Рішення

від 01.08.2022 по справі 760/6903/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26 , факс:249-79-28;

вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/1739/22

В справі 760/6903/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

02 серпня 2022 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Центр оборонних закупівель Міністерства оборони України, про зобов`язання вчинити дії.

ІІ. Описова частина

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Міністерства оборони України про зобов`язання Відповідача виплатити йому заборгованість по зарплаті у розмірі 9314,54 гривень, вихідну допомогу у розмірі 13479,08 гривень, середній заробіток за весь час затримки виплат з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, та заробітну плату за грудень 2020 - 13479,08 гривень, січень 2021 - 13479,08 гривень, лютий 2021 - 7413,49 гривень.

Ухвалою від 24 березня 2021 року у справі відкрито провадження.

Обгрунтовуючи свій позов Позивач вказує, що з 20.02.2020 він працював в Центрі оборонних закупівель Міністерства оборони України, а з 02.03.2020 - на посаді заступника начальника Центру.

03 серпня 2020 року Позивач, як він вказує, був ознайомлений з наказом Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України №33 від 03.08.2020 «Про ознайомлення працівників розформуванням Центру відповідно до Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.07.2020 №Д-321/1 «Про проведення додаткових організаційних заходів у військові частинах (установах), підпорядкованих Міністерству оборони України в 2020 році».

Згідно з вказаною директивою пропонувалося до 30.10.2020 розформувати Центр оборонних закупівель Міністерства оборони України, визначити його правонаступником Департамент державних закупівель і постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, організувати та провести організаційні заходи, дотримуватися чинного законодавства під час вивільненні працівників, посади яких підлягають скороченню.

21 вересня 2020 року наказом Міністерства оборони України №344 «Про ліквідацію Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України» прийнято рішення припинити юридичну особу - Центр оборонних закупівель Міністерства оборони України шляхом ліквідації, призначено ліквідаційну комісію, головою якої призначено Позивача.

В той же день, як вказує Позивач, він отримав повідомлення про скорочення штату працівників, згідно з яким йому було повідомлено про заплановане звільнення з 23 листопада 2020 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В подальшому, як вказує Позивач, наказом Центра оборонних закупівель Міністерства оборони України від 23 листопада 2020 року №20 він був звільнений з посади заступника начальника Центру з 27 листопада 2020 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, але продовжив роботу як голова ліквідаційної комісії.

Заяву про звільнення з вказаної посади з 15.02.2021, як стверджує Позивач, він подав 04 лютого 2021 року, проте вона залишилася без реагування.

ОСОБА_1 зазначає, що з 01 жовтня 2020 року згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21.08.2020 №248/6533 особовий склад Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України зараховано на фінансове забезпечення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, який і здійснював нарахування та виплату заробітної плати.

Саме департаментом фінансів йому була нарахована та виплачена заробітна плата за жовтень в сумі 16241,68 гривень та аванс за листопад в сумі 4164,54 гривень. Однак розрахунку за наказом від 23.11.2020 №20 після його звільнення з посади заступника начальника Центру здійснено не було. Це, зокрема, заборгованість по заробітній платі за кінець листопада 2020 року (до дня звільнення) та по вихідній допомозі в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 13479,08 гривень.

Позивач також зазначає, що оскільки з ним не було проведено розрахунку при звільненні, він має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим просить зобов`язати Відповідача здійснити і таку виплату.

Крім того, як зазначає ОСОБА_1 , Відповідачем не виплачувалася йому зарплата за час роботи головою ліквідаційної комісії після звільнення зі штату Центру з грудня 2020 року до 15 лютого 2021 року.

Позивач стверджує, що має право на отримання заробітної плати за роботу головою комісії з ліквідації в тому ж розмірі, який отримував перебуваючи на посаді заступника начальника Центру, а тому поросить зобов`язати Відповідача виплатити йому заборгованість із заробітної плати на посаді голови ліквідаційної комісії в розмірі: 13479,08 гривень - за грудень 2020 року, 13479,08 гривень - за січень 2020 року, та 7413 гривень - за лютий 2021 року.

01 червня 2022 року до суду надійшли письмові пояснення (відзив) від представника Відповідача - Міністерства оборони України. В них наголошується на тому, що у зв`язку зі здійсненням ліквідаційної процедури відносно Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України усі вимоги кредиторів, в тому числі - щодо виплати заборгованості із заробітної плати, мають розглядатися за спеціальною процедурою, що здійснюється ліквідаційною комісією. Лише у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця звернутися з позовом до ліквідаційної комісії.

У судовому засіданні Позивач та його представник позов підтримали.

Представник Відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засідання представника не направила, пояснень на позов не надала.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини.

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 згідно з наказом Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України №4 від 19.02.2020 був прийнятий посаду начальника відділу планування та забезпечення проведення закупівель.

З 02 березня 2020 року за наказом Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України №5 від 02 березня 2020 року Позивач був переведений на посаду заступника начальника Центру.

21 вересня 2020 року наказом Міністерства оборони України №344 «Про ліквідацію Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України» прийняте рішення припинити юридичну особу - Центр оборонних закупівель Міністерства оборони України шляхом ліквідації, призначити ліквідаційну комісію у складі голові комісії - заступника начальника Центру оборонних за купівель МОУ Горлова В.А.

Наказом Центра оборонних закупівель Міністерства оборони України від 23 листопада 2020 року №20 ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника Центру з 27 листопада 2020 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, але продовжив роботу як голова ліквідаційної комісії.

Безспірним є той факт, що при звільненні з Позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не було виплачено вихідної допомоги та заробітної плати за листопад 2020 року.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 24 Закону визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 231 КЗпП України у місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами працівника чи роботодавця, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, особою, що зобов`язана виплачувати заробітну плату працівникові, є саме роботодавець.

Встановлені вище обставини дають підстави для висновку про те, що роботодавцем ОСОБА_1 є не Міністерство оборони України, а Центр оборонних закупівель Міністерства оборони України. Щодо вказаної юридичної особи засновником прийняте рішення про ліквідацію, проте ліквідаційна процедура станом на день ухвалення рішення не завершена, юридична особа не значиться ліквідованою.

В даному випадку не має правового значення той факт, що з 01 жовтня 2020 року , особовий склад Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України зараховано на фінансове забезпечення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, який і здійснював нарахування та виплату заробітної плати (лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 21.08.2020 №248/6533), оскільки трудові відносини між Позивачем та Відповідачем відсутні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Позивач не скористався своїм правом залучити до участі у справі належного Відповідача - Центр оборонних закупівель Міністерства оборони України, а пред`явлення позову до неналежного Відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Що стосується вимог Позивача про оплату його роботи на посаді голови ліквідаційної комісії після звільнення з посади заступника начальника Центру оборонних закупівель Міністерства оборони України, то суд звертає увагу на наступне.

Як вірно зазначив Позивач, законодавцем чітко не визначено питання оплати праці голови та членів ліквідаційної комісії, спеціального механізму оплати їх праці не має. З Позивачем не укладалося жодної трудової угоди, якою б встановлювався порядок оплати його праці на посаді голови ліквідаційної комісії.

Листом Міністерства соціальної політики України від 24.09.2013 №821/13/155-13 «Про оплату праці членів ліквідаційної комісії» зазначено, що голова та члени ліквідаційної комісії працюють та отримують заробітну плату за займаними посадами згідно з чинними у відповідній установі, організації умовами оплати праці.

Таким чином, перебуваючи на посаді заступника начальника Центру Позивач був вправі розраховувати на оплату своєї роботи згідно з посадовим окладом. Натомість, доказів обгрунтованості вимог про стягнення заробітної плати за роботу на посаді голови ліквідаційної комісії Центру за період після звільнення Позивача з посади заступника начальника Центру ОСОБА_1 суду не надано.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. 116 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат при звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги в розмірі 69694,31 гривень.

2.Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» на користь держави судові витрати в сумі 840,80 гривень.

3.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

4.Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: відсутній (відмітка у паспорті № НОМЕР_2 , виданому 17.03.2012 Солом`янським РУГУМВС України в м. Києві);

Відповідач: Державне підприємство «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс», адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15; код юридичної особи 04726917.

Суддя: