Рішення

від 07.08.2022 по справі 640/14564/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2022 року м. Київ№ 640/14564/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мітград»до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДР ВП 44116011)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітград» (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, оф. 218, код ЄДР: 38865205) звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) (правонаступник ГУ ДПС (код ЄДР ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення рішення від 18.04.2019 № 0024184004.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Пояснює, що у січні 2018 року інспектори Офісу великих платників податків ДФС України проводили документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Мітгард» за результатами якої встановлено фактичну відсутність товару «дизельне паливо ДП-Л-К5 Сорт С 2710 19 43 00» в кількісному показнику 62 045,00 кг (74 378,00 л) на суму 1 032 358,74 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом, за результатами зазначеної перевірки, зроблено висновок про допущення ТОВ «Мітгард» порушення податкового законодавства, яке полягає у відсутності зареєстрованої акцизної накладної на вказану кількість пального на суму 299 744,00 гривень та складено акт №30/28-10-14-01/38865205 від 18.01.2018 на підставі чого до позивача відповідно до п.2 ст. 120-2 ПК України був застосований штраф в розмірі 149 872,00 гривень - 50% від суми акцизного податку, яку за твердженням позивача було сплачено.

Однак, як стверджує позивач, після складення контролюючим органом акту перевірки та сплати підприємством суми нарахованого штрафу, дані про кількість пального, яка обліковувалась за підприємством у системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) не змінилися, у зв`язку з чим, позивач стверджує, що для відображення точних даних про залишки пального у СЕПАРП 26.03.2018 позивач склав та зареєстрував акцизну накладну № 49/5 на обсяг втраченого пального.

Додає, що у квітні 2018 року позивач отримав акт камеральної перевірки № 1642/26-15-40 04/38865205 від 25.04.2018, яким було виявлено порушення термінів реєстрації акцизної накладної № 49/5 в Єдиному реєстрі акцизних накладних строком на 254 дні.

При цьому, позивач наголошує, що на адресу ТОВ «Мітгард» не надходило жодних податкових повідомлень-рішень, які були б складені на підставі акту перевірки від 25.04.2018, або будь-яких інших повідомлень про результат розгляду вказаного акту.

Проте, 24.04.2019 ТОВ «Мітгард» отримало від ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0024184004, яке прийнято на підставі іншого акта перевірки, а саме - акту камеральної перевірки № 1750/26-15-40-04/38865205 від 28.03.2019.

Наголошує, що даним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів реєстрації акцизної накладної № 49/5 в Єдиному реєстрі акцизних накладних строком на 254 дні у розмірі в розмірі 120 209,87 гривень - 40% від суми акцизного податку, з огляду на що, як стверджує відповідач, до ТОВ «Мітгард» фактично застосовано дві штрафні санкції за одне і те саме порушення - порушення порядку реєстрації акцизних накладних, що, на думку позивача, свідчить про застосування до позивача штрафу у сукупному розмірі 90% від суми акцизного податку.

Додає, що оскільки такий штраф застосовано з порушенням норм ПК України, позивач оскаржив вказане ППР № 0024184004 в адміністративному порядку. Проте, ДФС України рішенням №29662/6/99-99-11-06-01-25 від 01.07.2019 залишила скаргу ТОВ «Мітгард» без задоволення, а оскаржуване ППР №0024184004, без змін.

Разом з тим, позивач наголошує, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тоді як в податковому законодавстві ця норма знайшла відображення у п. 116.2 ст. 116 ПК України, відповідно до якої за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої ПК України та іншими законами України.

Позивач зазначає, що якщо платник податків порушив строк реєстрації акцизної накладної більше ніж на 120 календарних днів з дати самої накладної, то до нього повинна застосовуватися відповідальність, передбачена саме п. 120-2.2 ст. 120-2 ПК України - максимальний штраф у розмірі 50% від суми акцизного податку. У випадку прострочення менше 120 календарних днів з дати накладної буде застосований менший штраф - 40% від суми акцизного податку (п. 120-2.1 ст. 120-2 ПК України).

Додає, що додатковим підтвердженням такого тлумачення може слугувати положення п. 11 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Цим пунктом встановлено, що «норми статті 120-2 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених у період з 1 березня 2016 року до 1 квітня 2016 року.

На думку позивача, у цьому пункті законодавець вказує на порушення строків реєстрації акцизних накладних і зазначає, що відповідальність за таке порушення встановлена статтею 120-2 ПК України (всією статтею, а не тільки її першою частиною). З огляду на що, на думку позивача, з цього можна зробити висновок, що як перша, так і друга частини встановлюють відповідальність саме за порушення строків реєстрації накладних, а не просто за відсутність акцизної накладної. При цьому, штрафи, визначені у п. 120-2.1 ст. 120-2 ПК України, застосовуються у випадку прострочення до 120 днів з дати накладної, а штраф, визначений у п. 120-2.2 ст. 120 ПК України - після прострочення реєстрації на більше ніж 120 днів з дати накладної, або у випадку відсутності накладної взагалі.

Позивач також додає, що нормами Податкового кодексу України визначений такий порядок дій посадових осіб відповідача в процесі проведення камеральної перевірки:

1) проведення перевірки (ст. 76 ПК України);

2) у випадку виявлення порушень - складання акта камеральної перевірки і вручення/ надсилання його платнику (п.86.2 ст.86 ПК України);

3) прийняття податкового повідомлення-рішення протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення акта перевірки платнику (п.86.8 ст.86 ПК України).

Однак, як стверджує позивач ГУ ДФС у м. Києві не дотрималося наведеного порядку і замість того щоб прийняти на підставі акта камеральної перевірки від 25.04.2018 податкове повідомлення-рішення, відповідач повторно провів камеральну перевірку своєчасності реєстрації тієї ж акцизної накладної № 49/5 за результатами такої повторної перевірки відповідач знову склав акт камеральної перевірки тепер а №1750/26-15-40-04/38865205 від 28.03.2019.

Саме на основі такої повторної перевірки і було прийнято оскаржуване ППР.

Позивач наголошує, що жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено право ГУ ДФС у м. Києві повторно проводити камеральні перевірки щодо тих же обставин, що раніше вже перевірялися і, які вже були зафіксовані в акті перевірки, з огляду на що відповідач, всупереч податковому законодавству та Конституції України, безпідставно провів повторну камеральну перевірку, за результатами якої і було прийнято оскаржуване ППР.

Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав відзив на позову заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Пояснює, що ГУ ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у декларації акцизного податку щодо порушення порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних ТОВ «Мітгард», якою встановлено порушення п. 231.6 ст. 231 Кодексу, за результатами якої складено акт перевірки від 28.03.2019 №1750/26-15-40-04/38865205.

Додає, що перевіркою дотримання термінів реєстрації акцизної накладної виписаної ТОВ «Мітгард» від 30.06.2017 № 49 встановлено, що вона зареєстрована в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, з огляду на що відповідно до п. 1202.1 ст. 1202 Кодексу, ГУ ДФС у м. Києві винесено ППР від 18.04.2019 № 0024184004 у розмірі 120 209,87 грн. за затримку реєстрації акцизної накладної та/або розрахунку коригування до акцизної накладної.

За словами відповідача, згідно з пунктом 1 розділу II Закону № 909-VII норми про запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального набули чинності з 01.03.2016, а саме запроваджено: систему електронного адміністрування реалізації пального, яка забезпечує автоматичний облік обсягів пального в розрізі платників за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (ст. 232 Кодексу); акцизну накладну, яку платник податків при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (ст. 231 Кодексу).

При цьому, як зазначає відповідач, згідно з пунктом 11 підрозділу 5 розділу XX Кодексу період з 1 березня 2016 року до 1 квітня 2016 року був перехідним періодом, протягом якого реєстрація акцизних накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснювалась без обмеження обсягів, обчислених за формулою, визначеною у пункті 232.3 статті 232 Кодексу. З 1 квітня 2016 року реєстрація акцизних накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється з урахуванням усіх вимог, встановлених Кодексом.

Додає, пунктом 231.6 статті 231 Кодексу встановлено, що реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Зауважує, що статтею 120-2 ПК України встановлена відповідальність за порушення порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, з огляду на що заважаючи на пропуск позивачем терміну реєстрації акцизної накладної податковим органом прийнято спірне рішення.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 08.08.2022 здійснено зміну відповідача на правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДР ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

14.04.2019 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024184004, яким до ТОВ «Мітград» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Пальне» у розмірі 120209,87 грн.

При цьому, у такому податковому повідомленні-рішенні зазначено, що воно прийняте на підставі акту перевірки від 28.03.2019 № 1750/26-15-40-04-38865206.

Разом з тим, позивач не погоджуючись з вказаною вимогою звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі- ПК України у редакції що була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 19 1.1.1. ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 21 ПК України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з пунктами 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Статтею 20 ПК України визначено права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно із абзацом другим підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 ПК України.

Відповідно до абзацу першого пункту 76.3 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Як зазначено у пункті 86.2 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.7 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

При цьому, відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі Порядок № 1204) контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявність показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу, та наявність діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

2) дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

3) згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

4) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

5) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях;

6) в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що проведення перевірки, складання та підписання акту перевірки посадовою особою податкового органу та вручення такого акту перевірки платнику податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Як вже встановлено судом 14.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024184004, яким до ТОВ «Мітград» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Пальне» у розмірі 120209,87 грн. При цьому, у такому податковому повідомленні-рішенні зазначено, що воно прийняте на підставі акту перевірки від 28.03.2019 № 1750/26-15-40-04-38865206.

В той же час, суд звертає увагу заявника на те, що матеріали справи не містять ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії акту перевірки від 28.03.2019 № 1750/26-15-40-04-38865206 на підставі якого прийнято оскаржуване рішення.

Варто наголосити, що пунктом 7 резолютивної частини ухвали від 12.08.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній адміністративній справі судом у ГУ ДФС у м. Києві було витребувано належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято податкове повідомлення рішення від 18.04.2019 № 0024184004, які включать в себе і акт перевірки, на який містяться посилання в оскаржуваному рішенні.

Однак, вказані вимоги відповідачем не були виконані. При цьому, жодних пояснень щодо поважності причин неможливості надання акту перевірки від 28.03.2019 № 1750/26-15-40-04-38865206, відповідачем не надано.

Суд повторно наголошує, що у разі встановлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт перевірки, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу та за результатами отримання якого у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта.

При цьому, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової бази, наявність якого дає суду можливість пересвідчитись у реальному проведенні податковим органом перевірки та виявленні, під час проведення такої перевірки, порушень платником податків вимог податкового законодавства. Тоді як відсутність такого акту перевірки свідчить про не проведення податковим органом перевірки, що виключає можливість формування ППР за відсутності факту проведення перевірки.

Наявний в матеріалах справи акт камеральної перевірки від 25.04.2018 № 1642/26-15-40-04/38865205, яким встановлено порушення термінів реєстрації акцизної накладної від 30.06.2017 № 49 на 254 дні, яка зареєстрована 26.03.2018, не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0024184004, оскільки, як вже зазначалося в такому рішення міститься посилання на те, що воно прийняте саме на підставі іншого акту перевірки від 28.03.2019 № 1750/26-15-40-04-38865206. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів внесення податковим органом до оскаржуваного рішення виправлень щодо зазначення вірної дати та номеру акту перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено законності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами, які надають суду достатньої переконливості у протиправності податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0024184004 та, як наслідок, таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітград» (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, оф. 218, код ЄДР: 38865205) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 18.04.2019 № 0024184004 у повному обсязі, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітград» (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, оф. 218, код ЄДР: 38865205) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ, код ЄДР ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21); сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін