Рішення

від 30.08.2022 по справі 903/431/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 серпня 2022 року Справа № 903/431/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О. за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/96/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вижваліс, смт. Стара Вижівка

до Державного підприємства Ковельське лісове господарство, м. Ковель

про стягнення 29882,94 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

22.06.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н та дати Товариства з обмеженою відповідальністю Вижваліс до Державного підприємства Ковельське лісове господарство про стягнення 165634,58 грн., з них: 135751,64 грн. заборгованості за надані послуги на підставі договорів підряду №35ТР від 01.01.2019, №206 від 02.05.2019, №575М від 01.09.2019, №5 ТР від 02.01.2020, №188 від 25.05.2020, №6 ТР від 04.01.2021, №21 РД від 30.04.2021, 3233,33 грн. процентів річних, 26649,61 грн. збитків, завданих інфляцією; 11000 грн. витрат на правову допомогу, 2485 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вижваліс залишено без руху; встановлено ТзОВ Вижваліс строк для усунення недоліків позовної заяви

08.07.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та зменшення позовних вимог б/н та дати.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 10.08.2022.

01.08.2022 відповідач подав відзив на позов, у кому просить відмовити у задоволенні позову та зменшити витрати на сплату послуг адвоката та на сплату судового збору.

В судовому засіданні 10.08.2022 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних, яка міститься у заяві про усунення недоліків позовної заяви б/н та дати (а.с.212 222, т.1). А відтак, має місце нова ціна позову 29882,94 грн., них: 3233,33 грн. процентів річних, 26649,61 грн. збитків, завданих інфляцією, з якої й вирішується спір. У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач просить також стягнути з відповідача 11000 грн. витрат на правову допомогу, 2485 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

В судовому засіданні з 10.08.2022 до 31.08.2022 оголошено перерву.

Про оголошення перерви в судовому засіданні був повідомлений представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні 10.08.2022, позивач був повідомлений шляхом надіслання йому ухвали повідомлення на підставі ст.120 ГПК України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3233,33 грн. процентів річних, 26649,61 грн. збитків, завданих інфляцією, обгрунтована і підлягає до задоволення частково.

Впродовж 2019 2021 років між Державним підприємством «Старовижівське лісове господарство як замовником (правонаступник відповідач у справі: Ковельське лісове господарство ) і Державним підприємством і ТзОВ «Вижваліс» як виконавцем було укладено договори підряду на надання послуг з трелювання деревини: № 35 ТР від 01.01.2019, № 206 від 02.05.2019, № 575 М від 01.09.2019, № 5 ТР від 02.01.2020, № 188 від 25.05.2020, № 6 ТР від 04.01.2021, а також договір підряду № 21 РД від 30.04.2021 року на виконання лісокультурних робіт.

Згідно із п.1.1. Статуту Державного підприємства «Ковельське лісове господарство» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №12 від 04.01.2022, Державне підприємство «Ковельське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Старовижівське лісове господарство».

На виконання умов договорів позивач на замовлення відповідача виконав підрядні роботи, що підтверджується підписаними копіями актів прийому передачі лісопродукції та виконаних робіт за 2019 2021 роки.

Відповідач виконав зобов`язання з оплати виконаних робіт, але порушив строки оплати, а тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 3233,33 грн. процентів річних, 26649,61 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2021 року травень 2022 року.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з розрахунком позивача (а.с.225 226, т.1), проценти річних в розмірі 3233,33 грн. нараховані за період листопад 2021 року травень 2022 року, збитки, завдані інфляцією, в розмірі 26649,61грн. також за цей період.

Враховуючи умову п. 3.2. договору №21 РД від 30.04.2021, згідно з якою розрахунки між сторонами проводяться після 10 числа наступного за звітним місяця, але не пізніше 30 днів від дня підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, та зважаючи на те, що останній акт виконаних робіт на суму 8450,40 грн. підписаний 29.10.2021 (а.с.166, т.1), строк для оплати вартості робіт, виконаних за цим актом, закінчився 29.11.2021.

А тому позивач безпідставно нарахував збитки, завдані інфляцією, за листопад 2021 року в розмірі 1566 грн., проценти річних - за період з 01.11.2021 по 29.11.2021 в розмірі 466,59 грн., виходячи з розрахунку: 195751,64 х 3% : 365 х 29 = 466,59 грн., а тому у задоволенні позову про стягнення 1566 грн. збитків, завданих інфляцією, 466,59 грн. процентів річних слід відмовити.

За порушення строку оплати робіт, виконаних за актом від 29.10.2021, з відповідача слід стягнути 16,09 грн. процентів річних ( за 1 день 30.11.2021), виходячи з розрахунку: 195751,64 х 3% : 365 х 1 = 16,09 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних та збитків, завданих інфляцією, підлягає до задоволення частково: в частині стягнення збитків, завданих інфляцією, на суму 25 083,61 грн. (26649,61 1566); в частині стягнення процентів річних на суму 2766,74 грн. (3233,33 - 466,59).

Проценти річних та інфляційні нараховані від сум заборгованості, які існували у цей період, враховуючи оплати відповідача, проведені у цей період.

Доводи відповідача про те, що позивач нарахував суму індексації, а не збитки, завдані інфляцією, що не передбачено законодавством, судом не приймаються до уваги.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на обгрунтування нарахування суми в розмірі 26649,61 грн. позивач посилається на ст.625 Цивільного кодексу, яка передбачає право кредитора стягнути з боржника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних.

Розрахунок суми в розмірі 26649,61 грн. позивач виконав за формулою розрахунку збитків, завданих інфляцією.

Наведені факти свідчать про те, що позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача саме збитки, завдані інфляцією, в розмірі 26649,61 грн.

ГПК України не передбачено обов`язку позивача надавати суду докази обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікації останнього в офіційних періодичних виданнях.

Позивач надав суду розрахунки заявлених до стягнення процентів річних та збитків, завданих інфляцією. Суд самостійно перевіряє розрахунки щодо правильності суми заборгованості, від якої нараховано проценти річних та збитки, завдані інфляцією, щодо періоду нарахування, щодо правильності застосування індексу інфляції, який обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з п.1.1. Статуту Державного підприємства «Ковельське лісове господарство» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агенства лісових ресурсів України №12 від 04.01.2022, Державне підприємство «Ковельське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Старовижівське лісове господарство».

А тому у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт відповідач як правонаступник ДП «Старовижівське лісове господарство» на підставі ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу позивача зобов`язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.6 договорів № 35 ТР від 01.01.2019, № 206 від 02.05.2019, № 575 М від 01.09.2019, № 5 ТР від 02.01.2020, № 188 від 25.05.2020, № 6 ТР від 04.01.2021 замовник робіт ДП «Старовижівське лісове господарство» зобов`язувався проводити розрахунки на підставі підписаних актів виконаних робіт, але не пізніше 15 банківських днів.

Пунктом 3.2. договору №21 РД від 30.04.2021 передбачено, що розрахунки між сторонами проводяться після 10 числа наступного за звітним місяця, але не пізніше 30 днів від дня підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Тобто, сторони у договорах, що є підставою позовних вимог позивача, визначили строк оплати виконаних робіт.

До позовної заяви позивач приєднав підписані копії актів прийому передачі лісопродукції та виконаних робіт за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік.

Враховуючи строк оплати виконаних робіт, узгоджений у п.6 договорів № 35 ТР від 01.01.2019, № 206 від 02.05.2019, № 575 М від 01.09.2019, № 5 ТР від 02.01.2020, № 188 від 25.05.2020, № 6 ТР від 04.01.2021, п.3.2. договору №21 РД від 30.04.2021, приписи ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України у відповідача настав строк для виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт за актами, підписаними у 2019 - 2021 роках.

Наведені обставини спростовують доводи відповідача про те, що строк оплати настав 23.02.2022, коли було складено передавальний акт.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, не можна погодитись з доводами відповідача про те, що заявлені позивачем проценти річних та збитки, завдані інфляцією, є штрафними санкціями, до яких може бути застосовано право суду на їх зменшення.

Щодо витрат на правову допомогу.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви (а.с.212 222, т.1) позивач просить також стягнути з відповідача 11000 грн. витрат на правову допомогу, 2485 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача доказами:

- копією договору про надання правової (правничої допомоги) №25 від 25.05.2022, яким узгоджена загальна сума в розмірі 11000 грн.;

- копією додаткової угоди №1 від 25.05.2022 до договору про надання правової (правничої допомоги) №25 від 25.05.2022;

- копією акту прийому передачі послуг правової допомоги до договору про надання правової (правничої допомоги) №25 від 25.05.2022, згідно з яким вартість наданих послуг становить 7000 грн.;

Договір про надання про надання правової (правничої) допомоги №25 від 25.05.2022 укладено між адвокатом Гайдашук В.М. і Товариством з обмеженою відповідальністю Вижваліс» як клієнтом (а.с. 13 - , т.1).

Згідно з п.3.1. договору за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному між сторонами, про що сторони складають додаткову угоду до договору.

У п.2 додаткової угоди від 25.05.2022 сторони узгодили вартість однієї години роботи адвоката 400 грн.

В цьому ж пункті наведено назву послуги, детальний опис, витрачений час, а саме :

- усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договору та виниклих правовідносин 3 год.; 400 грн.; 1200 грн.;

- роз`яснення прав позивача та стягувача, вивчення останньої судової практики з аналогічних спорів 2 год.; 400 грн.; 800 грн;

- розробка стратегії захисту прав 1 год.; 400 грн.; 400 грн.;

- складання позовної заяви, здійснення розрахунків суми основного боргу та інших нарахувань, оформлення всіх документів, що додаються до позовної заяви 11,5 год.; 400 грн.; 4600 грн.;

- участь у розгляді справи в підготовчому засіданні та у розгляді справи по суті 10 год.; 400 грн.; 4000 грн.

Всього, як зазначено в п. 2. додаткової угоди від 25.05.2022, вартість послуг становить 11000 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1- 4 ст. 126 ГПК України).

Форма опису чинним ГПК України не регламентована.

На підтвердження фактично наданих послуг позивач до позовної заяви приєднав копію акту прийому передачі послуг правової допомоги від 16.06.2022, згідно з яким представник позивача надав позивачу такі послуги:

- усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договору та виниклих правовідносин витрачено 3 год.; вартість 1 год. - 400 грн.; сума 1200 грн.;

- роз`яснення прав позивача та стягувача, вивчення останньої судової практики з аналогічних спорів витрачено 2 год.; вартість 1 год. - 400 грн.; сума 800 грн.;

- розробка стратегії захисту прав витрачено 1 год.; вартість 1 год. - 400 грн.; сума 400 грн.;

- складання позовної заяви, здійснення розрахунків суми основного боргу та інших нарахувань, оформлення всіх документів, що додаються до позовної заяви витрачено 11,5 год.; вартість 1 год. - 400 грн.; сума 4600 грн.

Як зазначено в акті від 16.06.2022, всього надано послуг на загальну суму 7000 грн.

Відповідно до ч.4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Зважаючи на наведені норми законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у відзиві на позов заявив про зменшення витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на те, що справа нескладна, адвокат завищив вартість робіт, вказав роботи, які не можуть бути відшкодовані: роз`яснення прав позивача та стягувача, вивчення останньої судової практики, судові витрати, які очікувані, не підтверджені взагалі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду, позивач завищив кількість годин (2 год.), витрачених на роз`яснення прав позивача та стягувача, вивчення останньої судової практики з аналогічних спорів, а відтак завищив вартість цієї послуги (800 грн.).

Оскільки судова практика зі спорів про стягнення процентів річних та інфляційних за прострочення виконання зобов`язання в цілому є сталою, а роз`яснення прав позивача та стягувача не потребує значного обсягу часу, є підстави для зменшення витрат у цій частині та стягнення їх виходячи з розрахунку: 1 год. х 400 грн. = 400 грн.

До фактично наданих послуг до акту прийому передачі позивач включив розробку стратегії захисту прав (1 год. ; 400 грн.), проте жодним чином не обгрунтував, в чому полягає суть цієї послуги і які дії на її виконання вчинялись.

За змістом обсяг позовної заяви не є великим, розрахунки заявлених до стягнення сум також не є значними за обсягом, а тому на думку суду є підстави для зменшення витрат у цій частині та стягнення їх, виходячи з розрахунку: 6 год. х 400 грн. = 2400 грн.

З огляду на викладене, оцінюючи витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 7000 грн. на предмет доцільності, реальності, розумності, на думку суду, є підстави для зменшення витрат, включених до акту від 16.06.2022, та стягнення їх в розмірі 6200 грн.

При цьому суд виходив з конкретних матеріалів справи №903/431/22, яка містить позовну заява позивача, приєднані до неї документи, виконані розрахунки заявлених до стягнення сум.

Оскільки у заяві про усунення недоліків позовної заяви (а.с.212 222, т.1) позивач просить стягнути з відповідача 11000 грн. витрат на правову допомогу, то у стягненні 4800 грн. слід відмовити (11000 6200).

У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2485 грн. покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (93,20%) в розмірі 2315,97 грн., у зв`язку із відмовою у задоволенні позову (6,80%) на позивача в розмірі 168,98 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача в розмірі 6200 грн., покладаються на сторони також пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: на відповідача 5778,40 грн. (93,20 %) у зв`язку із задоволенням позову, на позивача 421,60 грн. (6,80 %) у зв`язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Ковельське лісове господарство (45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Холмська, 46, код ЄДРПОУ 00991539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вижваліс (44400, Волинська обл., смт. Стара Вижівка, вул. Незалежності, 66, код ЄДРПОУ 34849389) :

- 2766 грн. 74 коп. процентів річних,

- 25083 грн. 61коп. збитків, завданих інфляцією;

- 2315 грн. 97 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору;

- 5778 грн. 40 коп. витрат на правову допомогу.

3. У стягненні решти витрат на правову допомогу відмовити.

4. У задоволенні позову про стягнення 1566 грн. збитків, завданих інфляцією, 466 грн. 59 коп. процентів річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 02.09.2022.

Суддя І. О. Якушева