Рішення

від 16.08.2022 по справі 320/726/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року № 320/726/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Києві у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Рокитнянської селищної ради (ЄДРПОУ: 04358997, адреса: 09601, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, буд. 2) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення постійної комісії Рокитнянської селищної ради з питань господарської діяльності, розвитку суб`єктів малого підприємництва, регулювання земельних відносин та екології від 20.12.2021, оформлене протоколом № 13 від 20.12.2021 року, в частині невинесення заяви ОСОБА_1 від 15.12.2021 року ВХ. № 03-12-1636 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради (09601, Київська область, Білоцерківський район, селище Рокитне, вул. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ: 04358997), яка полягала у не розгляді на своєму пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 15.12.2021 року ВХ. № 03-12-1636 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- зобов`язати Рокитнянську селищну раду розглянути на своєму пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 15.12.2021 року ВХ. № 03-12-1636 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

- зобов`язати Рокитнянську селищну раду прийняти на своєму пленарному засіданні рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно поданої заяви від 15.12.2021 року ВХ. № 03-12-1636.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Рокитнянського районного суду від 12.04.2021 про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» в умовних кадастрових гектарах за рахунок вільних земель на території Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області. Однак всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач не розглянув вказану заяву на пленарному засіданні Рокитнянської селищної ради та не прийняв рішення за результатами її розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Про відкриття провадження у справі відповідач був повідомлений шляхом надсилання засобами поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» ухвали про відкриття провадження у справі та примірника позовної заяви з додатками. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправленні останні отримано ним 18.02.2022.

Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 07.03.2022.

Станом на час ухвалення рішення у справі відзив від Рокитнянської селищної ради до суду не надходив.

Водночас, 03.06.2022 на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем подано витребувані судом документи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Відповідно до рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 12.04.2021 за позивачкою визнано право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» в умовних кадастрових гектарах за рахунок земель на території Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області.

15.12.2021 позивачка звернулась до Рокитнянської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 29.12.2021 №03-12-2073 відповідач повідомив позивачку про те, що її клопотання було розглянуто постійною комісією з питань господарської діяльності, розвитку суб`єктів малого підприємництва, регулювання земельних відносин та екології, якою рекомендовано не виносити клопотання позивачки на розгляд сесії Рокитнянської селищної ради.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивачка звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, визначені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Приписами статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 на підставі відповідних документів належить право на земельну частку (пай) із земель СГП «Прогрес» розміром 2.8500 га в умовно кадастрових гектарах.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

З вищезазначеного вбачається, що для виділення земельної частки (паю), заявнику необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про виділення земельної частки (паю). Сільські, селищні, міські ради в свою чергу, реагуючи на звернення заявника обираючи із земель резерву, запасу (які не розподіленні, не витребуванні частки (паї), рішенням надають дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а бо ж відмовляють у наданні такого дозволу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом, а відповідно ч. 5 вказаної статті встановлено, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель.

Вищезазначеними приписами законодавства передбачено, що відповідний проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) до складу якого входить частка (пай), із земель КСП «Прогрес» розміром 2,8500 умовних га, право на яку належить позивачці, зберігається відповідно у Рокитнянській селищній раді, а також у відповідному територіальному підрозділі Держгеокадастру.

Нормою ст. 55 Закону України "Про землеустрій" визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Враховуючи вищезазначені норми, в даному випадку, позивачці для реалізації прав виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) необхідно отримати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), при цьому, місце розташування такої частки (паю) визначено за відповідним проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), який перебуває у володінні відповідача.

Разом з тим, порядок надання уповноваженим органом дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є ідентичним з порядком надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вимоги якого встановлюються статтею 118 Земельного кодексу України.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення постійної комісії Рокитнянської селищної ради з питань господарської діяльності, розвитку суб`єктів малого підприємництва, регулювання земельних відносин та екології від 20.12.2021, оформлене протоколом № 13 від 20.12.2021 року, в частині невинесення заяви ОСОБА_1 на розгляд сесії, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають, зокрема, проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації.

Рекомендації постійних комісій підлягають обов`язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

З наведеного вбачається, що постійно діючі при відповідній раді комісії не є самостійними суб`єктами владних повноважень, оскільки утворюються і діють в межах компетенції відповідної ради в числі депутатів, що входять до її складу.

Рішенням Рокитнянської селищної ради від 10.12.2020 № 15 затверджено Положення про постійні комісії Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, яким Постійну комісію Рокитнянської селищної ради з питань господарської діяльності, розвитку суб`єктів малого підприємництва, регулювання земельних відносин та екології наділено повноваженнями, зокрема, готувати і вносити на розгляд ради проекти рішень та інші пропозиції з питань земельних ресурсів, попередньо розглядати землевпорядну документацію.

Згідно з пунктом 3.12 вказаного Положення, за результатами вивчення і розгляду питань комісія готує висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії оформляються протокольно та приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем постійної комісії.

Відповідно до частини 1 статті 45 Регламенту Рокитнянської селищної ради включенню питання до проекту денного та його винесенню на розгляд пленарного засідання ради для прийняття не процедурного рішення передує попередній розгляд цього проекту у постійних комісіях ради, до сфери повноважень яких належать ці питання.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2021 позивачка звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В порядку підготовки до розгляду вказаного клопотання на сесії ради та на виконання ч. 1 ст. 45 Регламенту Рокитнянської селищної ради, останнє було розглянуто на засіданні профільної комісії 20.12.2021, про що свідчить витяг з протоколу №13.

Листом від 29.12.2021 №03-12-2073 позивачці повідомлено, що постійною комісією рекомендовано (а не вирішено) не виносити клопотання позивачки на розгляд сесії, тобто за результатами розгляду клопотання позивачки прийнято не рішення, а рекомендацію.

Суд зазначає, що Положення про постійні комісії Рокитнянської селищної ради та Регламент Рокитнянської селищної ради не містить в собі статей, які б вказували на обов`язковість врахування та дотримання селищною радою рекомендацій постійних комісій, а також можливість винесення постійними комісіями окремого рішення в загальноприйнятому його розумінні.

Так, суд констатує, що при винесенні рекомендації за результатами розгляду клопотання позивачки постійна комісія Рокитнянської селищної ради діяла у порядок та спосіб, відповідно до покладених на неї повноважень. Вказана рекомендація не є юридично значимим рішенням, яке б мало бути прийнятим відповідачем за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а є лише одним з процедурних етапів розгляду клопотання особи Рокитнянською селищною радою, тобто вказана рекомендація не порушує право позивачки на отримання запитуваного нею дозволу.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Щодо визнання протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради, яка полягає у не розгляді на своєму пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 15.12.2021 року ВХ. № 03-12-1636, суд зазначає таке.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною п`ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі №140/1992/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83494924).

Як встановлено судом, відповідач у листі від 29.12.2021 посилався на те, що клопотання позивачки було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань господарської діяльності, розвитку суб`єктів малого підприємництва, регулювання земельних відносин та екології, якою рекомендовано не виносити вказане клопотання на розгляд сесії.

Суд наголошує на тому, що вказаний лист Рокитнянської селищної ради не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке мало бути прийнятим за результатом розгляду клопотання позивачки.

Суд зазначає, що у даній справі відповідач за наслідками розгляду заяви позивачки в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування" був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення, у той час як відповідач протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою чи відмову у його наданні, свідчить про те, що Рокитнянська селищна рада не прийняла жодного рішення з числа тих, які орган місцевого самоврядування повинен був прийняти за законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №804/6698/17, від 30.08.2019 у справі №420/5288/18 та від 25.10.2019 у справі №803/1071/17.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивачки від 15.12.2021 та прийняти на пленарному засіданні рішення про надання запитуваного дозволу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові від 05.05.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин цієї справи, передумовою прийняття відповідачем рішення є не лише отримання заяви позивача, але й її розгляд.

У цій справі розгляд заяви та документів не відбувся, не було встановлено їх належність, зокрема щодо форми, змісту, повноти та достовірності.

Жодних юридично значимих рішень відповідачем з цього приводу не приймалось.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У цей же час суд зазначає, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.

Таким чином, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача, суд вважає, що для належного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача у порядок та спосіб, що передбачений чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 справа №695/102/17, від 31 жовтня 2018 року справа №757/9476/17-а

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), в якій зазначено, що, оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов`язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Суд також звертає увагу на те, що на рівні конкретних адміністративних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави реалізується через механізми контролю за діяльністю носіїв публічної влади, які включають або пов`язані з механізмами оскарження. Зокрема, у п. 55 рішення ЄСПЛ у справі Класс та інші проти Німеччини (06.09.1978р.) Суд наголосив: Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (п. 56 абз. 2 рішення). Ця ж теза приведена і у Рішенні у справі Волохи проти України. У справі Броуґан та інші проти Сполученого Королівства і Алтай проти Туреччини Суд зазначив, що згідно з принципом Верховенства права судовий контроль за діяльністю виконавчої влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.

При цьому законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання суб`єктом владних повноважень законної мети) і процедурні гарантії є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля. Зокрема, у справі Ечюс проти Латвії Суд акцентує увагу на тому, що захист від свавілля становить сполучну ланку між Конвенцією і принципом Верховенства права.

За загальним правилом, суди повинні дослідити прийняті суб`єктом владних повноважень акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Суду не надано жодних доказів прийняття відповідачем рішення за результатом розгляду звернення позивачки.

Тобто відповідачем не ухвалено жодного рішення внаслідок здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, що свідчить про відсутність у суду можливостей для фактично повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскаржуваного адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що підлягає захисту порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву (клопотання) заявника та прийняти обґрунтоване рішення з цього приводу.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність власної бездіяльності.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір на суму 3969,60 грн., відповідно до квитанції №N0X6A3700M.

Враховуючи задоволення двох позовних вимог з чотирьох заявлених, що у відсотковому значенні становить 50%, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 50% від суми сплаченого судового збору, що дорівнює 1984,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради, яка полягала у не розгляді на своєму пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 15.12.2021 року вх.№ 03-12-1636 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати Рокитнянську селищну раду (ЄДРПОУ: 04358997, адреса: 09601, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, буд. 2) розглянути на своєму пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 15.12.2021 вх.№ 03-12-1636 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,0700 га, кадастровий номер 3223785500:03:015:0058, та площею 1,7800 га, кадастровий номер 3223785500:02:003:0025, які розташовані на території Савинцівської сільської ради Білоцерківського району (колишнього Рокитнянського) Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у порядок та спосіб, що передбачені чинним законодавством та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рокитнянської селищної ради понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2022.

Суддя Панченко Н.Д.