Рішення

від 08.08.2022 по справі 640/25104/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року м. Київ № 640/25104/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо порушення строків розгляду по суті клопотання ОСОБА_1 №542/07/21-Р від 27.07.2021 стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Києва.

- зобов`язати Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 №542/07/21- Р від 27.07.2021 стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Києва.

Позовна заява обґрунтована тим, що обставина, що порушила права Позивача, є бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо порушення процедури розгляду клопотання позивача, порушення терміну розгляду клопотання. Відповідачем протиправно не прийнято у місячний строк рішення по суті піднятого в клопотанні позивача питання щодо дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Києва..

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 21.09.2021 року у адміністративній справі № 640/25104/21 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником Київської міської ради до суду подано відзив, відповідно до якого відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог, оскільки Київська міська рада належним чином виконала надані їй повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в порядку ст. 118 Земельного кодексу України звернувся до Київської міської ради із клопотанням № 542/07/21-Р від 27.07.2021 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Києва.

До вказаного клопотання було долучено відповідний графічний матеріал щодо бажаного розташування земельної ділянки.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради згідно листа №0570202/3-23231 від 26.08.2021 повідомив Позивача про те, що клопотання направлено до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради щодо отримання витягу з містобудівного кадастру на відповідність заявленого функціонального призначення.

Позивач вважає, що відповідь, яка надана в листі №0570202/3-23231 від 26.08.2021, свідчить про протиправну бездіяльність з боку Відповідача, з тих підстав, що обов`язок розгляду та винесення на розгляд сесії міської ради клопотання про виділення земельної ділянки покладений на органи місцевого самоврядування, в нашому випадку - Київську міську раду. Відповідачем було безпідставно, проігноровано питання розгляду по суті клопотання щодо передачі у приватну власність земельної ділянки на користь позивача, оскільки наданою відповіддю від 26 серпня 2021 року відповідне клопотання позивача, яке було направлене 27 липня 2021 не було вирішене по суті поставлених у ньому вимог.

На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За приписами ст. ст. 13,19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України Київській міській раді надано широкі повноваження у галузі земельних відносин.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до пункту 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 140 Конституції України проголошено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, яка реалізувала це право відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України через орган місцевого самоврядування - Київську міську раду.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст.9 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Питання, які віднесено до компетенції сільської, селищної, міської ради вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, в тому числі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (ч. І ст. 26, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України.

Регламент Київської міської ради встановлює порядок діяльності Київради, її органів, секретаріату Київської міської ради та його посадових осіб, депутатів Київської міської ради, порядок скликання сесій та призначення пленарних засідань Київської міської ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття Київською міською радою рішень, порядок формування і організації роботи постійних та тимчасових контрольних комісій, а також участі депутатських фракцій у роботі Київради.

Як зазначено в ч. І ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в ч. І ст. 11 Регламенту Київської міської ради, постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії Київської міської ради є підзвітними раді та відповідальними перед нею.

При цьому, слід врахувати правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі №1-6/2010, відповідно до якої міські ради як органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень вони вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь- яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Враховуючи дану норму, а також гарантії місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, ніхто не може зобов`язати колегіальний орган місцевого самоврядування, прийняти будь-яке, наперед визначене рішення, а суд може лише зобов`язати орган місцевого самоврядування розглянути у встановленому порядку звернення.

Таким чином лише Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Києва, має виключне право на прийняття остаточних рішень з питань, що віднесені до компетенції місцевих рад.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування базується, зокрема, на принципі колегіальності.

Так, Позивачем було подано клопотання № 542/07/21-Р від 27.07.2021, яке було розглянуто Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів).

Повноваження на розгляд зазначених клопотань Департамент земельних ресурсів має відповідно до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" (далі - Тимчасовий порядок) та відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради №182/342 від 19.12.2002 року (далі - Положення).

Суд зазначає, що і Тимчасовий порядок, і Положення про Департамент земельних ресурсів затверджені відповідними рішеннями Київської міської ради, які на момент розгляду клопотання Позивача були чинними та не скасованими, в тому числі у судовому порядку.

А відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п. 1.1 Положення Департамент земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

В пп. 3.12 п. З Положення визначено, що Департамент земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок в користування, вилучення земельних ділянок; продажу земельних ділянок у власність; викупу земельних ділянок для суспільних потреб міста; звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; встановлення та зміни межі районів у місті, в порядку, встановленому законодавством України; встановлення сервітуту.

Тимчасовий порядок з метою вирішення питань реалізації права на землю фізичними та юридичними особами визначає загальні положення і встановлює особливості та процедуру надання в постійне користування, передачі в оренду та у власність земельних ділянок із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, процедуру поділу чи об`єднання земельних ділянок комунальної власності, передачі в суборенду та поновлення договорів оренди земельних ділянок комунальної власності, а також визначає засади організації здійснення землеустрою, організації і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності при проведенні землеустрою, координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів (ч. 1 ст. 2 Тимчасового порядку).

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України).

Вказане вище кореспондується та деталізується, з врахуванням особливостей здійснення землекористування у м. Києві, з положеннями Тимчасовим порядку.

Так, відповідно до ст. 5 Тимчасового порядку зацікавлена особа, яка має намір одержати земельну ділянку в користування або у власність, звертається до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань (крім випадків, встановлених цим Порядком для громадян, які подають клопотання про передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва або про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою одержання земельних ділянок для зазначених цілей в оренду) із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

До клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою додаються:

- графічні матеріали в масштабі не менше 1:2000, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а саме: витяг з міського земельного кадастру та витяг з містобудівного кадастру;

- нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини при формуванні нової земельної ділянки (у разі необхідності вилучення земельної ділянки) або припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною при формуванні нової земельної ділянки (у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (припинення права користування) земельної ділянки та умов її вилучення - у разі наявності право установчих документів на земельну ділянку, оформлених та виданих відповідно до чинного на час їх оформлення та видачі законодавства, а також документи, що посвідчують правонаступництво землекористувача (якщо таке було), або у разі ненадання чи відмови у наданні такої згоди - рішення суду про вирішення цього питання. У разі подання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування існуючих будівель чи споруд відповідно до статті 120 Земельного кодексу України за рахунок земельної ділянки або частини земельної ділянки, яка була відведена уповноваженим органом до 15.03.1991 (до введення в дію Земельного кодексу Української РСР) та на яку на момент подання клопотання документ, що посвідчує право користування, не був оформлений та зареєстрований, нотаріально посвідчена згода не вимагається. У разі подання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою особою, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду на такій земельній ділянці, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини не вимагається. У цьому разі право постійного користування земельною ділянкою попереднього землекористувача або договір оренди земельної ділянки припиняються рішенням Київської міської ради відповідно до статті 141 Земельного кодексу України та статті 31 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку із набуттям зацікавленою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

- нотаріально посвідчені копії документів щодо правового статусу об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, а щодо об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), переданих з комунальної у державну власність (або навпаки), - також копії рішень уповноважених органів щодо передачі із комунальної та прийняття у державну власність (або навпаки) об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд) та акти приймання-передачі таких об`єктів (завірені зацікавленою особою або вищестоящою організацією (установою, закладом));

- копія матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, якщо такі розташовані на земельній ділянці, засвідчені печаткою (за наявності) та підписом керівника зацікавленої особи;

- нотаріально посвідчена згода на поділ та/або об`єднання земельної ділянки заставодержателів, інших користувачів земельної ділянки, якщо такі є (лише у разі подачі клопотання щодо поділу та/або об`єднання земельних ділянок відповідно до розділу 6 цього Порядку);

- копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку (у разі подачі клопотання щодо поділу та/або об`єднання земельних ділянок відповідно до розділу 6 цього Порядку);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (лише у разі подачі клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) при передачі (наданні) земельної ділянки відповідно до розділу 5 цього Порядку або у разі подачі клопотання про отримання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу та/або об`єднання земельних ділянок відповідно до розділу 6 цього Порядку);

- засвідчені печаткою (за наявності) та підписом керівника зацікавленої особи копії установчих документів (для юридичних осіб), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців), копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України) (для фізичних осіб - підприємців), а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу, та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України);

- довіреність або засвідчена в установленому порядку її копія, на підставі якої інтереси заявника представляє уповноважена ним особа (у разі якщо клопотання подається представником).

У разі надходження до Департаменту земельних ресурсів клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з доданими документами, які не відповідають складу та змісту документів, встановлених цією статтею, або не дають можливості розглядати клопотання по суті (подано недостатньо відомостей та документів щодо правового статусу майна, розташованого на земельній ділянці, графічні матеріали не відповідають вимогам цієї статті), Департамент земельних ресурсів через приймальню Київради з земельних питань повертає їх зацікавленій особі на доопрацювання.

У випадку повернення клопотання Департамент земельних ресурсів письмово зазначає про підстави такого повернення.

Судом встановлено, що Київська міська рада делегувала повноваження щодо розгляду заяв про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок та виготовлення проектів рішень Департаменту земельних ресурсів, який на момент подання позивачем клопотання, був структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі №К/800/57468/13 (№ справи у першій та апеляційній інстанції - 826/10675/13.

Як зазначалось вище, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України).

Розглянувши клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:169:0030 для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,01 га у приватну власність громадянину ОСОБА_1 та додані документи, враховуючи відсутність принаймні одного із видів містобудівної документації відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись статтями 9, 79-1, 118 Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Департаментом земельних ресурсів було підготовлено проект рішення «Про відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у приватну власність на бульварі Перова у Дніпровському районі міста Києва», в якому серед інших, вирішено відмовити і громадянину ОСОБА_1 .

На момент подачі позивачем позовної заяви, даний проект рішення перебував на розгляді Постійної комісії з питань архітектури, містобудування та земельних відносин. ( копія проекту рішення міститься в додатках до відзиву).

У постанові Верховного Суду Касаційного адміністративного суду у справі №420/5288/18 від 29 серпня 2019 р. судді дійшли наступних висновків: «Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

Земельний кодекс України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку Суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.»

Тобто, у відповідності до даної постанови судам слід відмовляти у задоволенні позовів про зобов`язання органу місцевого самоврядування видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за ст. 118 Земельного кодексу України. А заявникам, якщо вони вважають відмову у дозволі незаконною, шукати землевпорядну організацію та виготовляти за її допомогою проект відведення земельної ділянки, незважаючи на відмову.

В даному судовому спорі, навіть у випадку визнання дій Київської міської ради протиправними, це не позбавлятиме Позивача права розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без отримання відповідного дозволу від уповноваженого органу.

Також варто звернути увагу, що ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Вказані дії свідчать про те, що Київська міська рада належним чином виконала надані їй повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось судом вище, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Отже, в даному випадку наявна альтернатива - прийняття або відхилення рішення шляхом голосування.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження дій суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур