Ухвала від 30.08.2022 по справі 2-1510/12

Ухвала

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 2-1510/12

провадження № 61-8278ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2022 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області

від 26 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2006 року № DNH4KL37700602 у сумі 45 372,85 грн та понесені судові витрати в сумі 914,73 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 08 липня

2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2017 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга подана з пропуском присічного річного строку на апеляційне оскарження, передбаченого частиною другою статті 358 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому виключень для застосування зазначених положень процесуального закону судом апеляційної інстанції не встановлено, з огляду на те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд справи та отримав копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

22 серпня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2022 року,справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

ОСОБА_1 зазначає, що він не отримував копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви, дізнався про розгляд зазначеної справи з судової повістки, у зв`язку із чим направив свого представника для участі у розгляді справи, однак надалі не мав жодної інформації про рух справи. Посилаючись на те, що представник не підмінює собою сторону цивільного процесу, не обмежує її процесуальних прав, заявник вважає, що рішення суду повинно мало бути надіслане (вручене) не лише його представнику, але і йому особисто, чого судом першої інстанції зроблено не було. З матеріалами справи та повним текстом судового рішення суду першої інстанції він ознайомився лише 29 червня 2022 року, після чого і звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, зокрема щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року).

Виходячи із зазначених критеріїв ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Neshev v. Bulgaria» («Нешев проти Болгарії») від 28 жовтня 2004 року).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України).

Зазначені положення кореспондуються із положеннями частини п`ятої статті 130 ЦПК України, згідно з якими вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Встановивши, що представник відповідача був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції 26 жовтня 2017 року і отримав копію рішення суду першої інстанції, а обставини непереборної сили, що перешкоджали ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу на судове рішення у строки, визначені ЦПК України, відсутні, взявши до уваги, що апеляційна скарга подана через чотири з половиною роки після ухвалення судового рішення, яке тривалий час перебуває на примусовому виконанні, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування

чи тлумачення.

Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку

про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення. Правильність застосування судом вказаних вище норм не викликає розумних сумнівів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2022 року є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до положень частини четвертої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду

від 22 липня 2022 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович