Рішення

від 02.08.2022 по справі 640/1118/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року місто Київ № 640/1118/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби Українидо про Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані-Груп» стягнення податкового боргу у розмірі 6 802 189,87 грн.,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані-Груп», в якій просить суд прийнят рішення на користь Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яким стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані-Груп» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 6 802 189,87 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 6 802 189,87 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно поданої податкової звітності та податкових повідомлень-рішень від 17.10.2018 №00095831408, від 19.07.19 №0604771213 та від 15.04.2020 №0372890411.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі №6401118/22 та призначено підготовче засідання.

Відповідач у встановлений судом строк своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №640/1118/22 до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання 18.07.2022 з`явилась представник позивача; відповідач явку свого представника не забезпечив. Враховуючи достатність зібраних доказів у справі суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані-Груп» (код ЄДРПОУ 41630870) (надалі по тексту відповідач) перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом із сплати податку на додану вартість у розмірі 6 802 189,87 грн.

Вказаний податковий борг виник на підставі податкової вимоги від 26.11.2018 №5833-54, податкової декларації з ПДВ за 2018 рік від 20.11.2018, від 17.12.2018, податкових повідомлень-рішень від 17.10.2018 №00095831408, від 19.07.19 №0604771213 та від 15.04.2020 №0372890411.

Вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені на податкову адресу відповідача, однак були повернуті на зворотну адресу з незалежних від податкового органу причин.

Оскільки зазначена сума заборгованості відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57. 1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Податковий борг у розмірі 6 802 189,87 грн. підтверджується податковою вимогою від 26.11.2018 №5833-54, податковою декларацією з ПДВ за 2018 рік від 20.11.2018, від 17.12.2018, податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.2018 №00095831408, від 19.07.19 №0604771213 та від 15.04.2020 №0372890411.

Так, суд звертає увагу, що вказана податкова вимога станом на момент її прийняття була направлена на податкову адресу відповідача, про що свідчить поштова кореспонденція зі штрих-кодовим ідентифікатором №5500216523505.Податкові повідомлення-рішення також були направлені на податкову адресу відповідача, однак були повернуті за зворотною адресою з незалежних від позивача причин, про що свідчать рекомендовані повідомлення зі штрих-кодовими ідентифікаторами №5520300004875, №0410713064533, №0410715491749.

Доказів оскарження/скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги матеріали справи не містять, а тому, на час вирішення даної справи визначене контролюючим органом податкове зобов`язання є правомірними та узгодженими.

Отже, станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 6 802 189,87 грн., який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були вручені відповідачеві у встановленому законом порядку.

Пунктом 59.5 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Отже, судом встановлено, що узгоджена сума грошового зобов`язання, яка визначена позивачем, своєчасно та в повному обсязі відповідачем не сплачена та становить 6 802 189,87 грн.

Як було зазначено, наявність податкового боргу у відповідача підтверджується податковою вимогою від 26.11.2018 №5833-54, податковою декларацією з ПДВ за 2018 рік від 20.11.2018, від 17.12.2018, податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.2018 №00095831408, від 19.07.19 №0604771213 та від 15.04.2020 №0372890411.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про стягнення податкового боргу в сумі 6 802 189,87 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) задовольнити.

2. Стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані-Груп» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 41630870) суму податкового боргу у розмірі 6 802 189,87 грн. (шість мільйонів вісімсот дві тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень вісімдесят сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.