Рішення

від 28.08.2022 по справі 171/2892/21

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2892/21

2/171/340/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 серпня 2022 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Хоруженко Н.В.

за участю секретаря судового засідання Перепеткевич Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання прав засновника селянського (фермерського) господарства "Прибрежне", -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з цивільним позовом про прав засновника селянського (фермерського) господарства "Прибрежне", посилаючись на те, 23.03.1993 року ОСОБА_3 було надано для ведення фермерського господарства в постійне користування земельну ділянку площею 18,4 га., яка розташована на території Токівської сільської ради. 26.03.1993 року на підставі Розпорядження представника Президента України Климок В.В. «Про реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Прибрежне»» № 163/2, було зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Прибрежне» з площею земельної ділянки 18,4 га.. Засновником Господарства є ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємицею ОСОБА_3 є його онучка ОСОБА_1 , яка спадкує спадщину за правом представлення, оскільки мати Позивача, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В строк визначений чинним законодавством України Позивач звернулася до приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Богомолова В.І. за прийняттям спадщина, яка залишилася після ОСОБА_3 . 24.10.2020 року в інтересах Позивача до приватного нотаріуса Богомолова В.І. звернувся ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, з питання видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я Позивача, а саме щодо прав засновника Господарства, яке залишилася після смерті ОСОБА_3 . Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії позбавляє Позивача належним чином оформити право на спадкове майно та права, які увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Тому в зв`язку з вищевикладеним, просить суд визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника селянського (фермерського) господарства «Прибрежне» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21901629).

Ухвалою суду від 20.12.2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 19.05.2022 року задоволено клопотання про витребуваня доказів.

Ухвалою суду від 19.05.2022 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до розгляду по суті.

Від представника позивача надійшла заява відповідно до якої заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати без його участі та без участі позивача.

Від представника відповідача Грушівської міської ради Дніпропетровської області надійшла заява згідно якої справу просять слухати без участі представника відповідача, проти заявлених вимог не заперечують.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно державного акту на право постійного користування землею №174 встановлено, що Державний акт видано ОСОБА_3 на території птахорадгоспу «Токівський « Токівської сільської Ради Апостолівською районною радою народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області надається у постійне користування 18,4 гектарів землі для ведення селянського господарства відповідно до рішення Токівської сільської Ради народних депутатів від 23.12.1992 р., зареєстрований за №174(а.с.12-13).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Апостолівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 30.03.2020 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 131 (а.с. 16).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого виконавчим комітетом Колюдовської сільської Ради депутатів трудящихся Клинцовського району Брянської області встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого райвідділом РАЦС Дніпропетровської області,31.05.1985 року, встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено шлюб 31.05.1985 р., актовий запис №94 (а.с.18).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Запоріжжя, 10.01.1996 р., встановлено, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано, актовий запис №13 (а.с.19).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,11.06.2018 р. встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №3735 (а.с.20).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого відділом РАЦС Шевченківського райвиконкому, 25.09.1986 р. встановлено, що батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.21).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 виданого Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, 09.11.2007 р. встановлено, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, актовий запис №988 (а.с. 22).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.10.2020 р. встановлено, що приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Богомоловим В.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 після смерті діда ОСОБА_3 (а.с.25).

З матеріалів спадкової справи № 61/2020 до майна померлого ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Ракитянської Т.Г. , щодо прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 , крім неї спадкоємцем за законом є ОСОБА_11 , при зверненні ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Богомолова В.І. було відмовлено у видачі у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 після смерті діда ОСОБА_3 ..

Статтями 1217, 1223 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Частиною 1статті 1269 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

На час заснування СФГ «Прибрежне» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське) господарство" від 20 рудня 1991 року № 2009-XII (далі - Закон № 2009-XII), приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року.

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини 1, 4 та 5 статті 2 Закону № 2009-XII).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина 1 статті 4 Закону № 2009-XII).

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди.

У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина 2 статті 4 Закону № 2009-XII).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина 1 статті 5 Закону № 2009-XII).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини 1, 2 статті 9 Закону № 2009-XII).

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28Земельного кодексуУкраїни (пункт 2 частини 1 статті 29 Закону № 2009-XII).

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина 1 статті 20 Закону № 973-IV). Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (пункт «а» частини 1 статті 14 Закону № 973-IV).

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина 1 статті 23 Закону № 973-IV).

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина 1 статті 22 Закону № 973-IV).

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону № 973-IV).

За змістом вказаних приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Зокрема, і право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини. Припис пункту «а» частини 1 статті 14Закону №973-IV участині права членів фермерського господарства відповідно до закону передавати земельні ділянки у спадщину стосується тих ділянок, які належать членам цього господарства на праві власності, та якими фермерське господарство користується на підставі правочинів, вчинених з його членами.

17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23цього Закону разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства.

Відповідач заперечень щодо визнання за позивачем прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування не мав. Інших осіб, які б заявляли свої вимоги по даному питанню, судом не встановлено.

Враховуючи викладене позивач, як єдина спадкоємиця майна не відмовлявся від вступу до цього господарства, як і їй не відмовлено у цьому, то визнання за Позивачем в порядку спадкування після смерті дідуся прав засновника СФГ «Прибрежне» є ефективним способом захисту її прав, як спадкоємиці засновника, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючисьст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265ЦПКУкраїни ст.1216,1217,1218,1223,1261-1265,1268,1296 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання прав засновника селянського (фермерського) господарства "Прибрежне"- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника селянського (фермерського) господарства «Прибрежне» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21901629).

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяН. В. Хоруженко