Постанова

від 31.08.2022 по справі 580/9729/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9729/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаАліменка В.О.,

суддівБєлової Л.В., Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.11.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного акціонерного товариства Лебединський насіннєвий завод (далі позивач) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.05.2021 №0000803400 на суму пені 214660,45 грн..

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований юридичною особою 04.1.1994 (код 00388932).

На підставі направлень від 23.03.2021 №77/34-00-07-02, №90/34-00-07-04, №91/34-00-07-06 службові особи відповідача здійснили документальну позапланову перевірку позивача.

За її наслідками складений акт від 23.04.2021 №116/34-00-07-04/00388932 (далі акт перевірки), в якому зафіксовано прострочену дебіторську заборгованість в сумі 18000,00 Євро за контрактом від 20.08.2019 №2019/АТ, укладеним з компанією Trade Truat Agro Ltd (Болгарія). У зв`язку з цим, встановлено порушення п.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п.21 Розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, внаслідок недотримання термінів надходження валютної виручки на суму 18000,00 Євро за контрактом від 20.08.2019 №2019/АТ, укладеним з компанією Trade Truat Agro Ltd (Болгарія).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 24.05.2021 №0000803400, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 214660,45 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного рішення, ДПС України рішенням від 28.10.2021 №24439/6/99-00-06-01-02-06 залишила його без змін.

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся в суд з даним позовом.

Згідно зі ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Положення ст.42 Конституції України системно пов`язані зі статтею 16 Конституції України щодо однієї із основних функцій держави - забезпечення економічної безпеки України; а також мають безпосередній, органічний зв`язок зі статтею 41 Конституції України щодо змісту та форм права власності, непорушності права приватної власності.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у ст.44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі Закон №959-ХІІ).

Частиною 1 ст.5 Закону №959-XII передбачено, що усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з абз.4 ст.6 Закону №959-XII, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до абз.1 ст.14 Закону №959-XII, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», який введено в дію 07.02.2019 (далі Закон №2473-VIII) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі Положення №5), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Перевіряючи дотримання позивачем вищевказаних норм законодавства щодо розрахунків в іноземній валюті, суд встановив, що 20.08.2019 позивач уклав з Trade Truat Agro Ltd контракт від 20.08.2019 №2019/АТ, предметом його є поставка позивачем борошна із спельти, врожаю 2019 року у кількості 48 тон. Вартість контракту складає 36000,00 доларів США.

Поставка товару за вказаним контрактом здійснена митними деклараціями:

- від 26.11.2019 №UA902020/2019/202779 щодо поставки борошна із спельти у кількості 24000 кг. на суму 18000,00 доларів США. У графі 31 митної декларації «Вантажні місця та опис товарів» вказано реквізити контейнеру 1/SEGU4294767/221/1.

- від 20.12.2019 №100680/2019/203000 щодо поставки борошна із спельти у кількості 24000 кг. на суму 18000,00 доларів США. У графі 31 митної декларації «Вантажні місця та опис товарів» вказано реквізити контейнеру 1/ZCS08700968/221/1.

Згідно з даними, бухгалтерського обліку позивача оплата за вищевказаними поставками здійснена Trade Truat Agro Ltd 14.12.2019 на суму 18000,00 доларів США та 20.12.2019 на суму 18000,00 доларів США.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем виконано умови вищевказаного контракту щодо поставки борошна Trade Truat Agro Ltd за кількістю товару, а останнім у встановлені Законом №2473-VIII строки та у повному обсязі оплачено поставлений товар.

Суд врахував, що спірна пеня нарахована позивачу за відсутність розрахунку за товар на підставі митної декларації від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874 стосовно поставки борошна із спельти у кількості 24000 кг. на суму 18000,00 Євро.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно з поясненнями головного бухгалтера позивача митна декларація від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874 створена помилково.

Оцінюючи вказане твердження суд зазначає, що у графі 31 митної декларації від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874 «Вантажні місця та опис товарів» вказано реквізити контейнеру 1/ZCS08700968/221/1, аналогічно, як і у митній декларації від 20.12.2019 №100680/2019/203000.

При цьому, контракт укладений з Trade Truat Agro Ltd контракт від 20.08.2019 №2019/АТ передбачає розрахунки між його сторонами у доларах США. Тоді як у митній декларації від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874 у графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунки» зазначено валюту Євро, що не відповідає умовам вказаного контракту.

Також, відповідно до положень глави 1 Розділу II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, графа 50 "Принципал" заповнюється, якщо здійснюється переміщення митною територією України.

Суд зазначає, що графа 50 «Принципал», митної декларації від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874 не заповнена, що свідчить про відсутність факту перевезення товару митною територією України від виробника (позивача) до місця його відправки.

Крім того, умови контракту від 20.08.2019 №2019/АТ за кількістю поставки борошна (48 тон) у повному обсязі виконані позивачем шляхом поставки товару за двома митними деклараціями: від 26.11.2019 №UA902020/2019/202779 (24 тони) та від 20.12.2019 №100680/2019/203000 (24 тони).

У даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити, що надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням.

Так, відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, жодного доказу наявності додаткових угод між позивачем та Trade Truat Agro Ltd щодо поставки додаткової партії товару суду не надано.

Крім того, дані акту перевірки не містять, а відповідачем не надано жодного доказу наявності бухгалтерських документів з поставки товару за митною декларацією від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів позивача, що митна декларація від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874 створена помилково, так як у ній дубльовано номер контейнера митної декларації від 20.12.2019 №100680/2019/203000, вказано іншу валюту розрахунку, відсутні докази переміщення товару територією України та відсутні бухгалтерські документи з поставки товару, що, на думку суду, виключає нарахування позивачу пені за відсутність розрахунку за товар на підставі митної декларації від 24.12.2019 №UA500040/2019/200874.

Тому спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилань позивача на недотримання відповідачем під час прийняття спірного податкового повідомлення рішення норм абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, суд зазначає таке.

Згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Підпунктом 54.3.3 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку та збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Визначення поняття пені встановлено пп. 14.1.162 ПК України, а саме: пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 3.1 ПК України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі закони з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим ПК України.

При цьому п.5.1 ПК України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 ПК України.

Враховуючи викладене, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 п. 1.1 ПК України).

Водночас правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушенні: ними валютного законодавства визначено Законом №2473.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону №2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом.

Частиною 3 ст.3 Закону №2473-VIII визначено, що у разі, якщо положення інших законів суперечать положенням Закону, застосовують положення цього Закону.

Частиною 5 ст.13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення нерезидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті, або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч.8 ст.13 Закону №2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Із системного аналізу зазначених вище норм ПК України та Закону №2473-VIII вбачається, що на пеню, нараховану відповідно до Закону №2473-VIII, не поширюються положення п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

При цьому норми Закону №2473-VIII та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Щодо посилань позивача про порушення порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки згідно з наказом від 23.03.2021 №33, за наслідками якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, слугував саме підп.78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України, за змістом якого документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, зазначена правова норма чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту із зазначенням в ньому виявленої недостовірністі даних та відповідної декларації;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до абзацу 1-3 пункту 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;

5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених таким міжнародним договором;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Аналізуючи вищевикладені положення ПК України, документальна позапланова перевірка може бути проведена податковим органом в порядку підп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України лише у разі ненадання документів та відповідних письмових пояснень платником податків на обов`язковий письмовий запит податкового органу, право надіслання якого поставлено законодавцем в залежність від отримання податкової інформації, яка свідчить про наявність фактів порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, як отримана контролюючим органом податкова інформація, так і направлений за результатом її аналізу платнику податків письмовий запит, мають містити посилання на факти виявлених порушень цим платником податків вимог чинного законодавства, для з`ясування яких і витребовуються певні документи.

Так, Верховний Суд, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №813/1041/18 зазначив, що реалізація підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачає необхідність наведення податковим органом у змісті запиту конкретних порушень, вчинених платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства.

Крім того, з метою застосування такого підходу необхідно, щоб зі змісту спірного наказу вбачалося за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу, а не юридичну для призначення відповідної перевірки, тобто конкретні обставини податкового правопорушення.

Однак, у наказі на проведення перевірки від 23.03.2021 №33, посилаючись на підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, не зазначено ні конкретних недоліків щодо наданих позивачем пояснень, обґрунтованих причин, чому поданих позивачем документів є недостатньо, та не конкретизувало, яких саме документів не вистачає на підставі наданої позивачем відповіді на запит.

Слід зазначити, що невиконання вимог закону щодо наявності підстави для призначення та проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, відтак є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення такої перевірки.

У даному випадку, Акт податкової перевірки є основним носієм доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень, втім складений внаслідок проведення саме незаконної перевірки.

Вказане свідчить також про наявність додаткових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова