Рішення

від 08.08.2022 по справі 640/29959/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року м. Київ№ 640/29959/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ПО ТРЕЙД»

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення і карти відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ПО ТРЕЙД» (далі- позивач /ТОВ «ПО ТРЕЙД») з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби від 18 жовтня 2020 року № UA100000/2020/000367/2 про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/00989.

Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом та за резервним, який застосовується виключно за результатами консультацій з митним органом. Крім того, при заявленні митної вартості також враховувались результати митного огляду та вартістю визначена декларантом за резервним методом, при декларуванні товарів за митною декларацією № UA100060/2020/392380. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.02.2021 року на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував прав та законних інтересів позивача, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог. Надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані) не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару. За наведених обставин вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

18.02.2021 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому заперечує доводи відповідача у відзиві, вважає їх необґрунтованими, з підстав наведених у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24 червня 2019 року між ТОВ «ПО ТРЕЙД» (покупець) та компанією «Kinston Trading CZ s.r.o» (Чешська Республіка) (продавець/постачальник) був укладений Контракт №19-64, відповідно до якого постачальник зобов`язується продати позивачу на умовах СРТ Київ, а позивач зобов`язується оплатити товар згідно умов визначених контрактом та інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту.

27.09.2020 року з метою здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів «меблів, їх частини, електричні освітлювальні прилади, посуд, крани, санітарно-технічні вироби тощо» які надійшли на адресу позивача , у зв`язку з чим ним подано до Київської митниці митну декларацію (далі також МД)типу ІМ/40/ДЕ №UA100060/2020/392380

07.10.2020 у зв`язку з виявленням під час огляду невідповідності торгівельної марки товару №9 (поз1, поз2), кількості місць, а також ваги брутто товару та неможливість внесення змін до митної декларації, було оформлено картку відмови №UA100060/2020/00947, в якій зазначено, що для забезпечення можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску товарів чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необхідно подати нову декларацію з заповненими відомостями відповідно до Акту митного огляду від 07.10.2020 року №UA100060/2020/392380.

08.10.2020 року з метою здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів «меблів, їх частини, електричні освітлювальні прилади, посуд, крани, санітарно-технічні вироби тощо» які надійшли на адресу позивача , з урахуванням вимог викладених у картці відмови №UA100060/2020/00947 позивачем подано до Київської митниці нову митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ №UA100060/2020/393631.

Митна вартість товару відповідно до графи 43 ЕМД визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) так і за другорядним резервним (6), який відповідно до ч.4 ст. 57 МК України застосовується виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом..

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані: - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 24.06.2019р. № 19-64;

пакувальний лист від 24.09.2020 №117315

пакувальний лист від 24.09.2020 №117315/1

інвойс/рахунок-фактура 24.09.2020 №117315

інвойс/рахунок-фактура 24.09.2020 №117315/1;

- автотранспортна накладна CMR від 24.09.2020 №78199

-книжка МДП (TIR carnet) від 24.09.2020 №ХТ.82955889;,

- декларація про походження товару від 24.09.2019 №117315;

прайс-лист, компанії «Kinston Trading CZ s.r.o» від 24.09.2019 р.;

- лист компанії «Kinston Trading CZ s.r.o»;

Лист ТОВ «ПО ТРЕЙД»

- МД від 27.09.2020 №UA100060/2020/392380.

18.10.2020 року відповідачем було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA100000/2020/000367/2,.

Мотивуючи рішення відповідач зазначив, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару та щодо ціни, яка сплачена.

На підставі вказаного рішення відповідачем було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/00989.

Позивач не погоджуючись з такими рішенням відповідача звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про з`явлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з частиною 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 МК України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (частина десята статті 55 МК України).

Таким чином, подання декларантом у межах 80-ти денного строку з дня випуску товарів у вільний обіг додаткових документів, які усувають сумніви у достовірності числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів, є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості та визнання митної вартості, заявленої декларантом.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у МД від 18.10.2020 №UA100000/2020/000367/2, відповідач зазначив, що

-відсутня інформація стосовно складових митної вартості при її обчисленні, які передбачені ч.10 ст.58 Кодексу, стосовно навантаження товару на транспортний засіб, транспортування до митного кордону України, страхування. Декларантом не доведено митному органу включення таких складових до ціни та зазначено, що застосування умов поставки СРТ не означає автоматичного включення складових митної до ціни угоди;

- враховуючи виявлені під час митного огляду розбіжності в відомостях стосовно характеристик товару, продавцем не надано достовірної інформації про товар, що підлягає обчисленню при перевірці;

-наявні розбіжності, які також вказують на відсутність складових митної вартості, зокрема стосовно того, що у транспортних документах перевізником товару зазначено українську компанію, також зазначений у транспортній накладній відправник не відповідає відправнику, зазначеному у митній декларації;

-відповідно до п.4.1 Контракту на даний момент кінцевий термін оплати за товар вже настав. Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України, у разі, коли рахунок сплачено, декларант надає до митного органу банківські платіжні документи, які стосуються оплати за товар, документи декларантом не надано до митного оформлення;

- наданий прайс-лист продавця не відповідає ч.3 ст.53 МК та не містить умов поставки, отже, зазначені у ньому ціни без врахування будь-яких додаткових витрат, що вказує на відсутність складових митної вартості у складі ціни товару;

-не надання документів необхідних для здійснення контролю митної вартості відповідно до ч.6 ст.54 МК є підставою для відмови декларанту у підтвердження заявленої ним митної вартості.

З`ясовуючи умови щодо ціни договору в аспекті викладених зауважень митного органу, суд зазначає, таке.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України , за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1.1. та 5.1 Контракту , визначено, що продаж та поставка товарів до м. Києва здійснюється за умовами СРТ-Київ, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів (ІНКОТЕРМС 2000р) .

Сторони при укладенні контракту № 19-64 від 24.06.2019 року використали відомчі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, та з метою визначення прав і обов`язків використали правила ІНКОТЕРМС.

Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Термін СРТ «фрахт/перевезення оплачено до …» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього , продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Відповідно до статті А.6 Розділу СРТ, продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6, нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. а також сплатити ціну фракту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 «а», включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до умов договору.

З урахуванням зазначеного вище, слід дійти висновку , що витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місця призначення, покладені на продавця, і страхування товару за цими умовами також не обумовлено.

Таким чином, доводи відповідача, що контракт не містить положень щодо включення складових митної вартості, зокрема навантаження, транспортування та старування, у застосування умов поставки СРТ не означає автоматичного включення складових митної вартості до ціни угод, на думку суду протирічать визначеним умовам поставки та законодавчо закріпленим принципам свободи зовнішньоекономічної діяльності, зокрема змісту та формі договору, а отже не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Стосовно доводів відповідача про ненадання достовірної інформації про товар, що підлягає обчисленню та перевірці з огляду на виявлені під час митного огляд розбіжності в відомостях про характеристику товару, суд зазначає таке.

Як зазначалось вище, при первинному пред`явленні позивачем товарів «меблів, їх частини, електричні освітлювальні прилади, посуд, крани, санітарно-технічні вироби тощо» до митного оформлення, позивачем була подана митна декларація типу ІМ/40/ДЕ №UA100060/2020/392380. В період з 27.09.2020 року по 07.10.2020 року відповідачем був проведений митний огляд товару. З Акту митного огляду від 07.10.2020 року встановлено відсутність товарів, які були заявлені в ІМ/40/ДЕ №UA100060/2020/392380 та товаросупровідних документах, а саме: товар №4- стіл обідній, метал, ДСП 85*160/220 торгівельної марки «Calligaris», вагою брутто 62,8 кг,нетто 56,52 кг 1 шт., товар №33 -буфет з ДСП торгівельної марки «Icons», вагою брутто 278,64 кг.,нетто 245,2 кг. 1 шт., товар №9 стілець барний з пластику та металу отргівельної марки«Calligaris», вагою брутто-23,2 кг, нетто 20,65 кг 4 шт. товар №9 стілець барний з пластику та металу торгівельної марки «Calligaris» вагою брутто 23,2 кг, нетто 20,65 кг. 4 шт.

Разом з тим виявлено, стілець барний з пластику та металу торгівельної марки «SCAB» h80, арт.2291 VL11, вагою брутто 24,0 кг., нетто 21,5 кг.- 4 шт. , стілець барний з пластику та металу торгівельної марки «SCAB» h65, арт.2291 VL11, вагою брутто 21,5 кг., нетто 19,0 кг.- 4 шт

Виявлені товари за кількісним та ваговими показниками відповідали товару митна декларація ІМ/40/ДЕ №UA100060/2020/392380.

Згідно ч.6 ст. 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно ч. 8 ст. 264 цього Кодексу встановлено, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно ч.12 ст.264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як встановлено судом, після проведеного митного огляду товарів позивачем 08.10.2020 року була подана митна декларація №UA100060/2020/393631, яка в розумінні ст. 264 МК на час подання є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, і жодних розбіжностей щодо характеристик товару не містили.

З даної декларації вбачається, що митна вартість товарів декларантом була визначена, як за основним методом за ціною контракту, так і за резервним методом за результатами проведених з митним органом консультацій.

Отже доводи відповідача проте, що митна вартість товару визначена позивачем в митній декларації від 08.10.2020 року за основним методом- ціною контракту, не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача, що в транспортній накладній перевізником зазначено українську компанію «Норма Транс», що суперечить п.5.4. контракту, суд зауважує таке.

Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи втрата вантажної накладної не впливає на існування та чинність договору.

Подана декларантом товаротранспортна накладна CMR від 24.09.20р. № 78199 оформлена компанією «Kinston Trading CZ s.r.o», підтверджує факт укладення цією компанією договору на перевезення з ТОВ Норма Транс», що відповідає п.5.4 Контракту, отже будь-які розбіжності щодо перевізника відсутні.

Також суд зауважує таке, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд, тому висновок відповідача про невідповідність прайс -листа є необґрунтованою.

Суд також відхиляє зауваження відповідача з приводу неможливості ідентифікації платежу з поставкою оцінюваного товару з огляду на відсутність у платіжному документі посилання на інвойс.

Відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постановах Верховного Суду по справі № 810/2784/18, та № 825/1015/17 від 13.03.2018 року.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, Митний кодекс України не містить переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, у якій він зазначив про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортування та перевезення містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості.

Послідовно проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, та протиправним.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 18.10.2020 №UA100000/2020/000367/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

В силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл на момент ухвалення судом рішення у справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби від 18 жовтня 2020 року № UA100000/2020/000367/2 про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/00989.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «По трейд» (ЄДРПОУ 38105253, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Ак.Філатова,10А кв.2/3) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А ) судовий збір у розмірі 15934 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири ) грн. 82 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська