Рішення

від 31.08.2022 по справі 915/70/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року Справа № 915/70/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКС-УКРАЇНА», вул. Полярна, 20-В, м. Київ, 04201 (код ЄДРПОУ 24587464)

електронна пошта: lawyer@plastics.ua

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-РЕКЛАМНИЙ КОМБІНАТ ЮЛІКС», вул. 7-А Слобідська, 11-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54003 (код ЄДРПОУ 39446610)

про стягнення боргу за договором поставки в розмірі 84 145, 63 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКС-УКРАЇНА» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-РЕКЛАМНИЙ КОМБІНАТ ЮЛІКС» заборгованість за зобов`язанням в розмірі - 67 696, 58 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань - 5 336, 30 грн.; 36 % річних - 10 839, 75 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/70/22 та визначено головуючим у справі суддю Семенчук Н.О.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 27.01.2022 року № 38 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Семенчук Н.О. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/70/22.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 року справу № 915/70/22 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Справи Господарського суду Миколаївської області на розгляд Господарського суду Одеської області не передавались.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки з відстрочкою платежу № МИ-1701 від 17.02.2017 року, а саме: зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар у порядку та строки, передбачені договором, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. За порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України та умов договору нараховано 36 % річних, а також пеню.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 258, 526, 536, 611, 625, 627, 628, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 198, 222, 232 ГК України, судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 01.02.2022 надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-РЕКЛАМНИЙ КОМБІНАТ ЮЛІКС», вул. 7-А Слобідська, 11-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54003, вказану у позовній заяві та у ЄДРЮОФОП.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 01.02.2022, направлена на адресу відповідача, повернута поштовою установою на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

17.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКС-УКРАЇНА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-РЕКЛАМНИЙ КОМБІНАТ ЮЛІКС» (покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу № МИ-1701.

Відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 13.2 договору цей договір пролонгується на кожний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення. Така пролонгація може здійснюватись неодноразово.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар) в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Відповідно до п. 5.1 договору умови поставки товару визначаються згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.2 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником за умови підписання видаткової накладної покупцем. З моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по передачі товару покупцю.

Право власності на товар та усі ризики випадкового знищення або пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару, згідно видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.3 договору покупець зобов`язаний прийняти переданий йому товар, за винятком випадків коли він вправі вимагати заміни товару чи його повернення.

Відповідно до п. 5.4 договору строк поставки кожної окремої партії товару визначається за домовленістю сторін.

Відповідно до умов п. 6.1.1 договору постачальник зобов`язаний передати товар відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1.3 договору постачальник має право вимагати вчасної оплати поставленого за цим договором товару.

Відповідно до п. 6.2.1 договору покупець зобов`язаний забезпечити приймання товару.

Відповідно до п. 6.2.2 договору покупець зобов`язаний своєчасно оплатити отриманий товар.

Відповідно до п. 7.1 договору ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлюється згідно видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 7.2 договору оплата здійснюється в національній валюті України, гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається в залежності від зміни курсу Євро до гривні на Міжбанківському валютному ринку (надалі - Міжбанк) на момент закриття торгів у день, попередній дню оплати. Інформація щодо курсів міжбанківського валютного ринку береться з веб-сайту http://index.minfin.com.ua/

Відповідно до п. 7.3 договору вартість поставленого товару підлягає коригуванню без додаткового погодження між сторонами, якщо на день оплати сталося збільшення курсу на Міжбанку гривні до Євро від 2 % та вище, що призвело до знецінення гривні.

Відповідно до п. 7.4 договору строк оплати кожної окремої партії товару становить 10 (десять) календарних днів з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.7 договору зобов`язання покупця перед постачальником за цим договором можуть вважатися виконаними лише після сплати покупцем вартості переданого товару у повному обсязі з врахуванням коригувань.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач ТзОВ "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" поставив відповідачу ТзОВ "МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-РЕКЛАМНИЙ КОМБІНАТ ЮЛІКС" товар на загальну суму 67 696, 58 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 57893 від 16.07.2021 року на суму 6 092, 34 грн.;

- видаткова накладна № 58349 від 19.07.2021 року на суму 8 406, 00 грн.;

- видаткова накладна № 58446 від 20.07.2021 року на суму 29 079, 30 грн.;

- видаткова накладна № 60507 від 27.07.2021 року на суму 24 118, 94 грн.

Підставою поставки у видаткових накладних зазначено договір № МИ-1701 від 17.02.2017 року.

Всі видаткові накладні підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками.

Суду не подано доказів оплати відповідачем коштів за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів, а підставою позову є невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору позивач ТзОВ "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" поставив відповідачу ТзОВ "МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-РЕКЛАМНИЙ КОМБІНАТ ЮЛІКС" товар на загальну суму 67 696, 58 грн., що підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковими накладними.

Відповідно до п. 7.4 договору строк оплати кожної окремої партії товару становить 10 (десять) календарних днів з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Виходячи з приписів ст. 251-253 ЦК України та умов п. 7.4 договору строк оплати по видатковим накладним наступний:

- по видатковій накладній № 57893 від 16.07.2021 року на суму 6 092, 34 грн. граничний строк оплати 26.07.2021 включно, а з 27.07.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 58349 від 19.07.2021 року на суму 8 406, 00 грн. граничний строк оплати 29.07.2021 включно, а з 30.07.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 58446 від 20.07.2021 року на суму 29 079, 30 грн. граничний строк оплати 30.07.2021 включно, а з 31.07.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 60507 від 27.07.2021 року на суму 24 118, 94 грн. граничний строк оплати 06.08.2021 включно, а з 07.08.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Суду не подано жодних доказів, які б спростовували вищевказані обставини щодо прийняття відповідачем товару на загальну суму 67 696, 58 грн.

Отже, заборгованість за поставлений товар становить 67 696, 58 грн.

Станом на день розгляду даної справи сторонами спору не подано суду доказів оплати відповідачем заборгованості в розмірі 67 696, 58 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.

Позовна вимога про стягнення заборгованості (основного боргу) за отриманий товар в сумі 67 696, 58 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

4.2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі № 907/65/18 та у справі № 910/20734/20 від 20.01.2022).

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання за цим договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язань, яка нараховується до повної оплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 8.5 договору сплата штрафних санкцій, встановлених цим договором, не звільняє винну сторону від виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 12.1 договору сторони домовились, що строк позовної давності по стягненню неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором встановлюється у три роки.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 5 336, 30 грн. Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування, виходячи з умов п. 7.4 договору, а також кількість днів у періодах.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою Бази «Ліга.Закон» та встановлено, що розмір пені, нарахованої за прострочку виконання грошового зобов`язання, становить 5 228, 10 грн., а саме:

- пеня, нарахована на заборгованість по видатковій накладній № 57893 від 16.07.2021 року на суму 6 092, 34 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 27.07.2021 по 14.01.2022 (172 дні) становить 486, 55 грн.;

- пеня, нарахована на заборгованість по видатковій накладній № 58349 від 19.07.2021 року на суму 8 406, 00 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 30.07.2021 по 14.01.2022 (169 днів) становить 660, 27 грн.;

- пеня, нарахована на заборгованість по видатковій накладній № 58446 від 20.07.2021 року на суму 29 079, 30 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 31.07.2021 по 14.01.2022 (168 днів) становить 2 271, 37 грн.;

- пеня, нарахована на заборгованість по видатковій накладній № 60507 від 27.07.2021 року на суму 24 118, 94 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 07.08.2021 по 14.01.2022 (161 день) становить 1 809, 91 грн.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 5 228, 10 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 108, 20 грн. слід відмовити.

4.3. Щодо вимоги про стягнення процентів річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання за цим договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.4 договору відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику 36 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 36 % річних в сумі 10 839, 75 грн. Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні 36 % річних, позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування, виходячи з умов п. 7.4 договору, а також кількість днів у періодах.

Судом здійснено перерахунок розміру 36 % річних за допомогою Бази «Ліга.Закон» та встановлено, що розмір 36 % річних, нарахованих за прострочку виконання грошового зобов`язання, становить 11 083, 04 грн., а саме:

- 36 % річних, нараховані на заборгованість по видатковій накладній № 57893 від 16.07.2021 року на суму 6 092, 34 грн., за період прострочення з 27.07.2021 по 14.01.2022 (172 дні) становить 1 033, 53 грн.;

- 36 % річних, нараховані на заборгованість по видатковій накладній № 58349 від 19.07.2021 року на суму 8 406, 00 грн., за період прострочення з 30.07.2021 по 14.01.2022 (169 днів) становить 1 401, 15 грн.;

- 36 % річних, нараховані на заборгованість по видатковій накладній № 58446 від 20.07.2021 року на суму 29 079, 30 грн., за період прострочення з 31.07.2021 по 14.01.2022 (168 днів) становить 4 818, 40 грн.;

- 36 % річних, нараховані на заборгованість по видатковій накладній № 60507 від 27.07.2021 року на суму 24 118, 94 грн., за період прострочення з 07.08.2021 по 14.01.2022 (161 день) становить 3 829, 96 грн.

Отже, суд, не виходячи за межі позовних вимог (заявленого позивачем до стягнення розміру 36 % річних), дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 36 % річних в сумі 10 839, 75 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 477, 77 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 3, 23 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-РЕКЛАМНИЙ КОМБІНАТ ЮЛІКС», вул. 7-А Слобідська, 11-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54003 (код ЄДРПОУ 39446610) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКС-УКРАЇНА», вул. Полярна, 20-В, м. Київ, 04201 (код ЄДРПОУ 24587464):

- 67 696, 58 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот дев`яносто шість грн. 58 коп.) - заборгованості за зобов`язанням;

- 5 228, 10 грн. (п`ять тисяч двісті двадцять вісім грн. 10 коп.) - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань;

- 10 839, 75 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять дев`ять грн. 75 коп.) - 36 % річних;

- 2 477, 77 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят сім грн. 77 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.09.2022 року.

Суддя Е.М. Олейняш