення ними норм процесуального законодавства.

Детально проаналізувавши всі докази, враховуючи конкретні обставини справи, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для часткового задоволення вищезазначеної заяви і стягнення з органу виконавчої служби на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. Іншу частину витрат нестиме позивач. Такий висновок прямо відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Окрім того, Суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

При касаційному перегляді додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Верховний Суд не виявив в діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень.

Разом з тим, за доводами скаржника судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 06.11.2019 у справі № 127/27155/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/19, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 10.08.2020 у справі № 910/8130/17, від 16.04.2018 у справі № 12/57, від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Верховний Суд, проаналізувавши вказані постанови, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, оскільки ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції при розгляді заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не застосовували положення статті 43 (Неприпустимість зловживання процесуальними правами) Господарського процесуального кодексу України у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначеної норми.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, перевіривши додаткову ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

8. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 912/2171/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

О.А. Кролевець