Рішення

від 08.08.2022 по справі 640/20808/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року м. Київ № 640/20808/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іванівська ПМК-№7» доДержавної служби України з безпеки на транспорті провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмежено відповідальністю «Іванівська ПМК-№7» (07200, Київська обл., Іванківський р-н., смт. Іванків, вул. Щорса, буд. 32, код ЄДРПОУ 41038569) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.04.2021 №240483, винесену в.о. заступника Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Бобко І.А. у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАНКІВСЬКА ПМК-№7».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортний засіб, габаритно-ваговий контроль якого проведено відповідачем, дійсно належить на праві приватної власності ТОВ «Іванківська ПМК-№7», однак під час здійснення відповідного перевезення позивач не виступав автомобільним перевізником, адже транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «Спеціалізоване управління №630». Окрім цього ТОВ «Іванківська ПМК-№7» вказує, що спірною постановою відповідачем не визначено об`єктивні ознаки наявності складу правопорушення, а відтак остання не відповідає вимогам закону, що є самостійною підставою для її скасування. Також позивач зазначає, що спірне рішення прийнято без повідомлення про час та місце розгляду справи та не уповноваженою на те особою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де ним, серед іншого, зазначено про правомірність прийнятого ним рішення. Представник Державної служби України з безпеки на транспорті стверджує, що при перевірці договір оренди та ТТН не надавались, що ставить під сумнів їх існування під час здійснення перевезення. Також відповідач вказує, що габаритно-ваговий контроль проведений в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те суб`єктом. З урахуванням наведеного та, із посиланням на судову практику Верховного Суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач у відзиві на позов не навів жодних доказів, які б спростували доводи, викладені ним у позовній заяві.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

30.03.2021 інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №000262 від 25.03.2021, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянків таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена перевірка транспортного засобу RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Товариству обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№7».

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 було встановлено, що здійснюється вантажне перевезення із перевищенням вагових норм понад 20% на здвоєну вісь, без оформленого дозволу.

Відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки безпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 30.03.2021 №б/н.

На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів норм і правил, відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №045407 від 30.03.2021.

Також в матеріалах справи наявний акт №264604 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.03.2021.

07.04.2021 відповідачем складено лист-повідомлення №25260/19.1/24-21, згідно якого останній повідомляє позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 27.04.2021.

В подальшому, з урахуванням наведених обставин Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.04.2021 №240483, якою до Товариства обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№7» на підставі абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штрафні санкції у розмірі 34000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (пп.пп. 15, 27 п. 5 Положення №103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Поряд з цим, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно із статтею 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Статтею 3 Закону № 2344-III встановлено, що він регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

У відповідності до статті 1 Закону № 2344-III послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Між тим, статтею 33 Закону № 2344-III регламентовано, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Згідно із статтею 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту (ч. 3 ст. 47 Закону № 2344-III).

Пунктом 22.5 Правил №1305 встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні -22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

В силу приписів абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що штраф передбачений абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III підлягає застосуванню до автомобільних перевізників, тобто до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі перевезення вантажів транспортними засобами та/або юридичних та фізичних осіб, які здійснюють автомобільні перевезення за власний кошт.

Досліджуючи матеріали справи суд звертає увагу, що товариство обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№7» не заперечує обставин того, що транспортний засіб RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить йому на праві приватної власності, однак вказує, що під час перевірки відповідачем відповідного перевезення він не виступав автомобільним перевізником, оскільки такий транспортний засіб переданий в оренду іншій юридичній особі.

Надаючи оцінку наведеному суд враховує наступне.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 2 ст. 76 КАС України).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Спеціалізоване управління №630» укладено договір оренди (найму) №02/12/20 від 02.12.2020, у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у тимчасове, платне користування транспортний засіб: RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Згідно із актом приймання-передачі від 02.12.2020 ТОВ «Іванківська ПМК-№7» передало ТОВ «Спеціалізоване управління №630» у тимчасове, платне користування транспортний засіб: марка RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

У відповідності до товарно-транспортної накладної від 30.03.2021 автомобільним перевізником є ТОВ «Спеціалізоване управління №630».

Окрім цього, представником позивача долучено до матеріалів справи пояснення свідка, відібрані відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - водія ОСОБА_1 , де ним зазначено, що відповідач повідомлявся про те, що перевізником є ТОВ «Спеціалізоване управління №630», про що було надано відповідні документи.

Аналізуючи вказані документи суд приходить до висновку, що останні є належними, достатніми та достовірними доказами про те, що перевезення 30.03.2021 здійснювалось перевізником ТОВ «Спеціалізоване управління №630», а не позивачем.

При цьому, обставини передачі в тимчасове, платне користування відповідного транспортного засобу позивачем ТОВ «Спеціалізоване управління №630» також підтверджено належними та допустимими доказами.

Окрім цього, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність під час перевезення договору оренди та ТТН, що була долучена ТОВ «Іванківська ПМК-№7» до позовної заяви, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеного ним до суду не надано.

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, із посиланням на судову практику, суд залишає поза увагою, адже ані дії посадових осіб Укртрансбезпеки щодо проведення габаритно-вагового контролю, ані методика проведення такого контролю не входить до предмету доказування в межах спірних правовідносин, оскільки позивач не обґрунтовує позовні вимоги такими порушеннями відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги наведене суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів наявності порушення ТОВ «Іванківська ПМК-№7» абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

Тобто, відповідачем не доведено, що позивач є суб`єктом, який вчинив порушення вимог Закону № 2344-III та нормативно-правових актів в сфері здійснення перевезень.

Натомість, матеріали справи підтверджують те, що позивач в межах спірних правовідносин не виступав автомобільним перевізником.

Таким чином, наведене у своїй сукупності вказує на те, що відповідачем невірно визначено суб`єкта правопорушення. Водночас, суд акцентує увагу на тому, що під час вирішення спору по суті не досліджується наявність/відсутність порушення як такого.

Поза цим суд також вважає за необхідне вказати про наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного нагляду контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Суд вказує, що матеріали справи містять належні та достатні докази повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення, а надані відповідачем докази прямо свідчать, що безпосередньо відповідне повідомлення скеровувалось ним ТОВ «Іванківська ПМК-№7» та було отримане останнім 12.04.2021.

Отже, суд вважає, що доводи позивача в цій частині не знайшли своє підтвердження.

Також, на переконання суду відсутнє порушення пункту 27 Порядку №1567, адже спірне рішення прийнято уповноваженою на те особою.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмежено відповідальністю «Іванівська ПМК-№7» (07200, Київська обл., Іванківський р-н., смт. Іванків, вул. Щорса, буд. 32, код ЄДРПОУ 41038569) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.04.2021 №240483, винесену в.о. заступника Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Бобко І.А. у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАНКІВСЬКА ПМК-№7».

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь товариства обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№7» (07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Щорса, б. 32, код ЄДРПОУ 41038569) сплачений ним судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа