Рішення

від 14.08.2022 по справі 465/918/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/918/20

2/465/575/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2022 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.

за участі секретаря судового засідання Чапля В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Приватного підприємства "Капітель Львів" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Приватного підприємства "Капітель Львів" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позов мотивує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування ННХ №885775, зареєстрованого в реєстрі за №4097, вчиненого 15.08.2019 року та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. Вказує, що 03 вересня 2019 року її квартиру було затоплено, причиною такого залиття, відповідно до акту від 03.09.2019 року та акту від 05.11.2019 року, затвердженого головою правління ОСББ "Княжа домівка", було залиття стяжки підлоги квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідачка ОСОБА_4 . Факт завдання шкоди майну позивачки підтверджується вищевказаними актами та висновком про вартість збитку експерта ПП "Оціночна компанія "Алекс", відповідно до якого розмір завданої шкоди становить 45128,00 грн., вартість проведення виконаних робіт по проведеній експертизі становить 1800,00 грн.

Окрім цього, позивачка зазначає, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідачки 46928,00 грн. завданої матеріальної шкоди, 10000,00 грн. завданої моральної шкоди та покласти на відповідачка судові витрати на оплату судового збору.

Окрім цього, позивачкою подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначається, що відповідачка голослівно намагається зняти з себе вину за завдану шкоду. Вказує, що з наданих нею доказів вбачається причинно-наслідковий зв`язок із завданням технічних пошкоджень належній їй квартирі саме із залиттям її квартири водою з приміщення квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться поверхом вище. Щодо покликань відповідачки на те, що експертом не проводився огляд квартири, яка належить відповідачці вказує, що перед експертом ставилось питання щодо визначення вартості завданої матеріальної шкоди, що ним і було виконано.

Не погоджуючись з поданим позовом, від відповідачки ОСОБА_4 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в позовних вимогах у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою.

Відзив мотивує тим, що у матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували факт заподіяння відповідної шкоди позивачці саме нею - ОСОБА_4 . Вказує, що надані позивачкою акти №2 від вересня 2019 року та №3 від листопада 2019 року не відповідають вимогам чинного законодавства щодо такого роду документів, оскільки в них відсутній перелік пошкодженого майна та його орієнтовна ціна, на вказаних актах відсутні її підписи, вона не була присутня при складанні таких актів. Щодо наданого позивачкою висновку про вартість збитку відповідачка зазначає, що з такого неможливо встановити, які саме обстеження проведено експертом, які пошкодження у квартирі були виявлені та відповідно причинно-наслідковий зв`язок. Також відповідачка вказує, що позивачка вимагає стягнення матеріальної шкоди за пошкодження, наявні в усій квартирі, однак компанією ПП "Капітель Львів" на підставі договору підряду виконувались у квартирі відповідачки ремонтні роботи у вересні 2019 року лише в одній із кімнат квартири, що спростовує заподіяння шкоди позивачці у всій квартирі з вини відповідачки. Щодо моральної шкоди відповідачка зазначає, що в такій слід відмовити, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідачки ОСОБА_4 , а також не доведено факту заподіяння позивачці моральної шкоди.

Окрім цього, від представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Гірник О.О. надійшли до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що доданий позивачкою звіт не містить висновку про причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_4 та заподіяною шкодою позивачці. Окрім цього, вказується, що експертом проводився огляд лише квартири АДРЕСА_1 , однак огляд квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку, що належить відповідачці ним не проводився. Щодо долучених актів зазначає, що такі складені з порушеннями, а саме відповідачка при складанні таких присутня не була, а також такі були складені без огляду квартири АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив такий задоволити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_5 , який являється головою правління ОСББ "Княжа домівка", в судовому засіданні 25.11.2020 року пояснив, що при складанні акту про залиття квартири АДРЕСА_1 ними не проводився огляд квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться поверхом вище, описувались лише зовнішні ознаки залиття квартири.

Свідок ОСОБА_6 , який підписував акти огляду, в судовому засіданні 25.11.2020 року пояснив суду, що при першому огляді квартири АДРЕСА_1 було встановлено ознаки залиття вказаної квартири, а саме наявні сліди води, а при другому огляді вже було встановлено плісняву та тріщини на стінах.

Свідок ОСОБА_7 , який виконував будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_2 , в судовому засіданні 25.11.2020 року пояснив суду, що ними здійснювались будівельні роботі у вказаній квартирі з залиття бетонної стяжки, яке проводилось у певних зонах, а саме в кухні та санвузлах. На уточнюючі запитання суду вказав, що бетон розмішувався у бетономішалці, яка була розміщена у квартирі.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно дост.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК Українипередбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №4097, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177654143 від 15.08.2019 року (т.1, а.с.6-8).

Відповідно до акту залиття №2 від 03.09.2019 року та акту залиття та пошкодження №3 від 05.11.2019 року, затверджених головою правління ОСББ "Княжа домівка" у квартирі АДРЕСА_1 містяться ознаки залиття квартири (т.1, а.с.13, 14).

Згідно з висновком про вартість збитку від 07.02.2020 року, вартість матеріального збитку внаслідок залиття та пошкодження майна, завданого власнику майна, а саме трьохкімнатної квартири загальною площею 85,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 становить 45128,00 грн. (т.1, а.с.10, т.1, а.с.54-85).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №159395577 від 13.03.2019 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4 (т.1, а.с.45).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №2069 від 08.06.2021 року квартира АДРЕСА_1 має ознаки залиття водою; внаслідок того, що під час проведення ремонту квартири АДРЕСА_3 демонтовано стіну між кухнею і балконом, а також внаслідок неякісного виконання будівельних робіт будівельниками при будівництві даного житлового будинку, а саме особливо заповнення швів між монолітною залізобетонною плитою перекриття і цегляною кладкою стін могло статись залиття квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття бетонної стяжки підлоги квартири АДРЕСА_2 в 2019 році; квартира АДРЕСА_1 не моглабути затопленоювід незалежнихвід сторіну справіфакторів,крім попаданнявологи зверху,тобто зквартири АДРЕСА_3 (т.1, а.с.178-180).

Експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні 24.11.2021 року пояснив суду, що залиття квартири АДРЕСА_5 відбулось у зв`язку з потраплянням вологи з квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться поверхом вище.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі статтями 13,41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власність зобов`язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобовязує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає доведеними факти залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачці з квартири, яка знаходиться поверхом вище та належить відповідачці, та заподіяння позивачці шкоди внаслідок такого залиття.

Доказів, які спростовують розмір відшкодування шкоди, чи підстав для звільнення від відповідальності, які передбачені ч. 2ст. 1166 ЦК України, матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Позивачем виконано обов`язок щодо доказування заподіяння вини відповідачкою та її розмір. Відповідачем не спростовано даних обставин.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача, що винними у залитті квартири, яка належить позивачці могли бути працівники ПП "Капітель-Львів", які здійснювали ремонт у квартирі відповідачки, оскільки вказане не позбавляє відповідачку в подальшому звернутись до суду з позовом до ПП "Капітель-Львів" про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Відтак, враховуючи фактичні обставини, встановлені під час розгляду справи, з врахуванням доказів наданих сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частинні стягнення з відповідачки майнової шкоди в розмірі 45128,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, такі не містять жодних належних та допустимих доказів, на яких грунтуються вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки моральної шкоди. Відтак, з`ясувавши характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), можливості порушення прав позивачки та її захисту в обраний нею спосіб; з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачкою вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку долученим доказам у їх сукупності, суд приходить до переконання про необґрунтованість та безпідставність позовної вимоги про стягнення з відповідачки моральної шкоди у зв`язку із недоведеністю такої. Відтак наведене свідчить, що позивачкою не доведено завдання їй моральної шкоди, що є її процесуальним обов`язком, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу вимог статті 81 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки вартість виконання звіту з визначення вартості матеріального збитку внаслідок залиття та пошкодження майна в розмірі суд приходить до наступного висновку.

В силу ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч.1 ст.104 ЦПК України). Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.106 ЦПК України).

Частинами 1, 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, крім іншого, на експертів та проведенням експертизи.

В силу ч.7-9 ст.139 ЦПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, ЦПК України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, а норми міжнародного права звертають увагу на їх необхідність та фактичне понесення в рамках справи й розумність.

Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, вона має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення звіту з визначення вартості матеріального збитку внаслідок залиття та отримання такого звіту відбулося за ініціативою сторони позивачки до звернення до суду з позовом, тому стягнення витрат, понесених позивачкою на виконання такого звіту в розмірі 1800,00 гривень, є безпідставним.

Оскільки зміст процесуальних законів України, що регулюють призначення експертиз в судових процесах та порядок відшкодування витрат на оплату праці експертів, є уніфікованим, релевантним до подібних за змістом відносин є правовий висновок, викладений в постанові КАС ВС від 16 грудня 2020 року по справі № 824/647/19-а.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, оплатою правової допомоги та оплатою вартості судової будівельно-технічної експертизи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вартість проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 5148,30 грн., які підлягають до стягнення з відповідачки.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_3 14.02.2020 року укладено договір №465/918/20 про надання правової допомоги з адвокатом Єфіменком Віталієм Анатолійовичем, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат надає правову (юридичну) допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) у розмірі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до акту виконаних робіт №1 згідно договору про надання правової допомоги у справі №465/918/20 від 20.09.2021 року адвокатом Єфіменко В.А. виконано роботи, передбачені договором про надання правової допомоги, а саме:

- ознайомлення з обставинами справи, надання консультації, правовий аналіз, підготовка позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, обсяг виконаної роботи адвоката - 6 год.;

- підготовка відповіді на відзив згідно ст.178 ЦПК України у Франківський районний суд м.Львова у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, обсяг виконаної роботи адвоката - 4 год.;

- участь у судових засіданнях в Франківському районному суді м.Львова у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, обсяг виконаної роботи адвоката - 6 судових засідань.

Як вбачається з квитанцій №006568 від 27.10.2020 року, №0.0.2032557098.1 від 26.02.2021 року, №0.0.2154372681.1 від 09.06.2021 року, №0.0.2267672836.1 від 16.09.2021 року позивачкою ОСОБА_3 сплачено адвокату Єфіменко В.А. гонорар в розмірі 16600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу сторін на висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 від 24.10.2019 року та 07.11.2019 року та у справі №922/2685/19 від 08.04.2020 року, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, виходячи з критерію реальності та фактичного надання адвокатських послуг, встановлення їхньої дійсності та необхідності під час розгляду даної справи, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд вважає, що підлягають до стягнення витрати позивача на правову допомогу частково, оскільки, зважаючи на те, що справа є не складною, типовою, з врахуванням часу, необхідного на підготовку до даної справи та фактичне складання позовної заяви та відповіді на відзив в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2280,00 грн. (2 год. за підготовку позовної заяви * 760,00 грн./год. + 1 год. за підготовку відповіді на відзив * 760,00 грн./год.) є розумною та не завищеною.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки судових витрат на правову допомогу, пов`язаних з участю адвоката у судових засіданнях, суд вбачає підстави для зменшення стягнення таких з 1500,00 грн. до 1000,00 грн. за одне судове засідання, зважаючи на складність справи, та співрозмірністьу порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи, що представник позивачки - адвокат Єфіменко В.А. брав участь у 6 (шести) судових засіданнях, до стягнення з відповідачки на користь позивачки підлягають судові витрати на праовову допомогу, пов`язані з участю адвоката у судових засіданнях, в розмірі 6000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки сплаченого нею судового збору суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією №41 від 18.02.2020 року (а.с.1).

Разом з тим, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

З позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що нею заявлено 2 позовних заяви майнового характеру, відтак на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1681,60 грн. ((2102,00*0,4)*2).

Разом з тим, сплачена комісія за послуги банку, яку просить стягнути позивачка, не підлягає стягненню з відповідачки, оскільки така не є судовими витратами в розумінні вимог ст.133 ЦПК України, а є послугою за розрахункове-касове обслуговування, що надається банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, яка пов`язана з переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором між банком та позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Приватного підприємства "Капітель Львів" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 45128 (сорок п`ять тисяч сто двадцять вісім) гривень 00 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) гривень 30 коп. судових витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 8280 (вісім тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 коп. судових витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню) 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Приватне підприємство "Капітель Львів", код ЄДРПОУ 41239661, адреса: м.Львів, вул.І.Пулюя, буд.40, кв.33.

Повний текст рішення виготовлено 29.08.2022 року.

Суддя Ю.С. Марків