Рішення

від 09.08.2022 по справі 640/5014/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2022 року м. Київ № 640/5014/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» доДеснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), третя особаДепартамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання протиправною та скасування постанови,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 87, оф. 11, код ЄДРПОУ 41497994) з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (02138, м. Київ, вул. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 34972294), третя особа - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 32А, код ЄДРПОУ 40224921), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ференець С. С. від 26.01.2022 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Житло Буд» штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №68074135 по примусовому виконанню виконавчого листа №640/20663/19, виданого 14.12.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, про знесення самочинно побудованого об`єкту будівництва, об`єднаного спільним котлованом, на земельних ділянках з кадастровим номером 8000000000:62:146:0114 (пров. Ватутінський, 28), 8000000000:62:146:0116, 8000000000:62:146:0118, 8000000000:62:146:0119 (вул. Милославській, 20), 8000000000:62:146:0120 у Деснянському районі міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова від 26.01.2022 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Житло Буд» штрафу у розмірі 5100,00 грн. винесена передчасно та без врахування поважності причин її невиконання, а тому є безпідставною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №68074135, проте письмового відзиву надано не було.

Третя особа не надала письмового відзиву на позовну заяву.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

21 січня 2022 року на адресу ТОВ «Гарант Житло Буд» надійшла постанова державного виконавця Ференець С. С. від 10.01.2022 про відкриття виконавчого провадження №68074135 щодо зобов`язання ТОВ «Гарант Житло Буд» знести об`єкт будівництва у Деснянському районі міста Києва, встановлено боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №640/20663/19, виданого 14.12.2021, про зобов`язання ТОВ «Гарант Житло Буд» знести самочинно побудований об`єкт будівництва, об`єднаний спільним котлованом, на земельних ділянках з кадастровим номером 8000000000:62:146:0114 (пров. Ватутінський, 28), 8000000000:62:146:0116, 8000000000:62:146:0118, 8000000000:62:146:0119 (вул. Милославській, 20), 8000000000:62:146:0120 у Деснянському районі міста Києва.

Відповідно до пункту 2 постанови про відкриття виконавчого провадження встановлено, що «боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів».

За твердженнями позивача, 26 січня 2022 року на адресу виконавчої служби позивачем було направлено листа з поясненням поважних причин і неможливості виконання рішення суду в даний час, та додано підтверджуючі документи.

26 січня 2022 року виконавцем було винесено постанову про накладення на позивача штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн.

Позивач вважає, що зазначена постанова про накладення штрафу є протиправною та необґрунтованою, винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», та порушує законні інтереси товариства, а відтак останній звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 18 Закону 1404-VIII визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 9 Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

У вимозі виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).

Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що Законом № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.

Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження, а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення, а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, та у разі потреби висновки і пропозиції.

З наведених положень статті 75 ЗУ "Про виконавче провадження" випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Отже, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, суд з`ясовує в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

У зв`язку із чим, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин його невиконання не може бути підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2022 була відправлена на адресу боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД», яка зазначена в Єдиного державному реєстрі підприємств та організацій України, проте поштова кореспонденція була не вручена під час доставки 14.01.2022.

Враховуючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження №68074135 не вручена позивачу з незалежних від відповідача підстав, отже вважається, що позивач належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ференець С.С. постановою від 25.01.2022 утворено виконавчу групу по виконавчому провадженні №68074135.

25.01.2022 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ференець С. С. складено акт державного виконавця, згідно якого під час виходу за адресами м. Київ, пров. Ватутінський, 28 та вул. Милославській, 20, встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а саме, не знесено самочинно побудований об`єкт будівництва, об`єднаного спільним котлованом, на земельних ділянках з кадастровим номером 8000000000:62:146:0114 (пров. Ватутінський, 28), 8000000000:62:146:0116, 8000000000:62:146:0118, 8000000000:62:146:0119 (вул. Милославській, 20), 8000000000:62:146:0120.

За невиконання рішення суду державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ференець С.С. 26.01.2022 винесено постанову про накладення штрафу та вимогу на ім`я керівника ТОВ «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» про виконання рішення суду в строк до 09.02.2022.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що державним виконавцем не з`ясовує в чому причина невиконання судового рішення у відведений боржнику строк та її поважність, з огляду на наступне.

Так, копія матеріалів виконавчого провадження №68074135 містить лист ТОВ «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» з поясненнями підстав неможливості виконання виконавчого листа та з проханням зупинити проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №68074135, проте вказаний лист згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції отриманий відповідачем 01.02.2022.

Суд не бере до уваги доводи позивача, про те, що лист ТОВ «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» був доставлений відповідачу 27.01.2022, оскільки спірна постанова винесене 26.01.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем дотримано вимоги Закону №1404-VIII в частині перевірки виконання боржником рішення суду.

Із змісту постанови державного виконавця від 26.01.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №68074135 судом встановлено, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову вмотивовано, а саме, встановлено, що станом на 26.01.2022 боржником не надано доказів виконання рішення суду згідно з виконавчим документом, про обставини, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій або завершення виконавчого провадження, що не спростовано позивачем та підтверджено матеріалами виконавчого провадження.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Отже, оцінюючи дії саме державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження №68074135, та дії позивача, які, зокрема, передували винесенню оскаржуваної постанови, враховуючи те, що судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем невиконання останнім рішення суду, яке набрало законної сили, не вжиття боржником вищезазначених альтернативних дій, передбачених законодавством в разі ускладнення виконання рішення, суд дійшов висновку, що державним виконавцем правомірно винесено постанову від 26.01.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №68074135.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ЖИТЛО БУД» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа