Ухвала

від 01.09.2022 по справі 460/26888/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 вересня 2022 року м. Рівне№460/26888/22

Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Зозулі Д.П., після одержання позовної заяви

Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви с.Кам`янка до Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної держаної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича провизнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В :

Релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви с.Кам`янка звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної держаної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича, в якому просить суд:

1. Визнати неправомірним рішення відповідача - державного реєстратора - Кир`янчука Олега Борисовича, що є посадовою особою Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації щодо внесення даних до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в частині внесення змін в облікові дані позивача - Релігійної громади Свято-Михайлівської Парафії Сарненської Єпархії УПЦ с.Кам`янка (код ЄДРПОУ 25895050), а саме: змінення повної назви, скороченої назви та керівника позивача;

2. Скасувати рішення відповідача - державного реєстратора - Кир`янчука Олега Борисовича, що є посадовою особою Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації щодо внесення даних до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в частині внесення змін в облікові дані позивача - Релігійної громади Свято-Михайлівської Парафії Сарненської Єпархії УПЦ с.Кам`янка (код ЄДРПОУ 25895050), а саме: змінення повної назви, скороченої назви та керівника позивача;

3. Зобов`язати відповідача - державного реєстратора - Кир`янчука Олега Борисовича, що є посадовою особою Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації скасувати відомості, що були внесені до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в частині зміни повної назви, скороченої назви та керівника позивача - Релігійної громади Свято-Михайлівської Парафії Сарненської Єпархії УПЦ с.Кам`янка (код ЄДРПОУ 25895050).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно даних офіційного телеграм-каналу «Open data bot» позивачем були отримані відомості з державного реєстри юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які містять наступну інформацію: змінено повну назву позивача на: «Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Михайлівської Парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Кам`янка Рівненського району Рівненської області»; змінено відомості щодо керівника на: ОСОБА_1 . Звертає увагу суду на той факт, що ні членами Релігійної громади Свято-Михайлівської Парафії Сарненської Єпархії УПЦ с. Кам`янка ані її керівником - гр. ОСОБА_2 не приймались рішення щодо внесення змін до відомостей державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в частині зміни назви чи керівника. Уповноважені на це особи - не призначались, та не видавалось жодних документів, що делегують відповідні повноваження. Посилається на вчинення протиправних дій, які полягають у несанкціонованому внесенні нових даних до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були вчинені, з метою спроби здійснення рейдерського захвату релігійної споруди - Свято-Михайлівського храму УПЦ в с. Кам`янка. На сьогоднішній день доступу до будівлі Свято-Михайлівського храму УПЦ в позивача немає, так як вищезазначені особи змінили замки на будівлі. Таким чином, у зв`язку із наведеними обставинами порушені права Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви с. Кам`янка на законне користування майном, що йому належить.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позовної заяви та перевіривши її відповідність вимогам п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на наступне.

Згідно державного Акту на право постійного користування землею Серії І-РВ №001538 позивачу належить на праві користування земельна ділянка площею 0,20 га, яку останній отримав для будівництва релігійної споруди - Храму. Речове право на майно стверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) Серії ЕЕТ №137088.

Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №363734, Релігійна громада Свято-Михайлівської Парафії Сарненської Єпархії УПЦ с. Кам`янка є юридичною особою, дата запису 05.06.2000 № 1 589 176 0000 000683; керівник - Хильчук Іван Григорович.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.08.2022, за ідентифікаційним кодом 25895050 значиться: Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Михайлівської Парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Кам`янка Рівненського району Рівненської області»; керівник Кожарко Галина Миколаївна.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Відповідно до п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відтак, віднесення до юрисдикції адміністративних судів спору лише з підстав того, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії, є неправильним.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Як установлено в ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно роз`яснень викладених в п. 3.1, 3.2Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017), господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з: утворенням суб`єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації.

Корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Визначення поняття суб`єкта господарювання безпосередньо міститься у ст. 55 Господарського кодексу України, зокрема: суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З матеріалів позовної заяви суддею встановлено, що спірні правовідносини стосуються права, пов`язаного із внесенням змін до статутних даних юридичної особи Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви с.Кам`янка, що стало наслідком порушення права членів релігійної громади на законне користування майном, що їй належить.

Власне, підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо внесення даних та реєстрації змін, а дії осіб, які на думку позивача, протиправно заволоділи майном шляхом подання документів про зміни назви та керівника юридичної особи.

Тобто звернення позивача до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а його корпоративних та майнових прав.

Частина друга статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачає серед способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. А також вказує, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа обґрунтовує наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які ця особа вважає неправомірними та такими, що призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності та скасування відповідних актів є способом захисту цивільних прав й інтересів.

Отже, не є публічно-правовим спір суб`єкта приватного права - фізичної чи юридичної особи - щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності правовстановлюючих документів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких документів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право. А тому такі спори мають розглядатися судами господарської юрисдикції.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У цій справі на підставі державної реєстрації у іншої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорює позивач. А тому цей спір стосується приватноправових відносин і не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Близьких за змістом висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 815/7121/14 та від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 02.10.2019 у справі № 814/2030/17.

Згідно з ч. 1 та ч. 2ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04), де вказано про те, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для відмови позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/26888/22 за позовом Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви с. Кам`янка до Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної держаної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Роз`яснити Релігійній громаді Свято-Михайлівської парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви с. Кам`янка, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Рівненської області у порядку господарського судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 02 вересня 2022 року

Суддя Д.П. Зозуля