Постанова

від 31.08.2022 по справі 580/11414/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/11414/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.П.Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» (надалі за текстом - СТОВ «Обрій») звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0090130707 від 15.11.2021 року, яким на позивача накладено штраф у розмірі 500 000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Головне управління ДПС у Черкаській області безпідставно та всупереч закону прийняло вказане рішення. Стверджує, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як вважає, що пальне, використовувалось підприємством для власних потреб, а саме заправки техніки, яка перебуває у його користуванні та у зв`язку з виробничою необхідністю, задля забезпечення здійснення господарської діяльності.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що дизельне та бензинове пальне не розвантажувалось (не зливалось) у стаціонарні ємності та не зберігалось у стаціонарних ємностях, а після відвантаження було розлито по бакам транспортних засобів та спецтехніки, в тому числі орендованої для використання в своїй господарській діяльності, оскільки позивач зареєстрований як юридична особа з 13.03.2000, предметом діяльності якого є вирощування зернових, технічних культур, організація с/г виробництва.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги ті обставини, що позивачем здійснено зберігання пального за адресою здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Так, на підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано на підставі та в межах повноважень контролюючого органу із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Від позивача до суду апеляційної інстанції 29 липня 2022 року надійшов відзив, в якому представник позивача зазначає, що під час перевірки ревізори обмежились перевіркою та аналізом податкових без даних, а тому висновки такої перевірки не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Окрім цього, зазначено, що у акті перевірки не зазначено про жодний доказ факту зберігання позивачем пального або наявності залишків такого пального, що було придбане в період з 29.04.2020 по 25.04.2021.

Разом з цим, позивач станом на момент здійснення податковим органом перевірки отримав ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 23240414202100094 термін дії якої з 27.04.2021 по 27.04.2026. Тобто, на момент призначення та проведення фактичної перевірки, позивач мав півроку відповідну ліцензію.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії виписки з ЄДРПОУ, позивач зареєстрований 13.03.2000 як юридична особа, номер запису про реєстрацію - №63. Взято на облік в контролюючому органі 07.04.2000 за №27 (код ЄДРПОУ 21378518).

Основний вид діяльності за КВЕД: 01.11 - «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Ліцензія на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 23240414202100094 термін дії з 27.04.2021 по 27.04.2026.

На підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.4, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями) з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального, відповідно до наказу від 04.10.2021 № 2094-п ГУ ДПС у Черкаській області та направлень №2442/23-00-07-0719, №2443/23-00-07-0719 від 07.10.2021 року, проведено фактичну перевірку позивача.

Перевіркою встановлено, що 07.10.2021 о 15 год. 20 хв. за адресою: Черкаська область, Христинівський район, с. Талалаївка, вул. Центральна, буд. 23, корпус А розпочато фактичну перевірку СТОВ «Обрій».

Головний бухгалтер СТОВ «Обрій» Смішко Валентина Іванівна отримала копію наказу на проведення перевірки та підписала направлення на перевірку від 05.10.2021р №2442/23-00-07-0719 та №2443/23-00-09-0719.

Оскільки супровідні документи на підакцизну групу товарів товариство одразу для перевірки надати не змогло, перевіряючими вручено письмове звернення про надання документів, їх завірених копій від 07.10.2021 року.

Станом на 13.10.2021 року товариством запитувані документи, зазначені в письмовому зверненні не надано.

За результатами перевірки складено акт перевірки №7269/23-00-07-0717/21378518 від 18.10.2021 року.

В ході фактичної перевірки встановлено, що СТОВ «Обрій» у період з 29.04.2020 по 25.04.2021 зберігало підакцизну продукцію за місцем провадження діяльності за адресою Черкаська область, Христинівський район, с. Талалаївка, вул. Центральна, буд. 23, корпус А, без наявності діючої ліцензії на право зберігання пального.

Актом перевірки від 18.10.2021 року №7269/23-00-07-0717-21378518 встановлені такі порушення:

- стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР;

- п. 85.2 ст. 85, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким накладено штраф у розмірі 500 000, 00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 15.11.2021 №0090130707 неправомірним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Абзац другий статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та її посадових і службових осіб діяти виключно в межах, порядку та спосіб, що визначені законом.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі за текстом - ПК України), який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з нормами абзацу першого статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі за текстом - Закон №481/95-ВР), щодо порушення якої винесене спірне ППР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР Єдиний державний реєстр місць - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Отже, умовою отримання ліцензії є саме облаштування місця для зберігання пального.

Абзац перший статті 17 ЗУ №481/95-ВР встановлює, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Статтею 1 ЗУ №481/95-ВР передбачено визначення основних понять і термінів.

Зокрема, місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Отже, отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, що обумовлене визначенням термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так з переліку документів, які необхідно надати для отримання ліцензії на право зберігання пального (ст.17) (надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

З наведених норм чинного законодавства України вбачається, що за Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива» ліцензуванню підлягає зберігання пального у місці його зберігання, якими є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Також, з цих норм, а особливо з переліку документів, на підставі яких здійснюється видача ліцензій на право зберігання пального, вбачається, що ліцензуванню підлягає лише зберігання пального, яке здійснюється у певному й цілком конкретному місці (території), яке й повинне бути зазначено у самій ліцензії.

З матеріалів справи вбачається, що в ході фактичної перевірки встановлено, що за період з 29.04.2020 по 24.04.2021 підприємство отримувало від ТОВ «ТАЙМ ОЙЛ» та ТОВ «МОЗИР УКРАЇНА» важкі дистиляти (газойлі) та бензини моторні, відповідно до зареєстрованих акцизних накладних.

Ліцензія на право зберігання пального СТОВ «Обрій» за вказаний вище період була відсутня (не отримувалась).

Однак, судом першої інстанції вірно зазначено, що дизельне та бензинове пальне не розвантажувалось (не зливалось) у стаціонарні ємності та не зберігалось у стаціонарних ємностях, а після відвантаження було розлито по бакам транспортних засобів та спецтехніки, в тому числі орендованої для використання в своїй господарській діяльності.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що у власності позивача перебуває 16 дизельних транспортних засобів, серед яких вантажні автомобілі, трактори, зернозбиральний комбайн, а також 13 автомобілів на бензинових двигунах, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрації транспортних засобів, які надані позивачем до суду першої інстанції.

Крім цього, позивач на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.04.2020 орендував у ПП «Фірма «Тендем-Плюс» паливо-цистерну-Ц, МАЗ 8925 та вантажний автомобіль МАЗ 5334.

Дизельне пальне та бензин закуповувалось для ведення господарської діяльності, на підприємстві не зберігалося та відразу розливалося по паливним бакам транспортних засобів та спецтехніки, яке згідно довідки СТОВ «Обрій» в період з 29 квітня по 31 грудня 2020 року використано в господарській діяльності підприємства у загальній кількості 74904,48 л. дизельного палива та 16033,13 л. бензину.

Також, згідно довідки про використання паливно-мастильних матеріалів для виробництва продукції рослинництва з 01 січня по 31 серпня 2021 року позивачем використано в господарській діяльності дизельного пального в загальній кількості 26369,27 л. та бензину 5156,21 л.

Частково дизельне пальне позивачем зливалось у спеціальну ємність для транспортування пального, а саме: цистерну-Ц, д.н.з. НОМЕР_1 , отриману згідно договору оренди та акту прийому-передачі транспортного засобу. Необхідність зберігання дизельного пального у спеціальній ємності для транспортування пов`язана з тим, що у вказані дати проводились польові роботи із використанням власної сільськогосподарської техніки для оранки, культивації ґрунту, обробки мінеральними добривами, посіву та збору урожаю та інших землеобробних робіт на земельних ділянках, які мають різну віддаленість від місця придбання пального, тому була необхідність заправляти техніку у полі із спеціальної ємності для транспортування пального.

Колегія суддів зазначає, що зважаючи на привід призначеної перевірки позивача, мету, посадові особи Головного управління ДПС у Черкаській області зобов`язані були зробити висновки про її результати виключно на підставі встановлених ними конкретних фактів (подій) і обставин та документів.

Однак, відповідач обмежився лише припущенням в акті перевірки, не встановивши факт зберігання пального, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання. Отже, під час проведення перевірки податковим органом не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази.

Фактичну перевірку зберігання СТОВ «Обрій» палива здійснено Головним управлінням ДПС у Черкаській області без реального встановлення факту такого зберігання та без визначення конкретного місця зберігання.

Отже, відсутність встановлення Головним управлінням ДПС у Черкаській області конкретного факту (події) зберігання пального позивачем підтверджує неповноту проведення фактичної перевірки та обґрунтування висновків на підставі суб`єктивних непідтверджених припущень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фактів, які в сукупності становлять передбачений частиною першою статті 15 Закону №481/95-ВР склад порушення, фактичною податковою перевіркою не встановлено та не підтверджено сукупністю належних і допустимих доказів.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не вірно встановив дійсні обставини справи, не здійснив належної оцінки зібраним доказам, спростовуються тим, що апелянтом до суду не надано жодних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції, що зазначені у рішенні. Більше того, апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, а лише припущення, які аналогічні тим, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Головне управління ДПС у Черкаській області під час перевірки не з`ясувало обставин фізичного зберігання позивачем пального з урахуванням напрямків господарської діяльності позивача та наявної у користуванні позивача техніки, то позивачем не було допущено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива».

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів порушення позивачем податкового законодавства, за яке прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя В.О.Аліменко

Суддя В.П.Мельничук