Рішення

від 08.08.2022 по справі 640/16227/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року м. Київ№ 640/16227/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стерек»доГоловного управління ДПС у м. Києві (відповідач-1), Державної податкової служби України (відповідач-2),про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стерек» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 19, код ЄДР: 20017758) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до (з урахуванням заміни відповідачів на їх правонаступників): Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України; код ЄДР ВП 44116011), Державної податкової служби України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення від 11.07.2019 № 1220498/20017758 комісії ГУ ДФС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, яким ТОВ «Стерек» відмовлено у реєстрації ПН від 03.06.2019 № 2;

2) зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН ПН від 03.06.2019 № 2 датою її фактичного отримання;

3) стягнути на користь ТОВ «Стерек» понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 13 842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наголошує на протиправності оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 03.06.2019 № 2, оскільки така ПН сформована на підставі видаткової накладної, що підтверджує факт поставки товарів платником податку.

Позиція відповідачів.

У відзиві відповідача-1 наведено зміст профільних НПА, у т.ч.: ПК України, інколи повторюючи положення п. 14 Положення № 117.

Зазначено, що зважаючи не ненадання позивачем всіх первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, Комісією контролюючого органу прийняті відповідні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а отже рішення ГУ ДФС у м. Києві є правомірним та таким, що не підлягають скасуванню.

Відповідач-1 не виконав вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі та не надав документів, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.

Відповідач-2 скопіював відзив відповідача-1.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 02.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків.

Ухвалою судді від 12.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою від 12.06.2020 здійснено заміну відповідача Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДР: 39292197) на правонаступника у сфері виконуваних функцій - Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), а також здійснено заміну відповідача ГУ ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267).

Ухвалою суду від 09.08.2022 здійснено заміну відповідача - ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДР: 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України без права юридичної особи (код з ЄДР відокремленого підрозділу 44116011)

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У даному випадку учасниками справи не заперечується та не спростовуються наведені вище факти складання та подання позивачем податкової накладної на реєстрацію в ЄРПН, зупинення її реєстрації за наведених вище підстав та з посиланням на п. 1.6. «Критеріїв», подання позивачем документів та пояснень до фіскального органу у зв`язку з цим та прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації.

Однак, оскаржуваним рішенням від 11.07.2019 відмовлено у реєстрації в ЄРПН вищезазначеної податкової накладної.

Підстави: 1) ненадання копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури, інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки

2) розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

3) документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

Перша та третя підстави містять зноску «документи, які не надано - підкреслити».

Оскаржуване рішення не містять деталізації які саме документи позивач мав надати, але не надав.

Під час розгляду справи жоден з відповідачів не навів жодних зауважень щодо юридичної значимості та повноти вказаних вище первинних/платіжних документів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, що має місце у даному випадку.

Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ПК України).

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Слід додати, що відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Таким чином, є обов`язком постачальника робіт/товарів/послуг видати податкову накладну з урахуванням наведених вище вимог.

У даному випадку на дату поставки у позивача виник обов`язок формування та направлення для реєстрації податкової накладної, тобто ці дії він зобов`язаний вчинити незалежно від волі фіскального/податкового органу.

Між тим, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ПК України якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Слід зазначити, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (Порядок № 117, який діяв в період 22.03.2018 - 01.02.2020 з урахуванням судових рішень у справі № 826/12108/18 щодо п.п. 10, 20, 21 Порядку).

Пунктом 6 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку 117 було передбачено, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилаються відповідачі, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Пунктом 21 цього Порядку визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Критерії ризиковості платника податку визначені у листі ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18.

У той же час, проаналізувавши зміст Порядку, встановлено, що хоча їх визначення покладено на КМ України, його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п.201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Під час розгляду справи та, власне, під час зупинення реєстрації податкових накладних, відповідачі не навели та не довели наявності обставин, які визначені у п. 1.6. листа (наявності «критеріїв» для зупинення вищезгаданих п/н).

Під час розгляду справи відповідачами не надано доказів внесення позивача до зазначеного переліку, що є передумовою застосування таких дій як зупинення реєстрації п/н певного платника податків.

У той же час, з аналізу змісту Порядку № 177 вбачається, що його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п. 201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Слід зазначити, що листом від 27.02.2018 №2216/0/20-18 Державна регуляторна служба України доводила до відома Міністерства фінансів України, як розробника проекту Порядку № 117 від 21.02.2018 про те, що Критерії ризиковості підпадають під сферу дії Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в цілому та потребують обов`язкової установленої цим Законом процедури їх погодження.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, за відсутності визначення вказаних критеріїв Кабінетом Міністрів України, зазначені у вищезгаданому листі ДФС України «тези» щодо критеріїв ризиковості не можуть бути джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, не можуть встановлювати обов`язкових правил поведінки, не є обов`язковими для виконання та, відповідно, такого роду листу не підлягають виконанню та застосуванню.

Вказані висновки відповідають висновкам судів у судових рішеннях у справі 826/12108/18.

Так, рішенням ОАС м. Києва від 05.06.2019, яке набрало законної сили 10.12.2019, визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку № 117.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 визнав, що нормою пункту 201.16 ПК України Кабінету Міністрів України надано право визначати виключно порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН, у той час як спірною постановою врегульовані питання як зупинення, так і відмови у такій реєстрації, що доводить факт прийняття відповідачем (КМУ) постанови (Порядку № 117) за відсутності повноважень в частині відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН.

Суд акцентує увагу на тому, що за змістом ч. 1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Оскільки «критерії» ризиковості, затверджені листом ДФС України не можна вважати законодавством, а існування вказаних «критеріїв» призводить до порушення прав позивача у формі зупинення поданих ним до реєстрації податкових накладних та одночасно призводить до необхідності надання позивачем додаткових документів для підтвердження правомірності складення такої податкової накладної, суд приходить до висновку, що зупинення реєстрації вищезгаданої податкової накладної на підставі п. 1.6. «критеріїв» ризиковості платника податку є протиправним, що є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність похідного від цього зупинення реєстрації рішення про відмову у реєстрації вищезгаданої податкової накладної.

Більш того, навіть в умовах застосування відповідачами вказаних критеріїв, визначеними листами, суд звертає увагу, що у даному випадку контролюючим органом не вказано у квитанціях конкретних документів, які позивач мав би подати.

Посилання відповідачів на «вичерпний перелік документів» є необґрунтованим, оскільки кожна операція є специфічною та має свої особливості, а відтак, зупиняючи реєстрацію контролюючий орган має визначити конкретні параметри документів, які мають бути подані після зупинення реєстрації.

Між тим, виходячи із власного розуміння обсягу необхідних документів, позивач у даному випадку направив в електронному вигляді пояснення та документи, які у повній мірі дають уяву та розуміння характеру та обсягу операцій, які, як вбачається з матеріалів справи, - не досліджували та не оцінювались відповідачами, про свідчить не тільки відсутність їх аналізу у квитанціях та оскаржуваних рішенням, але й під час розгляду справи.

Як вже зазначалося, у спірному рішенні також не деталізовано - які саме документи позивач мав надати разом з поясненнями та які не надано.

Також, як вже зазначалося, - під час розгляду справи жоден з відповідачів не навів жодних зауважень щодо юридичної значимості та повноти вказаних документів, у т.ч первинних, як і не спростував обставин, заявлених у первинних документах.

Разом з тим, незважаючи на подання позивачем документів, які зазвичай супроводжують операції такого роду, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Між тим, як під час розгляду справи, так і в оскаржуваному рішенні не зазначено у чому полягають порушення з боку позивача.

Відповідачі так і не навели жодних конкретних обставин (в контексті характеру операції, періоду поставки), які б виправдовували зупинення реєстрації п/н та відмову у їх реєстрації, підтверджували б обґрунтованість сумнівів, які зумовили зупинення реєстрації п/н, як і не довели недоліків документів, у т.ч. поданих позивачем документів після зупинення реєстрації п/н.

Тобто, оскаржуване рішення слід кваліфікувати як свавільне.

У той же час, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та безпідставним, є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну датою її фактичного надходження.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню пропорційного з кожного з відповідачів.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3. ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2. ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

В контексті наведеного слід зазначити, що загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

Відповідно, витрати покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Слід додати, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У даному випадку матеріали позовної заяви не містять жодних доказів, які підтверджують здійснення позивачем витрат на правничу допомогу, з огляду на що витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 19, код ЄДР: 20017758) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 11.07.2019 № 1220498/20017758, прийняте комісією Головного управління ДФС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Стерек» відмовлено у реєстрації податкової накладної від 03.06.2019 № 2.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.06.2019 № 2 датою її фактичного подання.

4. Щодо судових витрат - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерек» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 19, код ЄДР: 20017758) на відшкодування сплаченого судового збору (пл. дор. № 4689 від 22.08.2019 на суму 3842,00 грн.):

-у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адрес: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДР ВП 44116011),

-у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

У стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін