Рішення

від 16.08.2022 по справі 914/545/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2022 Справа № 914/545/22

м.Львів

за позовом: Приватного підприємства «Бостар», с.Новосілки-Гостинні Самбірського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілклас Трейдс Групп», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 801000,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Походзяєвої М.С.

Представники сторін:

від позивача: Мельник М.А. - адвокат

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Приватно підприємство «Бостар» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілклас Трейдс Групп» про стягнення заборгованості у розмірі 801000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.04.2022. Ухвалою суду від 27.04.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 18.05.2022.

Ухвалою суду від 18.05.2022 строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 15.06.2022.

10.06.2022 за вх.№12335/22 в системі документообігу суду зареєстровано подані позивачем письмові пояснення з долученими додатковими доказами.

10.06.2022 за вх.№12333/22 в системі документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, яку суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її врахуванням. Крім того, суд задовольнив усне клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів, прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи докази, подані в додаток до письмових пояснень від 10.06.2022 (вх.№123335/22 від 10.06.2022).

Ухвалою від 15.06.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.07.2022. Ухвалою суду від 06.07.2022 суд відклав розгляд справи на 17.08.2022.

Представник позивача у судове засідання з`явивсь, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Відповідач участь повноважного представника у судові засідання не забезпечив, причин неявки в судові засідання не повідомив. Заяв, клопотань від відповідача, станом на дату судового засідання, до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: вул.Стрийська, 108, м.Львів, 79000, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий на запит суду у даній справі, однак такі повертались з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористалась правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останньої про час та місце судового розгляду.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 17.08.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було узгоджено поставку товару, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за поставку товару на загальну суму 801000,00 грн. Однак, відповідач поставку товару не здійснив, вказану суму коштів не повернув.

Позивачем скеровувалась відповідачу претензія про повернення попередньої оплати в розмірі 801 000,00 грн. №03/02/22 від 04.02.2022 року, однак така залишена без відповідного реагування.

Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 801000,00 грн попередньої оплати та судові витрати.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів здійснення поставки Товару на суму попередньої оплати 801000,00 грн./повернення суми попередньої оплати, що є предметом спору, не подав.

Обставини справи.

Між Приватним підприємством «БОСТАР» (надалі - «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛКЛАС ТРЕЙДС ГРУПП» (попереднє найменування - ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «МЕТАЛОІНВЕСТ»; надалі - «Відповідач») було досягнуто домовленості щодо укладення у спрощений спосіб договору поставки, за яким Відповідач зобов`язувався передати у власність Позивача товар, а Позивач зобов`язувався оплатити вартість поставленого товару.

На виконання зазначеної домовленості Позивач замовив у Відповідача товар - розчинник складний (органічний) у кількості 26,7 т. - загальною вартістю 801 000,00 грн.

Сторони дійшли згоди, що оплата вартості товару здійснюється на умовах повної передоплати. У зв`язку з цим, Позивач перерахував Відповідачу суму коштів у розмірі 801000,00 грн, що підтверджується Платіжним дорученням № 613 від 27.10.2021.

В день оплати Відповідач за фактом першої події (зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника) зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну № 250 від 27.10.2021. Наведене підтверджує факт отримання Відповідачем коштів від Позивача.

Згідно з усною домовленістю сторін поставка Товару мала бути здійснена після надходження коштів на рахунок Відповідача. Однак, після отримання від Позивача коштів у розмірі 801000,00 грн Відповідач не виконав свої зобов`язання, зокрема, не поставив Позивачу замовлений і оплачений ним товар та не повідомив останнього про можливість самостійно отримати такий товар на складі Відповідача.

Через затримку поставки замовленого товару потреба Позивача в подальшому отриманні такого товару відпала. З огляду на це, 13.12.2021 Позивач надіслав на електронну адресу Відповідача Лист № 3 від 13.12.2021 з вимогою про повернення сплачених за товар грошових коштів у розмірі 801000,00 грн.

Відповідач не надав Позивачу жодної відповіді на зазначений вище лист, а представники Відповідача на зв`язок з Позивачем не виходили.

У січні 2022 року Відповідач:

змінив своє найменування з ТОВ «ГК «МЕТАЛОІНВЕСТ» на ТОВ «СТІЛКЛАС ТРЕЙДС ГРУПП»;

змінив юридичну адресу з « 04053, м. Київ, провулок Киянівський, буд. 3-7, приміщення П-9-А» на « 79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, буд. 108».

Державна реєстрація вказаних змін була проведена 13.12.2021 за №1000741070013094713 приватним нотаріусом Шупенею О.М., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,від-28:01.2022.

Крім цього, 13.12.2021 також відбулася державна реєстрація інших- змін до" відомостей про Відповідача, що містяться у Єдиному державному реєстрі, зокрема

зміна складу засновників (учасників) товариства;

зміна відомостей про кінцевих бенефіціарних власників товариства;

зміна видів економічної діяльності;

зміна розміру статутного (складеного) капіталу (збільшення);

зміни до установчих документів (статуту) товариства;

зміна інформації для зв`язку з юридичною особою.

Отже, починаючи з 13.12.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься така інформація про Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю з ідентифікаційним кодом 30604419:

Назва - СТІЛ КЛАС ТРЕЙДС ГРУПП;

Місцезнаходження - 79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, буд. 108;

Розмір статутного (складеного) капіталу - 25 000 000,00 грн;

Перелік засновників (учасників):

- ОСОБА_1 ; країна громадянства: Україна; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; розмір частки засновника (учасника): 1 000 000,00 грн;

- КУРНОБОЄВ ДІЙОРБЕК; країна громадянства: Узбекистан; місцезнаходження:

Узбекистан, Ташкентська обл., м. Янгибазар, вул. Мустакиллик, буд. 12, кв. 9; розмір частки засновника (учасника): 24 000 000,00 грн;

Інформація про кінцевого бенефіціарного власника: КУРНОБОЄВ ДІЙОРБЕК; країна громадянства: Узбекистан; місцезнаходження: Узбекистан, Ташкентська обл.., м. Янгибазар, вул.. Мустакиллик, буд. 12, кв. 9; тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 96

Керівник: КУРНОБОЄВ ДІЙОРБЕК

Інформація для здійснення зв`язку невідома.

зміна керівника юридичної особи;

Враховуючи нововиявлені обставини, представник Позивача звернувся до Відповідача за новим найменуванням та реквізитами з Претензією № 03/02/22 від 04.02.2022, в якій викладено наступні вимоги:

1) Невідкладно, але не пізніше семи календарних днів з моменту отримання цієї претензії (вимоги), здійснити поставку замовленого товару (або повідомити про можливість отримати товар на складі Відповідача), вартість якого оплачена Позивачем відповідно до Платіжного доручення № 613 від 27.10.2021;

2) У випадку відсутності товару або неможливості поставити його Позивачу у встановлений вище строк, повернути Позивачу сплачені за товар грошові кошти у розмірі 801 000,00 грн;

3) Підписати доданий до претензії акт звірки взаєморозрахунків та повернути один примірник акту Позивачу.

Претензія надіслана представником Позивача на електронну адресу Відповідача, а також поштою (цінним листом з описом вкладення) на зареєстровану юридичну адресу Відповідача (номер відправлення - 7901311159030).

Згідно з відомостями з сервісу «Трекінг відправлень», що знаходиться на офіційному сайті АТ «Укрпошта», відправлення № 7901311159030 не вручено одержувачу (Відповідачу) та повернуто відправнику (Позивачу) 28.02.2022.

Відповіді на Претензію Позивача Відповідачем не надано.

Відповідач не передавав Позивачу замовлений і оплачений ним товар, не повідомляє про можливість самостійно отримати товар на складі Відповідача, а також не здійснив повернення Позивачу сплачених за товар грошових коштів у розмірі 801 000,00 грн.

Під час розгляду справи Позивач ствердив, що товар йому не поставлений, кошти не повернуті.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв`язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Як передбачено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату за №5940 від 27.10.2021 p. на поставку товару розчинника складного (органічного) у кількості 26,7 т на загальну суму 801000,00 грн. з ПДВ.

На виконання рахунку позивачем було оплачено за Товар відповідачу кошти в сумі 801000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №613 від 27.10.2021 у розмірі 801000,00 грн.

Отже, відповідно до вищезазначених норм ЦК України, матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена відповідачем до позивача пропозиція шляхом надання рахунку №5940 від 27.10.2021 на оплату вартості товару та прийняття позивачем пропозиції відповідача шляхом оплати рахунків, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію.

Однак, Відповідачем не поставлено Позивачу Товару на суму 801000,00 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, а яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у повному обсязі та у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується надіслання позивачем претензії відповідачу від 04.02.2022 №03/02/22 у якій виражено прохання протягом 7-ми днів з дня отримання вимоги здійснити поставку оплаченого згідно платіжного доручення №613 від 27.10.2021 товару , а у випадку відсутності або неможливості поставки товару - повернути сплачених коштів у розмірі 801000,00 грн.

Однак матеріали справи не містять доказів ні поставки відповідачем товару ні повернення попередньої оплати у розмірі 801000,00 грн.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що на суму перерахованої позивачем попередньої оплати, а саме 801000,00 грн, відповідачем не поставив позивачу товар і не повернув зазначені кошти позивачу на письмову вимогу останнього сформульовану в претензії від 04.02.2022 №03/02/22.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Слід також зазначити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, докази повернення відповідачем попередньої оплати у розмірі 801000,00 грн. відсутні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при розподілі судових витрат судовий збір у розмірі 12015,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілклас Трейдс Групп» (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, буд.108, ідентифікаційний код 30604419) на користь Приватного підприємства «Бостар» (81438, Львівська область, Самбірський район, с.Новосілки-Гостинні, вул.Млинна, буд.1; ідентифікаційний код 23881828) 801000,00 грн. основного боргу, 12015,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 29.08.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.