Рішення

від 22.08.2022 по справі 912/563/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 рокуСправа № 912/563/22 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря Лупенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи № 912/563/22

за позовом Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, вул. Пакрова, 13, смт. Голованівськ, Кіровоградська область, 26500, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступають:

1. Східний офіс Державної аудиторської служби України, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600,

в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, 25006,

2. Вільшанська селищна рада, вул. Центральна, 15, смт. Вільшанка, Голованівський район, Кіровоградської області, 26600,

3. Комунальне некомерційне підприємство "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради, вул. Миру, 30, смт. Вільшанка, Голованівський район, Кіровоградської області, 26600,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", вул. Велика перспективна, 78, м. Кропивницький, 25006

про визнання недійсним додаткових угод, стягнення 233 607,59 грн,

Представники сторін:

від прокуратури - Ледовська Т.В., прокурор, посвідчення №058782 видане 17.12.2020;

від позивачів - участі не брали;

від відповідача - Лисенко С.В., довіреність № 38/07 від 30.12.21 адвокат, посвідчення № 365 видане 11.02.2019;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступають Східний офіс Державної аудиторської служби України, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Вільшанська селищна рада та Комунальне некомерційне підприємство "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" з вимогами про :

1. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 23.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 25.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 01.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 16.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 22.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 07.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 28.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, вулиця Велика Перспективна, буд. 78, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 42132581) на користь Комунального некомерційного підприємства "Вільшанськка лікарня" Вільшанської селищної ради (26600, Кіровоградська область, Голованівський район, смт Вільшанка, вул. Миру, буд.30, код ЄДРПОУ 01995114) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 233 607,59 грн з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між останнім та Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради договору №2 про постачання електричної енергії споживачам від 01.02.2021, а саме шляхом завищення ціни електричної енергії.

Ухвалою від 16.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.06.2022.

27.05.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги заперечено повністю. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив, що сторонами укладено додаткову угоду №2 від 23.02.2021 пунктом 1 якої визначено, що підставою для зміни ціни є зміна регульованих тарифів прийнятих НКРЕКП. Зокрема, постанова НКРЕКП №2353 "Тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК Укренерго" від 09.12.2020 та постанова №2371 "Тариф на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Кіровоградобленерго". За наслідком прийнятих змін, ціну за одиницю товару було збільшено з 2,99016 грн.кВт/год. до 3,3282 грн.кВт/год. з ПДВ та відповідно зменшено обсяги постачання електричної енергії з 416 421 кВт/год. до 374 125 кВт/год.

В подальшому укладено ряд додаткових угод, якими збільшено вартість електроенергії. Укладаючи вищезгадані додаткові угоди, сторони виходили з умов пункту 13.7.2. Договору (внесенні зміни згідно додаткової угоди № 1 від 22.02.2021) де вказано, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідок або листів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку.

Так, відповідно до експертного висновку від 25.02.2021 №В-127 Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати щодо зазначення цінової інформації про середньозважену ціну електричної енергії на РДН по ОЕС України станом на 22.02.2021 та 25.02.2021 із зазначенням коливання ціпи за вищевказаний період, було визначено середньозважену ціну РДН по ОЕС за 1 МВт./год. 1309,07 грн станом на 22.02.2021 та 1465,87 грн станом на 25.02.2021 при цьому відсоток коливання ціни за вищевказаний період склав 11,977%.

Сторонами погоджено, що коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою або листом відповідного уповноваженого органу, що сторонами було дотримано, зокрема, при укладанні додаткової угоди №3 (експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-127), додаткової угоди №6 (експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-554/13), додаткової угоди №8 (експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-620), додаткової угоди № 10 (експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-700/2) та надано відповідні обґрунтування у листах №32/02 від 09.02.2021у, №125/02 від 07.08.2021 №216/02 від 07.09.2021, №220/02 від 0910.2021.

Відтак, неодноразове внесення змін у Договір в частині зміни ціни за одиницю товару не більш ніж на 10% щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього не суперечить Закону України "Про публічні закупівлі", а сукупність таких змін може перевищувати 10% від початкової ціни за одиницю товару, що була погоджена сторонами з початку.

Вказана правова позиція, також зазначена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.07.2021 року по справі № 826/11063/17.

Крім того, за твердженням відповідача відсутність порушень норм чинного законодавства України при укладенні оспорюваних правочинів підтверджується листом №3743-21 від 15.07.2021 Східного офісу Державної аудиторської служби України.

02.06.2022 електронною поштою та 07.06.2022 поштою до суду від Комунального некомерційного підприємства "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача 3.

07.06.2022 від прокурора надійшла відповідь на відзив.

13.06.2022 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

16.06.2022 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.06.2022.

28.06.2022 до суду від прокурора надійшли пояснення на заперечення.

29.06.2022 від Східного офісу Державної аудиторської служби України надійшов лист у якому підтримано позовні вимоги прокурора.

30.06.2022 в підготовчу засіданні оголошено перерву до 14.07.2022.

05.07.2022 до суду від Вільшанської селищної ради надійшов лист у якому підтримано позовні вимоги з проханням розгляду справи без участі представника позивача 2.

05.07.2022 до суду від Комунального некомерційного підприємства "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача 3.

11.07.2022 до суду від прокурора надійшли додаткові пояснення.

14.07.2022 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09.08.2022.

09.08.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.08.22 о 15:00 год.

18.08.2022 до суду від прокурора надійшли додаткові пояснення, у яких зокрема зазначено, що тарифи на розподіл та передачу електричної енергії, встановлені НКРЕКП з 01.01.2021 оприлюднені до подачі відповідачем заявки в тендері, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" було про них обізнане. Крім того, прокурор зазначив, що тарифи на розподіл електричної енергії для 1 та 2 класу різні, а тому немає можливості перевірити розрахунок відповідача у Додатковій угоді №2, оскільки у ній зазначена єдина ціна на електричну енергію 1 та 2 класів.

22.08.2022 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких зокрема зазначено, що Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області не проводилися контрольні заходи по зазначеній процедурі закупівлі взагалі, а як наслідок не можна стверджувати про правомірність укладення оскаржуваних додаткових угод.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач заперечив позовні вимоги повністю.

Представники позивачів участі в судовому засіданні не брали, хоча позивачі належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засідання докази у справі, врахувавши пояснення сторін, які наведено в заявах по суті справи на обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд встановив такі обставини, які потребують доказування у даній справі, та подані сторонами докази.

Стосовно подання позову прокурором в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області господарський суд зазначає таке.

За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № З-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Зі змісту преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Статтею 7 зазначеного вище Закону визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №293 9-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).

Відповідно до п.1 Положення у складі Східного офісу утворені як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій та Кіровоградській областях. Ці управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Таким чином, органом уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Східний офіс Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відобразивши його у постанові від 09.09.2021 у справі №925/1276/19.

Голованівською окружною прокуратурою, за результатами опрацювання інформації Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, встановлено факт порушення Закону України "Про публічні закупівлі" при здійсненні закупівлі електричної енергії КНП "Вільшанська лікарня", за результатами відкритих торгів (ІІА-2020-12-22-020944-с).

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва та з`ясування чи вживалися заходи до відновлення інтересів держави або ж про причини невжиття таких заходів скеровано запити в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області(12.54-56-1597вих-21 від 27.05.2021).

Зі змісту відповіді Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 24.06.2021 №041125-17/2390-2021 та від 13.07.2021 №041125-17/2654-2021 вбачається, що порушень законодавства у сфері закупівель не установлено, а отже підстави для проведення моніторингу, перевірки закупівель в Управління відсутні.

Таким чином, заходи цивільно-правового характеру до відновлення інтересів держави та фактичного повернення сплачених коштів за не поставлений товар не вживалися, за відсутності підстав, що свідчить про бездіяльність такого органу та не вжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.

Тому звернення до суду в інтересах цього органу прокурора є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у лютому 2021 року, однак уповноваженим органом заходів, до усунення порушень та фактичного стягнення зайво сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо про дані обставини.

Стосовно подання позову прокурором в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради та Комунального некомерційного підприємства "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належить територіальній громаді.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 2 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до Статуту КНП "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради, затвердженого рішення Вільшанської селищної ради від 06.01.221 №62, Комунальне некомерційне підприємство "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради є лікарняним (амбулаторним) закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Лікарня здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети отримання прибутків (п. 1.5 Статуту).

Відповідно до Розділу 4 Статуту, лікарня є юридичною особою публічного права. Права і обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Лікарня користується закріпленим за нею комунальним майном, що є власністю Вільшанської селищної ради, на правах оперативного управління.

Разом з тим, засновником і власником підприємства є територіальна громада селища Вільшанка в особі Вільшанської селищної ради (далі -засновник). Підприємство здійснює медичну та господарську некомерційну діяльність, є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

Так, пунктом 5.1 Статуту визначено, що майно лікарні є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Джерелами формування майна та коштів лікарні є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти) (п.5.3.2 Статуту).

Засновник (Вільшанська селищна рада) затверджує фінансовий план Лікарні та контролює його виконання, здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю селищної ради та закріплене за Лікарнею на праві оперативного управління (п.9.3.3 та п.9.3.6 Статуту).

Згідно з п. 9.5.17 Статуту за погодженням із Засновником та відповідно до вимог законодавства Лікарня має право укладати договори про закупівлю товарів, робіт та послуг, починаючи від 1000 гривень.

Згідно положень ст. 183 Господарського кодексу України, договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб`єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов`язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Враховуючи викладене та зважаючи на положення п.2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, отже вона є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Щодо статусу суб`єкта, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини З цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (пункт 8.10.).

Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі №917/561/21 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Приймаючи до уваги, що положення Статуту КНП "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради, затвердженого рішення Вільшанської селищної ради від 06.01.221 №62 дає змогу стверджувати про наявність у лікарні делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, а саме щодо укладення договорів за державні кошти та, як наслідок, виступати у ролі державного замовника, комунальне підприємство є належним позивачем.

Крім того, Комунальне некомерційне підприємство "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради є об`єктом спільної власності територіальної громади Вільшанської селищної ради (засновник), підпорядковане, підзвітне та підконтрольне засновнику. КНП "Вільшанська лікарня" є стороною договору та одержувачем бюджетних коштів. Вказана закупівля здійснювалась за бюджетні кошти. За час дії договору, постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що створило перешкоди в реалізації закладом охорони здоров`я своїх завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу. Незважаючи на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов`язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно утриманих коштів, Вільшанською селищною радою, як засновником та Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" не вживаються, що підтверджується долученими доказами до матеріалів позову (листи прокуратури до уповноважених органів та відповіді на них).

Дана позиція прокурора повністю узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Аналізуючи вищевикладене можна зробити висновок, що у даній справі прокурор представляє інтереси саме держави, а не конкретного суб`єкта, більш того, з урахуванням норм бюджетного законодавства бюджетними коштами витраченими у одному бюджетному періоді, а повернутими в іншому Позивач 2 розпорядитися не зможе, оскільки вони мають бути повернуті безпосередньо до бюджету, з якого були виділені.

Враховуючи вказане, у разі задоволення позову кошти, які були безпідставно сплачені в 2021 році, підлягають поверненню на реєстраційний рахунок КПН "Вільшанська лікарня" за наступними реквізитами:

Одержувач: КНП "Вільшанська лікарня"

Код ЄДРПОУ: 01995114

Банк одержувача: Держказначейська служба України, м.Київ

Рахунок: UА388201720344360005000021444

Таким чином, КНП "Вільшанська лікарня", як сторона договору, мало право вимагати повернення грошової суми, сплаченої за електроенергію, яка не була поставлена Відповідачем, чим завдано шкоди інтересам держави, проте жодних заходів до їх відновлення не вжило, а також знехтувало, закріпленим у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов`язку ефективного та раціонального використання бюджетних коштів.

Так само, як і Вільшанською селищною радою, як представником територіальної громади та засновником КНП "Вільшанська лікарня", жодних заходів до усунення виявлених порушень та відновлення інтересів держави не вжито, хоча наділена обов`язком здійснення контролю за ефективністю використання майна, що є власністю селищної ради.

За таких обставин прокурор при поданні позову не замінює позивачів та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені. Участь прокурора у цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) вказано, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу має право заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі 917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Тому звернення до суду в інтересах Вільшанської селищної ради, як представника територіальної громади та засновника КНП "Вільшанська лікарня", а також в інтересах КНП "Вільшанська лікарня" прокурора є обґрунтованим.

Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської районної ради (рішенням Вільшанської селищної ради №62 від 06.01.2021 перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради) (далі - КНП "Вільшанська лікарня", Замовник) проведено відкриті торги UA-2020-12-22-020944-с щодо закупівлі електричної енергії ДК 021:2015:09310000-5 "Електрична енергія" у кількості 416421 кВт з очікуваною вартістю 1 734 800 грн з ПДВ.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті "Prozorro" за №UA-2020-12-22-020944-с. Основним критерієм вибору переможця є ціна.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, розміщеного на вебсайті "Prozzoro", учасниками вказаних відкритих торгів подано наступні пропозиції:

- ТОВ "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" з остаточною пропозицією 1 245 165,42 грн;

- ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" з пропозицією 1 544 921,91 грн.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (далі - Постачальник) з остаточною пропозицією 1 245 165,42 грн у тому числі ПДВ 207 527,57 грн, з ціною 2,4918 грн/кВТ год без ПДВ і 2,99016 грн/кВт год з ПДВ.

В подальшому, між Замовником та Відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №2 від 01.02.2021 (т. 1 а.с. 89-97).

Предметом договору є Електрична енергія - код ДК 021:2015-09310000-5 для забезпечення потреб електроустановок. Учасник зобов`язується поставити протягом 2021 року Замовнику Електричну енергію в кількості 416421 кВт*год.

Згідно з п. 5 Договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією. Загальна сума цього договору складає 1 245 165,42 грн, в тому числі ПДВ 20% 207 527,57 грн. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Згідно з пунктом 13.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання, але умови договору діють з 01.01.2021 і діє він до 31.12.2021, відповідно обраної комерційної пропозиції, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов`язань та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до Договору та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Заявкою-приєднанням від 01.02.2022, яка є Додатком 1 до Договору визначено, що початок постачання електроенергії здійснюється з 01.01.2021 (т. 1 а.с. 98).

Місцем постачання електричної енергії у Додатку 2 до Договору визначено - вул. Миру, 30, смт. Вільшанка, Кіровоградська область (т. 1 а.с. 99).

Згідно з комерційною пропозицією (Додаток 3 до Договору) ціна (тариф) електричної енергії для споживачів відповідно 1, 2 клас напруги становить 2,4918 грн./кВт*год без ПДВ та 2,99016 грн./кВт*год з ПДВ (т. 1 а.с. 100).

Відповідно до п. 2.1. Додатку 3 до Договору, ціна (тариф) на електричну енергію включає в себе наступні складові: вартість закупівлі електричної енергії на організованих сегментах ринку, послугу постачальника, тариф на розподіл електричної енергії, тариф на передачу електричної енергії, всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринку електроенергії, та іншими нормативними документами (зокрема регуляторні внески, оплата послуг - Оператора ринку).

Водночас, сторонами договору окремо кожну складову ціни не визначено.

У подальшому між Замовником та Постачальником укладено додаткові угоди, з яких додатковими угодами №2, 3, 6, 7, 8, 10, 11 збільшено ціну за одиницю товару з 2,99016 грн за 1 кВт/год до 4,4899 грн за 1 кВт/год, з одночасним зменшенням кількості одиниць товару, а саме додатковими угодами:

- №2 від 23.02.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 3,3282 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 374 125 кВт/год (т. 1 а.с. 102-103);

- №3 від 25.02.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 3,65760392 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 340 432 кВт/год (т. 1 а.с. 105-106);

- №6 від 01.09.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,0196 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 309 773 кВт/год (т. 1 а.с. 109-110).

- №7 від 16.11.2021 внесено зміни ціни (тарифу) електричної енергії для споживача відповідно: 1, 2 клас напруги 3,349666659 грн./кВт год без ПДВ і 4,0195999908 грн./кВт год з ПДВ. В т.ч. ціна (тариф) електриної енергії становить 1,886196659 грн./кВт год без ПДВ і 2,2634359908 грн./кВт год з ПДВ. Ціна (тариф) на послуги з передачі електричної енергії становить 0,29393 грн./кВт без ПДВ 0,352716 грн./кВТт го з ПДВ. Ціна (тариф) на послуги з розподілу електричної енергії для 2 класу напруги становить 1,16954 грн./кВт год без ПДВ і 1,403448 грн./кВт год з ПДВ. Вказаною угодою розмежовано тариф електричної енергії і тарифи з послуг передачі електричної енергії та розподілу електричної енергії, які є незмінними (т. 1 а.с. 112).

- №8 від 22.11.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,243680153888 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено в порівнянні з первинним договором до 316 918 кВт/год (т. 1 а.с. 114-115).

- №10 від 07.12.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,4899417053 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 314 391 кВт/год (т. 1 а.с. 119).

- №11 від 28.12.2021, згідно якої внесено зміни до Розділу 2. "Предмет договору" в частині зміни кількості кіловат, зменшивши на 148 581 кВт/год та виклавши пункт 2.3 наступним змістом: Учасник зобов`язується поставити протягом 2021 року замовнику Електричну енергію в кількості 267 840 кВт/год (т. 1 а.с. 122-123).

Таким чином, за твердженням прокурора внаслідок укладення додаткових угод №2, 3, 6, 7, 8, 10, 11 збільшено ціну за одиницю товару з 2,99016 грн за 1 кВт/год. до 4,4899 грн за 1 кВт/год, тобто на 1,499 грн (на 50% більше від первинної ціни), при цьому, кількість кВт*год. електричної енергії зменшено.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2020-12-22-020944-с кількість поставленої електричної енергії становить 267 840 кВт/год на загальну суму 1 034 492,04 гривень (т. 1 а.с. 124-126), що відповідає даним актів прийому-передачі електричної енергії (т. 1 а.с. 127-137).

Прокурор зазначає, що внаслідок укладання Споживачем та Постачальником Додаткових угод від 23.02.2021, 25.02.2021, 01.09.2021, 22.11.2021, 07.12.2021 та 28.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії за рахунок зменшення обсягів поставки вартість одиниці електричної енергії загалом збільшилась, а саме: на 50 % (збільшення вартості одиниці електричної енергії з 2,99016 грн/кВт.год з ПДВ до 4,4899417053 грн/кВт.год з ПДВ) та загалом Споживачем було недоотримано 148 581 к/Вт*год електричної енергії від запланованого обсягу або 36 % (зменшення обсягів поставки з 416 421 до 267 840 кВт/год), що й стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено випадки нікчемності договору про закупівлю, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі:

1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;

2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;

3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;

4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною четвертою статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Поряд з цим, частиною п`ятою вказаної статті Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для укладення додаткової угоди №2, якою внесено зміни до істотних умов основного договору, сторонами обрано пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а підставами для укладення додаткової угоди №2, якою внесено зміни до істотних умов основного договору, сторонами обрано пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсної додаткової угоди № 2 до Договору суд зазначає, що за твердженням відповідача, підставою для внесення змін до Договору в частині ціни за одиницю товару слугували зміна регульованих тарифів прийнятих НКРЕКП, а саме: постанова НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 "Тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК Укренерго" та постанова від 09.12.2020 №2371 "Тариф на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Кіровоградобленерго", оскільки на момент оголошення тендеру діяли інші регульовані тарифи. В той же час прокурор зазначає, що вказані постанови НКРЕКП враховані відповідачем при поданні тендерної пропозиції 07.01.2021, оскільки на момент подання заявки вже діяли нові регульовані тарифи.

При дослідженні комерційної пропозиції судом встановлено, що в ній не міститься складових ціни електричної енергії, а зазначено лише загальна вартість електроенергії 1,2 класу - 2,99016 грн/Квт год з ПДВ та зазначено що до цієї ціни входять, зокрема, тарифи на розподіл та передачу електричної енергії.

У додатковій угоді № 2 також не міститься складових ціни електричної енергії, а зазначено лише загальна вартість електроенергії 1,2 класу - 3,3282 грн/Квт.год з ПДВ.

Крім того, відповідачем не надано до суду розрахунку складових ціни електричної енергії станом на момент укладення Договору, що також дає підстави вважати про включення відповідачем до складових ціни нових регульованих товарифів.

Отже, з наданих відповідачем доказів не можливо встановити не включення регульованих тарифів до комерційної пропозиції, затверджених постановами НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 "Тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК Укренерго" та постанова від 09.12.2020 №2371 "Тариф на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Кіровоградобленерго".

Крім того, постановою від 09.12.2020 №2371 "Тариф на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Кіровоградобленерго", зокрема визначено, що тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на рівні:

для 1 класу напруги - 235,57 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);

для 2 класу напруги - 1 179,59 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).

В той же час, в умовах Додаткової угоди №2 зазначено лише одну вартість для 1 класу та для 2 класу напруги - 3,3282 грн/Квт.год з ПДВ, що також спростовує позицію відповідача про збільшення вартості електроенергії на підставі вищевказаних постанов НКРЕКП.

Відсутність визначення в договорі окремо вартості для 1 класу напруги та для 2 класу напруги не дає можливості встановити розмір зміни вартості електроенергії в результаті зміни тарифу на послуги з розподілу електроенергії.

Твердження відповідача про неможливість внесення до Договору та до Додаткової угоди №2 складових ціни електричної енергії через форму тендерної документації, яка була розміщена Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради, повністю спростовуються укладеною між сторонами Додаткової угоди № 7 від 16.11.2021, у якій наявна вартість одиниці товару із зазначенням всіх складових ціни.

Суд критично оцінює доказ відповідача - лист №3743-21 від 15.07.2021 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, оскільки у вказаному листі зазначено про встановлення включення до ціни вартості електроенергії регульованих тарифів на розподіл та подачу електроенергії, відповідно до постанов НКРЕКП №1340 та № 1329 від 11.07.2020 на підставі виключно пояснень відповідача без проведення перевірки, а за результатами аналізу. Крім того, вказані твердження спростовуються відсутністю в матеріалах справи доказів складових ціни електричної енергії, а зазначено лише загальна вартість електроенергії 1,2 класу.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не доведено підвищення вартості електричної енергії у Додатковій угоді № 2 саме на підставі постанови НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 "Тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК Укренерго" та постанови від 09.12.2020 №2371 "Тариф на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Кіровоградобленерго", що суперечить п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому Додаткова угода №2 підлягає визнанню недійсною.

Разом з тим, судом відзначається, що у ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Коливання цін на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Оскільки, законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, як і не визначено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ N 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Водночас, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження; документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

На підтвердження наявності підстав для укладення Додаткових угод відповідачем надано такі висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати :

- №3 від 25.02.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 3,65760392 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 340 432 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-127;

- №6 від 01.09.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,0196 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 309 773 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-554/13;

- №8 від 22.11.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,243680153888 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено в порівнянні з первинним договором до 316 918 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-620;

- №10 від 07.12.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,4899417053 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 314 391 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-700/2

Господарський суд вважає, що зазначені висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати не є тим документом, який підтверджує коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення основного Договору до дати укладання оскаржуваних Додаткових угод до Договору, що дає підстави зробити висновок про необґрунтоване збільшення ціни Договору та підстави для визнання недійсними оскаржуваних Додаткових угод.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові №924/674/21 від 15.06.2022 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Додатковою угодою №7 від 16.11.2021 внесено зміни ціни (тарифу) електричної енергії для споживача відповідно: 1, 2 клас напруги 3,349666659 грн./кВт год без ПДВ і 4,0195999908 грн./кВт год з ПДВ. В т.ч. ціна (тариф) електриної енергії становить 1,886196659 грн./кВт год без ПДВ і 2,2634359908 грн./кВт год з ПДВ. Ціна (тариф) на послуги з передачі електричної енергії становить 0,29393 грн./кВт без ПДВ 0,352716 грн./кВТт го з ПДВ. Ціна (тариф) на послуги з розподілу електричної енергії для 2 класу напруги становить 1,16954 грн./кВт год без ПДВ і 1,403448 грн./кВт год з ПДВ. Вказаною угодою розмежовано тариф електричної енергії і тарифи з послуг передачі електричної енергії та розподілу електричної енергії, які є незмінними.

Додатковою угодою №11 від 28.12.2021, згідно якої внесено зміни до Розділу 2. "Предмет договору" в частині зміни кількості кіловат, зменшивши на 148 581 кВт/год та виклавши пункт 2.3 наступним змістом: Учасник зобов`язується поставити протягом 2021 року замовнику Електричну енергію в кількості 267 840 кВт/год.

Додатковими угодами № 7 та № 11 не збільшено вартість електроенергії, однак в них вказана вартість, яка визначена сторонами в додаткових угодах №2, 3, 6, 8, 10, що є недійсними, а тому Додаткові угоди № 7 та № 11 також підлягають визнанню недійсними.

Крім того, суд зауважує, що відповідач помилково тлумачить положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закувлі" як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Отже, позивач мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі. У справі, що розглядається встановлено, що без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про збільшення ціни позивач підписав додаткові угоди №№ 2, 3, 6, 8, 10 внаслідок чого ціна електроенергії збільшилася на 50,16 % відсотків, а обсяг поставки електроенергії за договором істотно зменшився.

Зазначене підтверджує нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна електроенергії не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення на 50,16 %, шляхом укладення додаткових угод №№ 2, 3, 6, 8, 10 (друга та третя з яких укладені сторонами менш ніж через місяць після укладення договору, а також друга угода поширила свою дію на відносини сторін з 02.02.2020, тобто через день після укладення самого договору) є недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" у тендері з метою перемоги.

Суд звертає увагу, що положеннями статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 50 % шляхом укладення п`яти додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що є самостійної підставою для визнання недійсними оскаржуваних додаткових угод.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові № 927/636/21 від 09.06.2022 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, оскільки на момент укладення додаткових угод, як випливає зі змісту вищенаведених доказів, не було документально підтверджено коливання ціни на товар, що зумовило би необхідність та правомірність укладення додаткових угод до основного Договору, з огляду на що сторони спірного договору внесли зміни до Договору шляхом укладення оспорюваних додаткових угод безпідставно, суд констатує, що оспорювані додаткові угода, укладені всупереч приписам закону (зокрема, всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі"), відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно стягнення зайво сплачених коштів, суд зазначає, що підставою стягнення вказаних коштів прокурор зазначає ст. 1212 та ст. 670 ЦК України.

У справі, що розглядається, недійсність додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже такі відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи викладене вище, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж", а тому стаття 1212 ЦК України як правова підстава такого повернення, в даному випадку не може бути застосована.

Враховуючи визнання недійсними додаткових угод, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" грошових коштів у розмірі 233 607,59 грн, сплачених Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради, як за товар, який так і не був поставлений продавцем, на підставі статті 670 ЦК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 23.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 25.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 01.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 16.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 22.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 07.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 28.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 01.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995114) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, вулиця Велика Перспективна, буд. 78, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 42132581) на користь Комунального некомерційного підприємства "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради (26600, Кіровоградська область, Голованівський район, смт Вільшанка, вул. Миру, буд.30, код ЄДРПОУ 01995114) надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 233 607,59 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, вулиця Велика Перспективна, буд. 78, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 42132581) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк -Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету -2800) судовий збір в сумі 20 871,17 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії ухвали надіслати

Голованівській окружній прокуратурі Кіровоградської області на електронну пошту golovanivsk@kir.gp.gov.ua,

Східному офісу Державної аудиторської служби України - на електронну пошту dnipro@dkrs.gov.ua,

Управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області - на електронну пошту kirovohrad@dkrs.gov.ua,

Вільшанській селищній раді на електронну адресу vilshanskarada@gmail.com;

Комунальному некомерційному підприємству "Вільшанська лікарня" Вільшанської селищної ради на електронну пошту vilcrl@ukr.net;

Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на електронну пошту kresc@kresc.com.ua.

Кіровоградській обласній прокуратурі на електронну пошту: oblprokuratura@kir.gp.gov.ua.

Повне рішення складено 02.09.2022

Суддя В.Г. Кабакова