Ухвала

від 22.08.2022 по справі 810/2893/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 810/2893/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Пономарьова Г. П. (у порядку самопредставництва),

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - Дядюри Н. О. (адвокат),

розглянувши касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2021 (суддя Шевчук Н. Г.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (судді: Коробенко Г. П. - головуючий, Козир Т. П., Кравчук Г. А.) у справі

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне"

до Державної інспекції з енергетичного нагляду України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Обслуговуючий кооператив "Садівничий кооператив "Вікторія", 2) Садівничий кооператив "Вікторія-Плюс",

про визнання дій протиправними.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Стадне" (далі - ОБ "СТ "Стадне") звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання енергетичної енергії в місті Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зняття з контролю припису від 02.07.2014 № 08/11-18-348, винесеного Обслуговуючому кооперативу "Садівничий кооператив "Вікторія" (далі - ОБ "СТ "Вікторія").

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що припис знято з контролю передчасно, оскільки ОК "СК "Вікторія" не усунуто виявлені порушення законодавства при постачанні електроенергії на земельну ділянку, законним орендарем якої є ОБ "СТ "Стадне".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, позов задоволено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зняття органами Держенергонагляду винесеного суб`єкту господарювання припису з контролю може відбуватись лише після усунення встановлених раніше порушень вимог законодавства.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 810/2893/15 касаційну скаргу Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві задоволено частково; постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 скасовано; закрито провадження у справі № 810/2893/15.

Враховуючи характер спірних правовідносин та суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що наявний між сторонами спір стосується цивільних прав та інтересів позивача та третіх осіб щодо користування земельною ділянкою, а тому цей спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2020 задоволено заяву ОК "СТ "Стадне" та передано зазначену справу до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2021 за клопотанням позивача замінено неналежного первісного відповідача Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання енергетичної енергії в м. Києві належним відповідачем Державною інспекцією з енергетичного нагляду України (далі - Інспекція).

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що Інспекцією жодні права та охоронювані законом інтереси позивача порушені не були, оскільки припис є актом індивідуальної дії, тобто породжує настання обов`язків виключно для суб`єкта господарювання, якому його видано, в даному випадку це ОК "СК "Вікторія", а отже безпосередньо не стосується ОК "СТ "Стадне" та не породжує у нього жодних прав та обов`язків.

У касаційній скарзі ОК "СТ "Стадне" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції не враховано висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18.09.2019 у справі № 2040/6074/18 про те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

При цьому скаржник наголошує на тому, що внесений керівництву ОК "СК "Вікторія" припис від 02.07.2014 № 08/11-18-348 з вимогою привести електропостачання садівничих будинків Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" (далі - СК "Вікторія-Плюс"), підключених до електромереж ОК "СК "Вікторія", відповідно до затвердженої проектно-технічної та договірної документації направлений на відновлення прав ОК "СТ "Стадне". Зокрема, проектно-технічна та договірна документація ОК "СК "Вікторія" не передбачала і не передбачає розміщення ліній електропередач та постачання електричної енергії на територію ОК "СТ "Стадне". Таким чином, при повному виконанні припису, ОК "СК "Вікторія" зобов`язано припинити електропостачання на земельну ділянку позивача, що відновить порушені права останнього.

Незважаючи не те, що припис винесено ОК "СК "Вікторія", на думку скаржника, фактично він (припис) стосується відновлення прав ОК "СТ "Стадне", оскільки безпідставне зняття з контролю зазначеного припису фактично призвело до того, що на теперішний час триває порушення прав позивача.

Інспекція та ОБ "СТ "Вікторія" у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Відзиву на касаційну скаргу від СК "Вікторія-Плюс" до суду не надійшло.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОК "СТ "Стадне" на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 810/2893/15 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.08.2022.

Суди встановили такі фактичні обставини

ОК "СТ "Стадне" на підставі договору оренди, укладеного з Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області 15.04.2008 № 1392 (зі змінами), використовує на праві оренди земельну ділянку загальною площею 19,6513 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:2124, в Бориспільському районі Київської області.

У 2013 році ОК "СТ "Стадне" звернувся до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в місті Києві зі скаргою від 12.02.2013 № 005-02/13, у якій зазначав, що на земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні, самочинно встановлені лінії електропередач без його погодження (як законного орендаря) та без погодження з відповідними органами, якими незаконно постачається електроенергія, що порушує його права як орендаря земельної ділянки, та просить встановити осіб, які незаконно здійснили монтаж електромереж, вчинити дії щодо відключення незаконно проведених електричних мереж на території ОК "СТ "Стадне", притягнути винних осіб до відповідальності згідно із законом.

За цією скаргою Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в місті Києві проведено перевірку за адресою: м. Київ, Осокорки, Бориспільський район, с. Гнідин, на енергетичних об`єктах ОК "СК "Вікторія", за результатами якої встановлено, що енергопостачальною організацією ПАТ "Київенерго" з ОК "СК "Вікторія" укладено договір від 21.10.2009 № 3372035 на електропостачання останнього, а електропостачання садівничих будинків СК "Вікторія-Плюс" здійснюється кабельно-повітряною лінією 0,4кВ від внутрішніх мереж РУ0,4кВ КТП 7265 після розрахункового приладу обліку, що утримується на балансі ОК "СК "Вікторія". Встановлено, що проектно-технічна та інша дозвільна документація на підключення садівничих будинків СК "Вікторія-Плюс" до електромереж ОК "СК "Вікторія" відсутня, що є порушенням вимог розділу IV пункту 3.1, 5.7 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та вимог пунктів 1.6, 7.5 Правил користування електричною енергією (акт здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю) від 02.07.2014 № 08/11-18-896).

За результатами перевірки керівництву ОК "СК "Вікторія" внесено припис від 02.07.2014 № 08/11-18-348 на приведення електропостачання до узгодженої проектно-технічної документації.

ОК "СК "Вікторія" на виконання вимог припису надано Державній інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в місті Києві розроблений ТОВ "Енергоера" робочий проект зовнішнього електропостачання СК "Вікторія-Плюс", який погоджено третіми особами.

Після отримання Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в місті Києві листа ОК "СК "Вікторія" від 29.04.2015 припис від 02.07.2014 № 08/11-18-348 знято з контролю у зв`язку із виконанням його вимог.

Предметом позову у цій справі є визнання протиправними дії відповідача щодо зняття з контролю припису від 02.07.2014 № 08/11-18-348, винесеного ОК "СК "Вікторія".

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Згідно із частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ОК "СТ "Стадне" на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 810/2893/15 необхідно закрити з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (не застосовано до спірних правовідносин положення статті 55 Конституції України, пунктів 18, 19 статті 4, статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України), викладених у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 2040/6074/18 про те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується, оскільки у зазначеній справі та справі, яка розглядається (№ 810/2893/15), суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у цих справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

Так, предметом спору у справі № 2040/6074/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є наявність чи відсутність підстав для визнання незаконним і скасування розпорядження Харківської обласної державної адміністрації, яке є актом індивідуальної дії, оскільки воно видане з метою вирішення кадрового питання; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо призначення фізичної особи на посаду; адресоване виключно фізичній особі; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на виникнення конкретних правовідносин між Харківською обласною державною адміністрацією і фізичною особою; не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує дію після призначення на посаду.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі № 2040/6074/18, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, керувався тим, що оскаржуваний позивачем індивідуальний акт стосується прав та законних інтересів фізичної особи та може бути оскаржений нею як особою, зазначеною в цьому акті, відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, у той час як МОЗ України не є органом, встановленим законом, для звернення до суду щодо оскарження такого акта, як і не є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим законодавцем для здійснення контролю щодо проходження громадянами України публічної служби в місцевих державних адміністраціях.

Тобто, правовідносини та предмет спору у справі № 2040/6074/18 не є подібними до справи, яка розглядається (№ 810/2893/15), оскільки наявний між сторонами спір, як встановив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, не пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, а стосується цивільних прав та інтересів позивача та третіх осіб щодо користування земельною ділянкою.

Відсутні підстави вважати, що висновки господарських судів попередніх інстанцій у цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 55 Конституції України, пунктів 18, 19 статті 4, статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 2040/6074/18, оскільки правові висновки у зазначеній справі не доводять неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення, що, у свою чергу, унеможливлює висновок про подібність правовідносин у наведеній справі.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 810/2893/15 касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права (статті 55 Конституції України, пунктів 18, 19 статті 4, статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України), які викладено у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 2040/6074/18 та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 810/2893/15.

З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження позивачем не зазначалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОК "СТ "Стадне" на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 810/2893/15.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 810/2893/15 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай