Ухвала

від 31.08.2022 по справі 908/1214/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/1214/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2022 (у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозрєніє"

про розірвання договору та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2022 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2022 (повний текст складено 26.01.2022) у справі № 908/1214/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 01.08.2022 касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із визнанням неповажними підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та надано строк для усунення недоліків до 31.08.2022.

19.08.2022 засобами поштового зв`язку Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях направило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору, які надійшли до Суду 25.08.2022.

Розглянувши подані клопотання Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено відстрочення сплати судового збору юридичним особам, відповідне клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не підлягає задоволенню в силу закону.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника у поданому ним клопотанні значною частиною фактично дублюють раніше наведені ним, які вже визнавались Судом неповажними, а додаткові аргументи не містять належного обґрунтування, в тому числі, щодо наявності об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску. У зв`язку з наведеним колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з таких підстав.

Так, звертаючись з касаційною скаргою 24.06.2022 (що підтверджується відбитком вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке було обґрунтоване тим, що 26.01.2022 у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Оскільки протягом місяця на адресу Позивача вказане рішення так і не надійшло, він 21.02.2022 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про видачу нарочно копії повного тексту оскаржуваної постанови.

При цьому скаржник зазначив, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України було введено воєнний стан. У зв`язку з цим, у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з 01.03.2022 було встановлено простій і припинено його з 22.04.2022. Таким чином, за твердженнями заявника, повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 908/1214/21 був отриманий його представником нарочно у вказаному суді лише 03.06.2022, на підтвердження чого ним надано копію першої сторінки зазначеного судового рішення з відміткою реєстрації вхідної кореспонденції.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2022 касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у зв`язку із визнанням неповажними підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надано строк для усунення недоліків.

19.08.2022 засобами поштового зв`язку Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях направило, зокрема, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник навів ті ж самі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, які ним було наведено у касаційній скарзі, поданій 24.06.2022.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наведені скаржником підстави на поновлення процесуального строку на касаційне оскарження ухвалою від 01.08.2022 вже визнано неповажними. Інших обставин щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження скаржником наведено не було.

Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на зазначене, Суд вважає, що підстави для задоволення клопотання про поновлення вказаного строку відсутні, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження мали для скаржника суб`єктивний характер та залежали виключно від нього самого.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 292, пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 908/1214/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 116, 119, 234, 288, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 908/1214/21.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 908/1214/21.

3. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Зуєв

Судді І.С. Берднік

В.Г. Суховий