Постанова

від 30.08.2022 по справі 707/886/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року

м. Черкаси

справа № 707/886/21, провадження № 22-ц/821/200/22 категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача-адвокат: Манзар Тетяна Володимирівна

відповідач: ОСОБА_2

представник відповідача-адвокат: Сучило Артем Олегович

треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета позову:

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Велика Олена Володимирівна;

ОСОБА_3

розглянув упорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 адвокатаСучила АртемаОлеговича нарішення Черкаськогорайонного судуЧеркаської областівід 21липня 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору:Державний реєстраторправ нанерухоме майноУправління зпитань державноїреєстрації Черкаськоїміської радиВелика ОленаВолодимирівна, ОСОБА_3 проскасування (припинення)запису пропроведену державнуреєстрацію права,у складі:головуючого суддіМиколаєнко Т.А., дата складання повного тексту не вказано.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про скасування (припинення) запису про проведену державну реєстрацію права.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки площею 0,2946 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Руськополянської сільської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішення 43 сесії 5 скликання Руськополянської сільської ради від 03 квітня 2009 року № 43-19 «Про затвердження актів погодження меж земельних ділянок» та рішення Руськополянської сільської ради № 47-1 від 16 жовтня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2269 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, задоволено та визнано недійсними вказані вище рішення органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, на підставі скасованого рішення Руськополянської сільської ради № 47-1 від 16 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, а в подальшому, завідомо знаючи про постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2011 року, подав його до державного реєстратора виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Яжемчук О.А., якою здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2269 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Руськополянська сільська рада, Державне агентство із земельних ресурсів в особі Черкаської регіональної філії ДП «Укрспецзем», державний реєстратор виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Яжемчук О.А., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, звільнивши займану частину земельної ділянки, демонтувавши перешкоди і надавши вільний доступ на відновлення меж земельної ділянки, визнання права здійснити демонтаж встановлених перешкод без згоди іншого власника, та про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та її обтяжень щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку задоволено частково

- визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 16 жовтня 2009 року № 47-1, (земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2269 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7124985200:02:004:0476);

- зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у здійсненні ними права власності земельною ділянкою, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2946 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, яка належить їм на праві спільної часткової власності в частках по 1/2 частині кожному, на підставі рішення Руськополянської сільської ради 12-13/VІІ від 07 вересня 2016 року та витягу з Державного земельного кадастру НВ-7103463392016 від 17 березня 2016 року, шляхом припинення її використання для експлуатації і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до Руськополянської сільської ради, державного реєстратора виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Сафроненка В.А., ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Руськополянської сільської ради від 07 вересня 2016 року про затвердження технічної документації, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки за кожним - відмовлено повністю.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 - адвоката Сучила А.О. та ОСОБА_5 - залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року у справі № 707/1607/17 залишено без змін.

Зазначає, що відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року зазначив, що рішення суду, після набрання ним законної сили, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Разом з тим, рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57602452 від 13 квітня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Великою О.В. відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку з реєстраційним номером 1062967971249, кадастровий номер земельної ділянки 7124985200:02:004:0476, у зв`язку з тим, що станом на день подання нею заяви відбулися зміни в пунктах 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній з 16.01.2020), відповідно до яких відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

В зв`язку з вищевикладеним просила суд:

скасувати (припинити) реєстраційний запис про право власності № 17046921 від 13 жовтня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкта нерухомого майна 1062967971249, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 ;

стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати за правничу допомогу та судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області 21 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Скасовано (припинено) реєстраційний запис про право власності № 17046921 від 13 жовтня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкта нерухомого майна 1062967971249, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Стягнуто з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 908, 00 грн. та понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Сучила А.О.

У серпні 2021 року адвокат Сучило А.О., вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, подав до Апеляційного суду скаргу, в якій просив рішення Черкаського районного суду Черкаської області скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Позивачем по справі була подана заява про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124985200:02:004:0476.

За результатом розгляду заяви державним реєстратором Великою О.В. було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначивши, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», так як позивачем було подано рішення суду яким скасовано державний акт на право власності на землю виданого відповідачу та яке не містить визнання, зміну чи припинення речових прав.

Крім того, державним реєстратором зазначено про наявність суперечності в площі земельної ділянки, так як в загальних відомостях про земельну ділянку, сформованих державним реєстратором в режимі реального часу, наявна інформація щодо загальної площі в розмірі 0,2268 га, а в рішенні суду та Державному реєстрі речових прав міститься відомості про загальну площу земельної ділянки 0,2269 га.

Вказує, що відповідно до вищевикладеного можна зробити висновок, що скасування (припинення) запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 за позивачем не забезпечить реалізацію права ОСОБА_1 на реєстрацію права власності, адже дане рішення не змінить площу земельної ділянки.

Разом з відзивом, представником відповідача - адвокатом Сучило А.О. подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, яку він мотивує тим, що у провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебувала справа № 707/1607/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки. 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 при розгляді вказаної справи був наданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого позивачу стало відомо про те, що за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,2269 га. На підтвердження даного факту ОСОБА_2 була надана інформаційна довідка від 24 жовтня 2016 року за № 71214439 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1062967971249, номер запису про право власності: 17046921, дата реєстрації: 13.10.2016). Крім того, 27 лютого 2018 року представником ОСОБА_2 був поданий зустрічний позов по справі № 707/1607/17, у тексті якого також було заначено про зареєстроване право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та повторно долучено інформаційну довідку від 24 жовтня 2016 року № 71214439. Отже, позивачу було достовірно відомо про факт реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем ще з лютого 2018 року, а тому строк позовної давності на момент звернення до суду з даною позовною заявою, тобто станом на 05 травня 2021 року, є пропущеним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Крім того, адвокат Сучило А.О. звертає увагу на те, що дана позовна заява про скасування (припинення) запису про проведену державну реєстрацію права підписана адвокатом Манзар Т.В., яка не має повноважень щодо підпису документів від імені ОСОБА_1 , оскільки Договором про надання правової допомоги № 38 від 30 квітня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Манзар Т.В., не передбачено право останньої підписувати від імені ОСОБА_1 позовну заяву.

Відзиви на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7 , зазначено, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними й такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Звертає увагу на те, що посилання відповідача у апеляційній скарзі на невідповідність конфігурації площі земельної ділянки ОСОБА_2 у рішенні суду та Державному реєстрі речових прав, а саме розмір 0,2268 га та 0,2269 га не було підставою реєстратора у відмові у скасуванні (припиненні) реєстраційного запису про право власності № 17046921 від 13.10.2016 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а лише зміна в пунктах 1,2,3 частини 3 статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому доводи з даного приводу відповідача є необґрунтованими.

Що стосується доводів апелянта щодо повноваження адвоката Манзар Т.В., зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю представник Яценко Г.Г. є адвокатом, в силу ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката Манзар Т.В. підтверджуються ордером, у даному ордері відсутні будь-які обмеження щодо вчинення процесуальних дій від імені позивача, тому адвокат Манзар Т.В. діє від імені ОСОБА_1 та користується процесуальними правами останньої на законних підставах. Крім того, всі процесуальні документи, в тому числі і позовна заява особисто підписана позивачкою ОСОБА_1 .

Просить суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 3000,00 грн.

У відповідіна відзив позивачки адвокат ОСОБА_2 ОСОБА_8 зазначив, відповідач невірно трактує відмову державного реєстратора у здійсненні реєстрації права власності, оскільки державним реєстратором чітко зазначено про наявність суперечності в площі земельної ділянки.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_1 разом із третьою особою ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки площею 0,2946 га, кадастровий номер 7124985200:02:004:1001, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 68301819 від 16 вересня 2016 року 9а.с. 10-11).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2011 року в справі № 2а-2/2011 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Руськополянської сільської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішення 43 сесії 5 скликання Руськополянської сільської ради від 03 квітня 2009 року № 43-19 «Про затвердження актів погодження меж земельних ділянок» та рішення Руськополянської сільської ради № 47-1 від 16 жовтня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2269 га, позов задоволено та, у зв`язку із незаконністю на момент прийняття, визнано недійсними вказані вище рішення органу місцевого самоврядування (а.с. 14-15).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року апеляційні скарги Руськополянської сільської ради, ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2011 року - без змін (а.с. 16-17).

На підставі скасованого рішення Руськополянської сільської ради № 47-1 від 16 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, згідно з яким державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Яжемчук О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 32003089 від 24 жовтня 2016 року, та здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2269 га, кадастровий номер: 7124985200:02:004:0476, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 71214439 від 24 жовтня 2016 року (а.с. 12-13).

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року в цивільній справі № 707/1607/17, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, зокрема, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 16 жовтня 2009 року № 47-1, (земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,2269 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7124985200:02:004:0476).

Водночас, вищевказаним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року в цивільній справі № 707/1607/17 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та її обтяжень щодо державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , як у такій, що заявлена передчасно.

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2022 року рішення Черкаського районного суду від 28 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишено без змін.

При цьому, Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57602452 від 13 квітня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Великою О.В. відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку з реєстраційним номером 1062967971249, кадастровий номер земельної ділянки 7124985200:02:004:0476, у зв`язку з тим, що станом на день подання нею заяви відбулися зміни в пунктах 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України (у редакції, чинній з 16.01.2020), відповідно до яких відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (а.с.36).

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час прийняття оскаржуваних рішень державних реєстраторів) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19.

Таким чином, зважаючи на те, що з 16 січня 2020 року, матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що звернув увагу суд першої інстанцій, колегія суддів зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин належним способом захисту прав та інтересів позивача буде ухвалення судового рішення про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 15 липня 2021 року у справі № 204/5525/18 (провадження № 61-3707св20).

В зв`язку з вищевикладеним суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, та зважаючи на те, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року в цивільній справі № 707/1607/17 визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 913038 від 20 листопада 2009 року, що виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Руськополянської сільської ради від 16.10.2009 року № 47-1, однак не вирішено питання про припинення речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, позовні вимоги підлягають до задоволення про скасування (припинення) реєстраційного запису про право власності № 17046921 від 13 жовтня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно по реєстраційному номеру об`єкта нерухомого майна 1062967971249, щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124985200:02:004:0476, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Доводи апелянта про те, що підставою для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на земельну ділянку з реєстраційним номером 1062967971249, кадастровий номер земельної ділянки 7124985200:02:004:0476, слугувала невідповідність площі земельної ділянки, а не наявність запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 57602452 від 13 квітня 2021 року.

Також є безпідставними доводи апелянта про те, що технічна документація із землеустрою на спірну земельну ділянку, яка не скасована жодним судовим рішенням, посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2269 га, оскільки сама по собі технічна документація із землеустрою не є правовстановлюючим документом та не слугує підставою для здійснення реєстрації за особою права власності на земельну ділянку, особливо в контексті визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, що виданий на ім`я такої особи, а також скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого був виданий вищевказаний державний акт.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що позовна заява про скасування (припинення) запису про проведену державну реєстрацію права підписана адвокатом Манзар Т.В., яка не має повноважень щодо підпису документів від імені ОСОБА_1 та Договором про надання правової допомоги № 38 від 30 квітня 2021 року, укладеним між позивачем та адвокатом, не передбачено право останньої підписувати від імені ОСОБА_1 позовну заяву, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи дана позовна заява підписана не лише представником позивача, але і самою позивачкою особисто. Разом з тим, слід зазначити, що договір про надання правової допомоги є тим документом, у якому закріплюється обсяг повноважень адвоката, а також вказуються обмеження останнього щодо вчинення певних дій.

Проаналізувавши зміст Договору про надання правової допомоги № 38 від 30 квітня 2021 року, суд констатує, що він не містить переліку дій, у вчиненні яких була б обмежена адвокат ОСОБА_7 .

Крім того, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Що стосується позовної давності, яку заявив представник ОСОБА_2 адвокат Сучило А.О., колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено судом першої інстанції, 27 вересня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до відповідача ОСОБА_2 із позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що звернувшись 27 вересня 2018 року до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 із зазначеними вище позовними вимогами, який розглянутий судом по суті, позивач перервала позовну давність у спорі з відповідачем. Таким чином, що звернення позивача із даним позовом до суду 05 травня 2021 року відбулося в межах позовної давності.

Щодо витрат на правничу допомогу.

За змістом частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві було зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 5000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, а саме: копії Договору № 38 про надання правничої допомоги від 30 квітня 2021 року, копії Акта № 28 прийому наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 38 від 30 квітня 2021 року; квитанції № 28 від 09 червня 2021 року.

Суд прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вимога позивача про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. є обґрунтованою та підтверджується належними доказами, а отже, такою що підлягає до задоволення.

Таким чином доводи, викладені в апеляційнійскарзі про те, що оскаржуванерішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до невірноговирішення спору, що, відповідно, є підставою для його скасування, з огляду на викладене, є безпідставними.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

При подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду від 21.07.2021 року, адвокат Манзар Т.В. подала клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши докази, а саме копію додаткового договору від 17.09.2021 року, копію акту № 45 від 17.09.2021 року, копію квитанції № 45 від 17.09.2021 року, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз апеляційної скарги, складання та оформлення відзиву на апеляційну скаргу), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн., оскільки такий розмір судових витрат є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Сучила А.О. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 липня 2021 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Сучила Артема Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Велика Олена Володимирівна, ОСОБА_3 про скасування (припинення) запису про проведену державну реєстрацію права залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2022 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко