Рішення

від 01.09.2022 по справі 300/2309/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2022 р. справа № 300/2309/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (далі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні заяви позивача про внесення змін в індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 про зміну тривалості робочого дня; зобов`язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін в індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 та зазначити в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898, що ОСОБА_2 , як працівник-інвалід ІІ групи, може працювати за своєю посадою на умовах неповного/скороченого дня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працює на посаді спеціаліста І категорії відділу з правової та кадрової роботи Делятинської селищної ради та є особою, яка має ІІ групу інвалідності з чітко вираженим правобічним парезом правої руки та ноги. Так, 30.11.2020 Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи видало ОСОБА_1 . Індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда за № 898, згідно якої позивачу протипоказана тяжка фізична праця, психоемоційне навантаження, праця з необхідністю роботи дрібної моторики правої руки. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Делятинської селищної ради як роботодавця з проханням встановити неповний робочий день відповідно до приписів статей 56 та 172 Кодексу законів про працю України, однак Делятинська селищна рада відмовила позивачу в становлені їй неповного робочого дня, оскільки в рекомендаціях Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 30.11.2020 відсутні відомості про те, що працівник з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 23.11.2021, в якій просила Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи зазначити в рекомендаціях про те, що позивач як працівник-інвалід ІІ групи може працювати за своєю посадою на умовах скороченого дня. За результатом розгляду заяви від 23.11.2021 за участі ОСОБА_1 , листом від 16.12.2021 № 737 відповідач повідомив позивача, що внесення змін в індивідуальну програму реабілітації не відноситься до компетенції Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи. ОСОБА_1 вважає протиправними такі дії відповідача щодо відмови в задоволенні заяви позивача про внесення змін в індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 про зміну тривалості робочого дня, оскільки визначення умов та видів діяльності, робіт і професій для хворих та інвалідів, прямо передбачено серед обов`язків комісій медико-соціальної експертизи, визначених в підпункті 8 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29.06.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 29.06.2022 № 293 на позовну заяву. Відповідач зазначив, що 30.11.2020 ОСОБА_1 було повторно оглянуто Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи та встановлено позивачу ІІ групу інвалідності строком на три роки, про що видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 231749 від 30.11.2020 та, з врахуванням захворювань та висновків про умови та характер праці, складено Індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда за № 898 від 30.11.2020. Так, станом на час звернення до суду з цим позовом довідка від 30.11.2020 та Індивідуальна програма реабілітації дитини інваліда за № 898 від 30.11.2020 не оскаржувалися позивачем в адміністративному чи судовому порядку. Представник відповідача зазначив, що позивач просить суд зобов`язати відповідача внести зміни в Індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда за № 898 від 30.11.2020, тобто фактично скасувати, а тому цей позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Окрім цього, представник відповідача вказав на те, що за нормальних умов праці можна було ефективно дотримуватись відповідних реабілітаційних заходів при повному робочому дні, а тому в індивідуальній програмі реабілітації від 30.11.2020 за № 898 для позивача не визначено режиму праці на умовах неповного/скороченого дня. За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.11.2021, яка обґрунтована погіршенням стану здоров`я, відповідач повідомив, що на час огляду позивача та призначення ІІ групи інвалідності, не було підстав для зазначення в індивідуальній програмі реабілітації рекомендацій щодо праці на умовах неповного/скороченого дня. Тому ОСОБА_2 було запропоновано, з урахуванням нових виписок із закладів охорони здоров`я, пройти повторний огляд в Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи за результатами якого буде можливо внести нові рекомендації в індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда. З урахуванням Закону України «Про звернення громадян», за результатом розгляду заяви від 23.11.2021 позивачу надано відповідь листом від 16.12.2021 № 737. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 35-39).

05.07.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив від 04.07.2022. Так, позивач зазначила, що необхідність скорочення тривалості робочого дня на дві години з 09:00 год. до 16:00 год. обумовлено тим, що прибуття на робоче місце на 08:00 год. створює для ОСОБА_1 надмірні труднощі через віддаленість місця проживання від її місця роботи. Окрім цього, позивач звернула увагу на те, що відповідно до пунктів 12 та 14 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 757 у разі потреби в оперативному коригуванні індивідуальної програми фахівці реабілітаційних установ можуть змінювати обсяг, строк та черговість проведення реабілітаційних заходів. Медико-соціальні експертні комісії під час чергового огляду інваліда за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, але не рідше ніж один раз на дав роки, переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою. Також наказом Міністерства охорони здоров`я України № 623 від 08.10.2007 передбачено, що заповнення індивідуальної програми реабілітації та підбиття підсумків про її виконання здійснюється медико-соціальними експертними комісіями. Таким чином, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898, на думку позивача, належить до компетенції Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (а.с. 41-49).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 з 27.02.2003 працювала на різних посадах в Делятинській селищній раді, з 03.05.2019 позивач працює на посаді спеціаліста І категорії відділу з правової та кадрової роботи Делятинської селищної ради, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 8-10).

Згідно копії довідки серії МСЕ № 201847 від 13.05.2009 ОСОБА_1 встановлено з 03.04.2009 третю групу інвалідності (загальне захворювання) (а.с. 50).

08.11.2017 після чергового огляду медико-соціальна комісія Івано-Франківського бюро МСЕК встановила позивачу другу групу інвалідності та видано Індивідуальну програму реабілітації інвалідів № 890 від 08.11.2017 (а.с. 54).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 231749 від 30.11.2020 Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи встановило ОСОБА_1 другу групу інвалідності (загальне захворювання) (а.с. 12).

30.11.2020 Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи видало ОСОБА_1 . Індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда за № 898, згідно якої позивачу протипоказана тяжка фізична праця, психоемоційне навантаження, праця з необхідністю роботи дрібної моторики правої руки (а.с. 13).

23.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до селищного голови Делятинської селищної ради із заявою, згідно якої просила відповідно до статті 172 Кодексу законів про працю України організувати на пільгових умовах праці неповний робочий день з 24.09.2021 (а.с. 14).

11.10.2021 позивач додатково подала заяву до селищного голови Делятинської селищної ради, в якій просила встановити неповний робочий день, зменшивши на 2 години кожен робочий день протягом робочого тижня, встановивши графік роботи з 09:00 по 16:00 год. щодня, безстроково з 11.10.2021 (а.с. 15).

Делятинська селищна рада листом від 19.10.2021 № 1517/02-55 повідомила позивача, що про результати розгляду заяви ОСОБА_1 буде повідомлено після надходження відповідей на запити від Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (а.с. 16).

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 23.11.2021, в якій просила Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи зазначити в рекомендаціях про те, що позивач як працівник-інвалід ІІ групи може працювати за своєю посадою на умовах скороченого дня (а.с. 25).

За результатом розгляду заяви від 23.11.2021 за участі ОСОБА_1 , листом від 16.12.2021 № 737 відповідач повідомив позивача, що для вирішення питання про зміну тривалості робочого дня роботодавець скерував позивача на медичний огляд в заклад охорони здоров`я, а тому внесення змін в індивідуальну програму реабілітації не відноситься до компетенції Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи (а.с. 17).

Делятинська селищна рада листом від 05.01.2022 № 24/02-55 повідомила позивача, що в рекомендаціях МСЕК від 30.11.2020 не зазначено, що працівник з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах «скороченого робочого дня» (а.с. 18).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні заяви позивача про внесення змін в індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 про зміну тривалості робочого дня, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просить зобов`язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін в індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 та зазначити в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898, що ОСОБА_2 , як працівник-інвалід ІІ групи, може працювати за своєю посадою на умовах неповного/скороченого дня.

Релевантні джерела права. Оцінка аргументів сторін. Висновки суду.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд дійшов такого висновку:

Так, за правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Судом встановлено, що необхідність внесення змін до індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 про можливість працювати за своєю посадою на умовах неповного/скороченого дня, виникла у зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивача, тобто після складання індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898.

Так, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 23.11.2021, в якій просила Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи зазначити в рекомендаціях про те, що позивач як працівник-інвалід ІІ групи може працювати за своєю посадою на умовах скороченого дня, з огляду на погіршення стану здоров`я (а.с. 25).

Про відмову відповідача внести зміни до індивідуальної програми реабілітації щодо можливості працювати за своєю посадою на умовах скороченого дня ОСОБА_1 дізналася після отримання листа Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 16.12.2021 № 737 (а.с. 17).

Таким чином, саме зі змісту вказаного листа від 16.12.2021 № 737 позивач дізналася про порушення своїх прав відповідачем за її заявою від 23.11.2021.

З огляду на зміст позову, та встановлені судом обставини, є безпідставними доводи відповідача про те, що позивач фактично оскаржує довідку від 30.11.2020 серії 12ААВ № 231749 та індивідуальну програму реабілітації від 30.11.2020 № 898.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду 07.06.2022, тобто в межах встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Щодо спірних правовідносин по суті позову:

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який гарантує інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.

Частиною шостою статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Також частиною першою статті 56 Кодексу законів про працю України передбачено, що за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов`язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Відповідно до частини першої статті 172 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

З огляду на вищевказані положення чинного законодавства України, особам з інвалідністю гарантовано право на працю, а також у разі потреби відповідно до медичного висновку право на встановлення скороченого (неповного) робочого дня.

Суд встановив, що ОСОБА_1 згідно довідки Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 231749 від 30.11.2020 є особою з другою групою інвалідності (загальне захворювання) та працює на посаді спеціаліста І категорії відділу з правової та кадрової роботи Делятинської селищної ради.

Механізм встановлення груп інвалідності регулює Інструкція з встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.09.2011 № 561 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (далі Інструкція № 561).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції спеціально створені умови - комплекс заходів, що забезпечують необхідні для інваліда умови та режим праці: значно скорочений робочий день з наданням рекомендованих видів праці, індивідуальні норми вироблення, введення додаткових перерв у процесі виконання роботи, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, систематичне медичне спостереження, можливість повністю або частково працювати вдома та інші особливості в умовах праці. Працевлаштування інвалідів у спеціально створених умовах здійснюється на спеціальних робочих місцях, у спеціальних цехах, спеціальних дільницях, на спеціалізованих підприємствах, що призначені для праці інвалідів, в умовах роботи вдома.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 561 відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 1.16 Інструкції № 561 у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я комісія розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов`язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

Так, 30.11.2020 Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи видало ОСОБА_1 . Індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда за № 898, згідно якої позивачу протипоказана тяжка фізична праця, психоемоційне навантаження, праця з необхідністю роботи дрібної моторики правої руки (а.с. 13).

Механізм складання форм індивідуальної програми реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів (далі - ІПР), заповнення ІПР, унесення до неї змін і результатів про виконання реабілітаційних заходів, а також підбиття підсумків виконання ІПР, визначає Порядок складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, затверджений наказом Міністерства охорони України від 08.10.2007 № 623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2007 за № 1197/14464 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку заповнення ІПР та підбиття підсумків про її виконання здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК), лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - ЛКК).

У разі потреби до складання окремих розділів ІПР залучаються спеціалісти закладів охорони здоров`я, органів праці та соціального захисту населення, освіти, державної служби зайнятості, цільових страхових фондів та інших органів, що здійснюють заходи з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

Залучення таких спеціалістів до складання ІПР відбувається шляхом безпосередньої їх участі в роботі (засіданнях) МСЕК, ЛКК.

У разі потреби, для складання або корегування ІПР, інваліда можуть направити до обласної, центральної міської, Кримської республіканської МСЕК, Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, Українського державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів, обласної (міської) ЛКК, науково-дослідних інститутів педіатричного профілю. Термін складання ІПР не повинен перевищувати одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК, законного представника дитини-інваліда до ЛКК щодо встановлення інвалідності.

Унесення змін до ІПР здійснюється МСЕК, ЛКК та, у разі потреби, її оперативного коригування і в межах повноважень - реабілітаційними комісіями реабілітаційних установ.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку записи в ІПР здійснюють МСЕК, ЛКК, реабілітаційні комісії реабілітаційних установ, виконавці реабілітаційних заходів з урахуванням побажань інваліда, дитини-інваліда (її законного представника) та завіряються печаткою.

Пунктом 2.7.4 Порядку визначено, що розділ 4 "Професійна реабілітація" експертиза професійної придатності інвалідів у першу чергу проводиться для професій (спеціальностей), за якими вони працювали відповідно до відомостей, що внесені до трудової книжки або які підтверджені документами про професійну освіту, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому. Указується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений в тому чи іншому ступені професійної придатності. Обов`язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії: у повному обсязі, з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.

Відповідно до пункту 2.7.5 Порядку розділ 5 "Трудова реабілітація" має включати докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності інваліда. Обов`язково вказується: протипоказання за станом здоров`я інваліда до професійної діяльності; показані інваліду умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники); у разі можливого продовження інвалідом роботи за своєю професією із зменшенням обсягу роботи - необхідні обмеження щодо виконання окремих посадових і функціональних обов`язків, планових завдань; у разі потреби - наводяться особливі вимоги до охорони праці і техніки безпеки (до роботи на висоті), біля механізмів, що рухаються, з енергоустаткуванням та інші; необхідні для виконання роботи за професією спеціальні пристосування (тифлотехнічні, сурдотехнічні та інші засоби) і спеціальні вимоги з організаційно-технічної та ергономічної адаптації робочого місця щодо особливості патології інваліда; раціональне працевлаштування - указується перелік рекомендованих професій і видів праці.

Таким чином, в індивідуальній програмі реабілітації інвалідів зазначаються відомості про придатність особи з інвалідністю до відповідної професії, а також може визначатися тривалість робочого дня.

З огляду на зміст Індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда за № 898 від 30.11.2020, складеної Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи, ОСОБА_1 протипоказана тяжка фізична праця, психоемоційне навантаження, праця з необхідністю роботи дрібної моторики правої руки. Водночас, в Індивідуальній програмі реабілітації дитини інваліда за № 898 від 30.11.2020 відсутні відомості щодо тривалості робочого дня (а.с. 13).

Механізм виконання та фінансування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю визначає Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 757 (далі Положення).

Згідно з пункту 2 Положення індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (далі - індивідуальна програма) - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей особи з інвалідністю та дитини з інвалідністю.

Пунктом 4 Положення індивідуальна програма для повнолітніх осіб з інвалідністю розробляється медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК), для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання або лікування осіб з інвалідністю.

Відповідно до 5 Положення індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення особи з інвалідністю до МСЕК, а законного представника дитини з інвалідністю - до ЛКК щодо встановлення інвалідності.

Згідно з пунктом 6 Положення індивідуальна програма складається за формою, затвердженою в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики, МОН і Мінсім`ямолодьспортом, та на підставі відомостей акта огляду МСЕК або медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Пунктом 8 Положення визначено, що індивідуальна програма розробляється за участю особи з інвалідністю чи законного представника дитини з інвалідністю фахівцями МСЕК або ЛКК із залученням в межах компетенції спеціалістів закладів охорони здоров`я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 14 Положення МСЕК або ЛКК під час чергового огляду особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю за зверненням реабілітаційної установи або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми переглядає реабілітаційні заходи, передбачені індивідуальною програмою, та за результатами їх перегляду коригує індивідуальну програму або складає нову індивідуальну програму.

Отже, з огляду на зміст вищевказаних норм Порядку та Положення, внесення змін до Індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда, її коригування здійснюється медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Вказане підтверджується також положеннями пункту 1.16 Інструкції, згідно якого у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я МСЕК розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов`язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

Суд звертає увагу на те, що Індивідуальна програма реабілітації дитини інваліда за № 898 від 30.11.2020 складена Івано-Франківським обласним бюро медико-соціальної експертизи.

Таким чином, зазначені в листі Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 16.12.2021 № 737 доводи відповідача про те, що внесення змін в індивідуальну програму реабілітації не відноситься до компетенції Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, не відповідають дійсності, оскільки суперечать вищевказаним нормам Порядку та Положення, а також фактичним обставинам справи.

Отже, в спірному випадку саме Івано-Франківська обласна МСЕК, як орган МСЕК який склав Індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда № 898 від 30.11.2020 відповідно до пунктів 5, 14 Положення, пунктів 1.1, 2.7.4 Порядку, пункту 1.16 Інструкції № 561 під час чергового огляду особи з інвалідністю або в порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, зокрема й за зверненням інваліда, наділена повноваженнями щодо перегляду реабілітаційних заходів шляхом внесення до такої Індивідуальної програми реабілітації відповідних змін, коригування або складання для ОСОБА_1 нової індивідуальної програми.

Зазначені вище висновки суду про те, що саме відповідач наділений повноваженнями щодо перегляду реабілітаційних заходів шляхом внесення до Індивідуальної програми реабілітації від 30.11.2020 № 898 відповідних змін, коригування або складання для ОСОБА_1 нової індивідуальної програми, підтверджуються також доводами представника Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, викладеними у відзиві від 29.06.2022 № 293 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 запропоновано пройти повторний огляд в Івано-Франківському обласному бюро медико-соціальної експертизи, за результатами якого буде можливість внести нові рекомендації в Індивідуальну програму реабілітації дитини інваліда.

За вказаних обставин суд кваліфікує таку ситуацію як протиправну бездіяльність Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи щодо вирішення питання, викладеного в заяві позивача від 23.11.2021 про внесення змін в Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898, оскільки таку заяву від 23.11.2021 відповідач не розглянув по суті, зіславшись на відсутність в Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи компетенції щодо його вирішення.

Щодо позову в частині зобов`язання Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін в індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 та зазначити в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898, що ОСОБА_2 , як працівник-інвалід ІІ групи, може працювати за своєю посадою на умовах неповного/скороченого дня, то суд вказує на таке.

Відповідно до пунктом 8 Положення визначено, що індивідуальна програма розробляється за участю особи з інвалідністю фахівцями МСЕК або ЛКК із залученням в межах компетенції спеціалістів закладів охорони здоров`я.

Також згідно з пунктом 14 Положення реабілітаційні заходи переглядаються після чергового огляду особи з інвалідністю або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми, та за результатами їх перегляду коригує індивідуальну програму або складає нову індивідуальну програму.

Таким чином внесення змін до Індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда належить до повноважень МСЕК, які здійснюються на підставі відповідних висновків фахівців МСЕК, зроблених за результатами огляду особи з інвалідністю, або у порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми. Тобто, лише на підставі висновків МСЕК, можуть бути внесені зміни до Індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда або відмовлено у внесенні таких змін.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що в судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В спірному випадку Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи за результатом розгляду заяви позивача від 23.11.2021 про внесення змін в Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898, в межах своїх дискреційних повноважень, може прийняти рішення про внесення відповідних змін до Індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 або про відмову у внесенні таких змін за результатами огляду особи з інвалідністю або в порядку нагляду за виконанням індивідуальної програми.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.11.2021 про внесення змін в Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 та вирішити питання щодо якого звернулася ОСОБА_1 з врахуванням правої оцінки наданої судом вище.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи належить задовольнити частково. Суд визнає протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи щодо вирішення питання про внесення змін в Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 та зобов`язує Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2021 про внесення змін в Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 та вирішити питання щодо якого звернулася ОСОБА_1 , з врахуванням правої оцінки наданої судом в цьому рішенні. В задоволенні решти позову необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Сторони не понесли судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи щодо вирішення питання про внесення змін в Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 за заявою ОСОБА_1 від 23.11.2021.

Зобов`язати Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2021 про внесення змін в Індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда від 30.11.2020 № 898 та вирішити питання щодо якого звернулася ОСОБА_1 , з врахуванням правої оцінки наданої судом в цьому рішенні.

Відмовити в задоволенні решти позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи, ідентифікаційний код 03314153, вулиця Переяславська, 27, місто Івано-Франківськ, 76014.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.