Рішення

від 31.08.2022 по справі 300/2476/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2022 р. справа № 300/2476/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Благодир Сергій Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 21.06.2022 звернувся в суд із позовною заявою до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що в квітні 2016 позивач звернувся в суд з позовом до голови м. Івано-Франківська, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №296-с від 21.02.2016, поновлення на роботі на посаді заступника департаменту начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради з 21.03.2016, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2016 у справі №344/7365/2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2016 у справі №344/7365/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №296-с від 21.03.2016 про звільнення з роботи позивача. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління правової роботи та контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 22.03.2016. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74005,68 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. При перерахуванні позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач не нарахував, не обчислив і не сплатив єдиний соціальний внесок із суми 74005,68 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №300/30/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 08.07.2020 позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі міського голови Марцінківа Р.Р. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 05.10.2017 по 23.04.2020 в розмірі 229631,17 грн. При перерахуванні належного позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.10.2017 по 23.04.2020 відповідач не нарахував, не обчислив і не сплатив єдиний соціальний внесок із суми 229631,17 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №300/2260/21, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021, позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі міського голови Марцінківа Р.Р. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 24.04.2020 по 19.07.2021 в розмірі 110742,74 грн. При перерахунку позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 19.07.2021 відповідач не нарахував, не обчислив і не сплатив єдиний соціальний внесок із суми 110742,74 грн.

Позивач звернувся до ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо надання індивідуальної податкової консультації щодо сплати ЄСВ. ГУ ДФС в Івано-Франківській області надало позивачу роз`яснення, з якого слідує, що відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок у розмірі 22 відсотки до бази оподаткування сплачує роботодавець. Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача щодо надання інформації про сплату відповідачем ЄСВ із сум стягнених за рішенням суду. На цей запит відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що не сплачував та не буде сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки він не був роботодавцем позивача. Позивач звернувся зі скаргою до ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо несплати відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач повторно звернувся до ДПС зі скаргою на дії службових осіб ГУ ДПС в Івано-Франківській області, у якій просив вжитим заходів щодо стягнення з відповідача сум ЄСВ з виплат проведених за рішеннями судів. ДПС України надало відповідь на скаргу позивача, з якої слідує, що податкові органи не можуть провести перевірку законності сплати відповідачем ЄСВ, оскільки Верховною Радою України введений мораторій на проведення позапланових документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 до завершення карантину пов`язаного з короно вірусною хворобою. Також ДПС України повідомило, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу лист з питань сплати податків та ЄСВ з доходів, нарахованих позивачу за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду. Однак, відповідач до цього часу не виконав вимоги закону та не сплатив ЄСВ із сум стягнених за рішенням суду. Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправну бездіяльність Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо не нарахування, не утримання та не відображення в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.12.2016 по 19.07.2021 та зобов`язати відповідача нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із нарахованого та сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 , відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №344/7365/16-а, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №300/30/20 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №300/2260/21, з помісячним її відображенням в первинному бухгалтерському та персоніфікованому обліках, та подати до відповідного територіального органу Пенсійного Фонду України дані до системи персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1 , відобразивши суми нарахованого та виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за період з 22.12.2016 по 19.07.2021, помісячно.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.54-55).

30.06.2022 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, яке буде проводитися без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.75-76).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зокрема зазначила, що ОСОБА_1 до звільнення працював на посаді начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудування Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 37795195), який є окремою юридичною особою. ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, не отримував у виконавчому комітеті заробітну плату, тому виконавчий комітет не є податковим агентом згідно норм Податкового кодексу України не є страхувальником згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а відтак обов`язок нараховувати і сплачувати єдиний внесок у виконавчому комітеті відсутній. Просила у задоволенні позову відмовити (а.с.90-92).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", посилання на які зазначені у позовній заяві, прямо вказують на наявність у відповідача законодавчо передбаченого обов`язку здійснювати нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача у разі виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за рішенням суду із відображенням його нарахування за кожним календарним місяцем і календарним роком та подачею таких відомостей у відповідній звітності до територіального органу Пенсійного фонду (а.с. 107-111).

Представник відповідача скористалася своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив, у якій зокрема зазначила, що відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-7) ОСОБА_1 страхувальником до моменту звільнення був Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 37795195) (а.с. 114-115).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося своїм правом на подання пояснення. У даному поясненні представник третьої особи зокрема зазначає, що статтею 56 Закону №1788 визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю. Відповідно до статті 106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Враховуючи наведене, зазначила, що обов`язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на страхувальника-роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи-працівника (а.с.80-82).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає такі обставини.

У квітні 2016 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до голови м. Івано-Франківська, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №296-с від 21.02.2016, поновлення на роботі на посаді заступника департаменту начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради з 21.03.2016, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2016 у справі №344/7365/2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2016 у справі №344/7365/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №296-с від 21.03.2016 про звільнення з роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління правової роботи та контролю за дотриманням законодавства в сфері містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з 22.03.2016. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74005,68 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.17-20).

29.01.2020 відповідач на виконання рішення суду перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. При перерахуванні позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач не нарахував, не обчислив і не сплатив єдиний соціальний внесок із суми 74005,68 грн, що підтверджується копією довідки АТ КБ "Приватбанку" (а.с. 21).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №300/30/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 08.07.2020 позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі міського голови Марцінків Р.Р. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 05.10.2017 по 23.04.2020 в розмірі 229631,17 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 2006,90 грн сплаченого судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 22-25).

У вересні 2020 року відповідач перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 05.10.2017 по 23.04.2020. При перерахуванні належного позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.10.2017 по 23.04.2020 відповідач не нарахував, не обчислив і не сплатив єдиний соціальний внесок із суми 229631,17 грн, що підтверджується копією довідки АТ КБ "Приватбанку" (а.с.26).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №300/2260/21, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021, позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі міського голови Марцінківа Р.Р. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 24.04.2020 по 19.07.2021 в розмірі 110742,74 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 2006,90 грн сплаченого судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 27-31).

У січні 2021 року відповідач перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 24.04.2020 по 19.07.2021 в розмірі 110742,74 грн. При перерахунку позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по 19.07.2021 відповідач не нарахував, не обчислив і не сплатив єдиний соціальний внесок із суми 110742,74 грн.

Позивач звернувся до ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо надання індивідуальної податкової консультації щодо сплати ЄСВ.

ГУ ДФС в Івано-Франківській області надало позивачу роз`яснення від 14.02.2020 за вих №23/О/09-19-33-01-16, з якого слідує, що відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок у розмірі 22 відсотки до бази оподаткування сплачує роботодавець (а.с. 32-33).

Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача щодо надання інформації про сплату відповідачем ЄСВ із сум стягнених за рішенням суду.

На зазначений запит відповідач надав відповідь від 12.04.2021 №14/01-20/1291, у якій зазначив, що не сплачував та не буде сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки він не був роботодавцем позивача (а.с.34-35).

Позивач звернувся зі скаргою до ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо несплати відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.36).

ГУ ДПС в Івано-Франківській області, на скаргу позивача надало відповідь, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх (а.с.37).

Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на дії службових осіб ГУ ДПС в Івано-Франківській області, у якій просив вжитим заходів щодо стягнення з відповідача сум ЄСВ з виплат проведених за рішеннями судів (а.с.38-39).

ДПС України надало відповідь на скаргу позивача, з якої слідує, що податкові органи не можуть провести перевірку законності сплати відповідачем ЄСВ, оскільки Верховною Радою України введений мораторій на проведення позапланових документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 до завершення карантину пов`язаного з короно вірусною хворобою. Також ДПС України повідомило, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу лист з питань сплати податків та ЄСВ з доходів, нарахованих позивачу за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду (а.с.40-42).

13.06.2022 позивач отримав з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форми ОК-7). Із зазначеної довідки слідує, що відповідачем у 2016-2021 роках не нараховано та не сплачено єдиний внесок на суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі позивача, які були визначені за вищезазначеними рішеннями судів (а.с.43-45).

Вважаючи протиправну бездіяльність Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо не нарахування, не утримання та не відображення в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.12.2016 по 19.07.2021 та просить суд зобов`язати відповідача нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із нарахованого та сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 , відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №344/7365/16-а, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №300/30/20 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №300/2260/21, з помісячним її відображенням в первинному бухгалтерському та персоніфікованому обліках, та подати до відповідного територіального органу Пенсійного Фонду України дані до системи персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1 , відобразивши суми нарахованого та виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за період з 22.12.2016 по 19.07.2021, помісячно, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ЄВ (далі - також єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Положеннями частини другої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК).

У пункті 164.1 статті 164 ПК вказано, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Частинами шостою, восьмою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Відповідно до абз 2 підпункту 4 пункту 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду,- середню заробітну плату за вимушений прогул.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому суд звертає увагу на те, що єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

При цьому посилання відповідача на те, що згідно інформації відділу бухгалтерського обліку та звітності Івано-Франківської ОСОБА_1 у виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради ніколи не працював, заробітна плата йому не нараховувалась та відповідно звітність по ЄСВ не подавалось є помилковим, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 встановлено, що порушення трудового законодавства під час незаконного звільнення з роботи позивача допущені посадовими особами виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, так як позивач прийнятий та звільнений з роботи саме розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська, зокрема звільнення відбулося на підставі розпорядження міського голови №296-с від 21.03.2016. Також рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №300/30/20 та від 19.07.2021 у справі №300/2260/21 встановлено, що затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі допущені саме Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не підлягає доказуванню факт, що роботодавцем ОСОБА_1 є Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, тому відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" сплата єдиного соціального внеску у розмірі 22 відсотки до бази нарахування покладається на відповідача.

Щодо строків звернення до суду, то суд зазначає таке.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином обов`язок відповідача щодо сплати страхових внесків із коштів виплачених позивачу за рішенням суду не обмежений будь-яким строком.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. В свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Верховний Суд зазначає, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленими статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком давності, що означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином 6 місяцями.

Оскільки несплата відповідачем страхових внесків за своєю юридичною природою є правопорушенням у соціальній сфері, що носить триваючий характер, то позивач не порушив строків звернення до суду.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (частина 4 статті 9, частина 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради підлягає стягненню сплачений, згідно квитанції за №7273-8380-1362-7629 від 20.06.2022, судовий збір в розмірі 992,40 грн (а.с.1).

Крім того, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію договору про надання правової допомоги;

- тарифи юридичних та консультаційних послуг;

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- акт розрахунку розміру витрат на правничу допомогу;

- квитанцію про отримання гонорару у розмірі 5000,00 грн;

Як вбачається розрахунку розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом судової справи вартість однієї години наданих адвокатом послуг становить 500 грн.

Кількість витраченого часу відповідно до розрахунку розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом судової справи становить 10 годин, з яких:

- ознайомлення з матеріалами, надання консультації, підготовка запитів 1 год.;

- підготовка позовної заяви, виготовлення копій документів, відправлення заяви 9 год.

Загальна вартість послуг адвоката становить 5000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правничої допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 5000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами немайнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправну бездіяльність Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо не нарахування, не утримання та не відображення в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.12.2016 по 19.07.2021.

Зобов`язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із нарахованого та сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №344/7365/16-а, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №300/30/20 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №300/2260/21, з помісячним її відображенням в первинному бухгалтерському та персоніфікованому обліках, та подати до відповідного територіального органу Пенсійного Фонду України дані до системи персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1 , відобразивши суми нарахованого та виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за період з 22.12.2016 по 19.07.2021, помісячно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21,м. Івано-Франківськ, 76004) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійокта частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.